Девальвація

Уявіть собі, що вам, скажімо, тридцять років. І у вас є кредит. Нормальний такий буржуйський кредит на 25 років, 100500 євробаксів, і під 1.5% річних. І от у вас є складний вибір - замість 1.5К в місяць виплачувати 3К, і виплатити кредит за 12 років, в результаті заощадити 50К на відсотках, і на 12 років наблизити вождєлєнний вихід з кредитного рабства? Чи платити так як по графіку - 25 років по 1.5К в місяць?

Що робить людина, в якої постає подібне питання? Вона бере калькулятор, і починає рахувати варіанти, де є дві змінні - тривалість, і сума регулярного платежу, а результат оптимізації - тривалість і сума кредиту. Найрозумніші додають ще інфляцію і зміну вартості об'єкту кредитування за період виплати, але для простоти ми їх опустимо. Скажімо, в результаті розрахунків виходить, що якщо десять років поекономити, то в 40 років в людини буде виплачений кредит, і ось вона, Свобода!

Чи вірні ці розрахунки? На перший погляд - так, це ж арифметика, вона не може бути невірною, її ще мабуть до греків придумали! На більш глибокий погляд, все зовсім не так. В розрахунках не взято до уваги те, що девальвує і змінюється швидше за курс долара і євро, можливо, найважливіша змінна в цьому рівнянні. Ця змінна - ваш стан. Ваші почуття, цінності, бажання, гострота сприйняття життя, і всі оці тонкі матерії. 

Краще за все це пояснюють приклади.

     Згадайте, чого вам найбільше хотілося, коли вам було 10-12 років? Не знаю як вам, але мені дико хотілось снікерсів і жвачок ДональдДак з Житнього ринку. Минуло Н років, і що тепер для мене снікерс і жвачка дональд? Порожнє місце. Кинув кілька пачок на касову стрічку на виході з Сільпо, і в машині зжував просто щоб не відчувати голод. Цінність девальвувала. Ціна снікерса в доларах лишилась +- та сама, його склад не змінився, а цінність при цьому впала драматично.

     Спортивна BMW для тебе 30-річного - це зовсім не спортивна БМВ для тебе в сорок. Тому що її цінність для тебе в 30 дорівнює цінності мопеду Карпати для тебе ж в 15, і цінності Бугатті для тебе ж в 45. Це все тому, що насправді тебе 30-річного в 40 більше не існує. Є інша людина з іншими цінностями.

     Відпустка на Мальдівах з коханою в 25, з дружиною в 30, в 35, в 40, і в 45 - це не та сама відпустка і не ті самі Мальдіви. І не та сама кохана, нажаль. Ні, тривалість відпустки така ж сама, і Мальдіви не змило океаном. Просто ти інший. І кохана інша. І море інше. І все довкола інше. Бо все довкола - це не об'єктивна реальність, а наше сприйняття. І от це сприйняття з віком міняється, часто кардинально міняється. В результаті дві однакові відпустки з інтервалом в 10 років - це насправді абсолютно різні по цінності речі.

    Девальвують навіть, здавалося б, вічні цінності! Пляшка класного віскаря в 18 непотрібна, в 20 - незрозуміла, в 30 - жадана, в 40 - доречна... А в 50? А в 50 - гастрит! Печінка, серце, і вже ніззя :) Та й не хочеться. 50ку сьорбнув щоб добре спалось, і вйо. Таке собі задоволення.

    І це ще якщо цінності девальвуватимуть природнім шляхом, і за ці 12.5 років ти не наживеш 100500 хронічних болячок (що, одразу скажу, малоймовірно :)), не помреш наглою смертю, і всяке таке. А якщо це станеться, то взагалі діло труба. Лишиться лише писати сльозні пости в фейспукє про те як важливо "тут і зараз". 

Здається, рівняння не таке вже й просте, як здавалося на початку, і виносити в ньому за дужки свій стан як константу - не можна. Можливо, це якраз і є найбільш підступна і непередбачувана змінна, яка має відігравати у рішенні ключову роль...