Ростік

    Це давня, як цей світ, історія. Настільки давня, що вже й не розбереш ні імен, ні дат. Як з тіла за рік лишається лише скелет, так від історії лишилась лише фабула, яка має жити і вчити.

 

    В нашій далекій родині колись був Ростік. Ростік був здоровенний стокілограмовий мужик з красівим круглим %бальником, що сам собою випромінював Силу. Крім вражаючого ї%альника і габаритів, Ростік робив в міліції, здається навіть десь в УБОПі, і міг рішити любе питання. І питань не бракувало ніколи. Він витягував смейних алкашів з витверезників, сімейних хуліганів з дитячої кімнати міліції, сімейних призовників з армії, і сімейних породіль з родильних домів. Він копав городи і возив дрова сімейним селянам, здавав заліки сімейним студентам, ходив на стрєлкі за сімейник тінейджерів, ховав сімейних жмурів і організовував зали для сімейних весіль. Що тільки він не робив. В перервах він ще й намагався боротись з оргзлочинністю на своєму терені, і був поважною особою на службі. Одним словом, Ростік був просто о%уєнний пацан, з усіх боків.

    І раптом, Ростік потрапив під машину, і загинув. Він просто зник. Всі подумали - прикра трагічна випадковість. Всі подумали - як жеж ми тепер без Ростіка?! Всі подумали - але ж западло, скільки всього він міг би ще для нас зробити! Life is so unfair...

    Як і чому така прикрість сталась - ми не дізнаємось. Важливо інше. Те, сталось з Ростіком - закономірно. Ростіком не можна бути вічно. Сімейні хвороби, перездачі, репетитори, лікування, перевезення, епізодичні про%оби, і системний долбоє%ізм близьких. Ростік росте в тобі, наче пухлина, що врешті решт тебе знищить. Ось тут, тут, і тут - ти ще о%уєнний пацан, який вирішує все і всім, а через хвилину ти вже не більше, ніж туша на дорозі, біля якої стоїть машина з розбитою фарою. Було б дуже поверхнево думати, що Ростік сам винен, бо не вмів говорити Ні, і хотів всім допомогти. Все зовсім не так просто. Річ в тім, що такі речі притягуються до джерела Сили самі собою, і невидимі для інших людей. Як не існує для бездомного годинників Vacheron Constantin, так не існує для звичайної людини ані котів, що застрягли в підвалі, ані операцій на серці знайомих, ані срача іна чиємусь дворі, ані необхідних іншим авіаквитків і віз. Все це притягується лише до людей з надлишковою Енергією, яку інші здатні якимсь чином відчувати. І в цьому немає нічого поганого, так влаштований світ. Якби не одне Але.

    Проблема в тому, що закономірний для ростіків фінал - це дефолт. Під колесами, в палаті дурдома, чи в інфарктному відділенні - байдуже. Важливо, що дефолт - неминучий. Ростік помалу виростає в тобі до таких розмірів, що починає тиснути на життєво важливі функції, і врешті решт настає банкрутство. Можливо, його смерть не була прикрою випадковістю. Можливо, особисто Господь Бог злякався, що Ростік сам стане Богом, і витер його з матриці. Енівей, ніхто так і не зрозумів цього наміру. Зронивши скупу сльозу, всі тільки й подумали про те, яке несправедливе життя, яким охуєнним чуваком був Ростік, і як багато він міг би ще для всіх довкола зробити...