Історичний процес

Два спостереження. Перше - принаймні довкола Львова сильно кращими стають дороги. Якщо раніше я знав, що в Україні є одна дорога, і зветься вона Київ-Чоп, то тепер я вже нормально так часу не їздив поганими дорогами між населеними пунктами. Особливо це помітно з початку карантину, коли їздити став більше.


Друга річ - менше стало вандалізму. Він не зник, ні, але його стало менше. Сильно менше. Якщо раніше більшість зробених мною речей руйнували і їх доводилось постійно відновлювати, то тепер вони переважно стоять. Те саме з тим що робить місто - трапляються дуже круті речі, на яких навіть не загинають болти (це такий старий метод боротьби з урбан-вандалізмом).
Що найцікавіше, так це те, що це відбувається давно, і постійно. Це відбувалось за бджоляра Ющенка, зрадника Януковича, шоколадного барігу Порошенка, і клоуна Зеленського. Незважаючи на оспівану ЗМІ рецесію, зубожіння, повну сраку, реванші, прориви, і розриви. На підйомах, провалах, при революціях, контрреволюціях, війнах, і навіть пандеміях. Реально, складається таке враження, що є якийсь історичний процес, що мало залежить від нашої діяльності, і, наче глобальне потепління, несе нас туди куди вважає за потрібне хз хто...