Собор

Ранкові історії.
Собор.

Всі знають, з чого складається шкільний курс української літератури - зі знущань панів над селянами, і боротьбу селян проти власне цих знущань. Класика, якою десятки років забивали наші голови, так міцно в'їлась між звивини, що в мене досі одна асоціація з українською літературою - Страждання селян. З якогось класу я вже нічого не читав навіть скорочено, і слідував простому алгоритму - нахапайся на уроках імен з орального апарату відмінників, розведи один до десяти з мантрами про знущання панів над селянами, додай пучку про Великий Октябрь і вітер змін, і ось на тобі твір на чотири.

Тре сказати, що часи змінювались, і в програму час від часу таки потрапляли інші твори. Одним з таких був Собор, по якому ми також писали твір. Я нахапався на уроках кейвордів, згадав все що знав про пі%%асів-панів, розмішав все це у потрібній пропорції, і здав твір. Пригадую, що тоді чи то була весна, чи то ще якась хрєнь, але натхнення в мене так і перло. Я так обісрав панів і звеличив проактивних селян-революціонерів, що ті пани б самі пострілялись, якби таке про себе прочитали.
Валентина Василівна читала оцінки, а я з нетерпінням і впевненістю чекав на свою букву К. Принести додому тверду четвьору при моїх успіхах було для мене за індульгенцію на кілька днів, і я гордо сидів у предвкушеніїї триумфа.

- Коваль, три з мінусом, 5- за грамотність.
- Що?? Як три з мінусом?? Чому три з мінусом?! (Я ж всіх панів обісрав і всіх селян звеличив!)
- Розумієш, Женя. Якщо ти покажеш мені в тому творі хоча б одного селянина, я поставлю тобі тверду трійку. В Соборі взагалі немає селян!