Tikkun Olam: Три міста на Дунаї

Ми сто років нікуди всі разом не їздили. Десь у віці 5-6 років Ярік сказав - неприкольно, туристіть самі. І тут - канікули. І подіти її нікуди - вдома ремонт. Нема свалу.

Столиця Словаччини зустрічає нас абсолютно жутким центральним вокзалом, гірше якого я не зустрічав навіть в Україні. Бруд, бомжі, і інший колорит присутні в повному обсязі, Убера - нема. І в Будапешті, до слова, Убера також нема. Заборонений урядом. Свято місце пусто не буває - в них править бал Taxify, що те саме.

Зате наш братиславський дім - просто казка. Район без машин, до центру близько. Хата величезна, і цікава тим, що там відчувається якась загадочна "душа". Там очевидно живуть господарі, це не просто готель для ейрбнбшників. Тому все зроблено для себе, все зручно, і все приносить радість. На відміну від готелів, де не хочеться бути, звідси не хочеться йти гуляти. Заворожує "нелінійність" помешкання. Воно цікаве. Такими бувають лише квартири в старих будинках, які ліпились і будувались поступово і різними господарями. Купа кімнат в незрозумілій конфігурації, якісь ніші, туалети, які ще потрібно знайти, і все інше - роблять місце цікавим, наче спеції до їжі. Нажаль, це неможливо було сфоткати, але на план я б подивився охоче...

Район.

От що реально дивує в Братиславі - повальна відсутність пандусів на переходах. Це незручно навіть мені з чемоданом, не те що інвалідам на візках. Мені здалось, що навіть в нас з цим сильно краще...

Центр.

В тому, що є інстаграм, куди потрібно повикладати фотки для друзів-тінейджерів, є плюс. Тепер в нас будуть хоч якісь її фото.

Ярослава сказала, що морозиво в Братиславі - бомба-ракета!

Загалом, принаймні центр міста - гарний, деяку говорять російською, дівчат не оцінив - була складна обстанівка.

Площа Ринок.

Вони вже виглядають наче подружки :)

Нарешті десь в світі поставили пам'ятник таким як я. Трударі каналізації - знайте, Братислава вас вшанувала!

Палац-резиденція президента. Прямо через дорогу від нас.

Єдиний сирний автомат, який я бачив :) Мрія айтішника

      О, скажу дві слові про їжу. Одна з основних складових туризма - смачно почавкати. І я поняття не маю чому мені з цим так останнім часом не щастить. Я що, забагато прошу? Поїсти так, щоб не обжертись до ненависті до себе самого, і в той же час - отримати від цього хоча б якесь задоволення. Ну що за фігня? Обираєш найкраще, за нормальну ціну, ретельно вивчаючи відгуки і ревью. А в результаті крім врапів в Будапешті (хоч я не люблю врапи), ребер в аеропорту Братислави (і то в останній день), і вуличної їжі в мережі NordSee у Відні, все решта - треш. І це ще півбіди. Його ще й багато, вдвічі більше, ніж я зазвичай їм. Ладно би хоч було смачне - я б стиснув зуби і доїв все - не пропадати ж добру. Так воно ще й "такоє". Я готую краще, хоча я не фанат кухні. Чомусь у Львові ресторатори можуть, а там - ні. І да, ціна за вечерю на 3-х чомусь завжди виходила 58євро. Хз чому. Що ти не їш - 58 євро і пздц. Містика :)
     Ну ладно їжа. Бог з нею, може в мене смаки якісь не такі. Але чому там в кабаках постійно або спекотно або холодно, але ніколи не нормально? Посадять тебе десь біля пічки, і сиди - грійся. Або на відкритому майданчику при +5 надворі. І в рожу УФО направлять - кайф! Як каже народна мудрість, тримай ноги в холоді, а голову в УФО. Хотя постойтє... І ще піцу принесуть фігову - грубу і несмачну.
    Одним словом, я досі у стані глибокого занепокоєння, як кажуть речники ОБСЄ.

Дуже дуже відомий і суперовий по відгукам ресторан Modra Hviezda, який я для себе називав "Мудра ...зда". Але і там їжа не фонтан. Стандартне відчуття після ресторанів в цій поїздці - їжа на рівні стравоходу, ледве йдеш, задоволення ноль. І тут було так само.

Загалом - миле місто з милим центром, вміру обдерте, і вміру біднувате. Тиждень там сумно, але поруч, за 2.5 години, є...

Будапешт

Я їхав туди без жодного ентузіазму, але від цього міста просто обалдів. Спершу правда обалдів від потяга. На трьох туди-назад ми поїхали лише за 52 євро, купивши квитки на завтра прямо в касі вокзалу. Їхати 2.5 години. Їхали втрьох в шестимісному сидячому купе, і це було просто шикарно. Потім мене неймовірно вразило місто. Після затишної маленької Братислави Будапешт видається шумним мегаполісом. До того ж його велич просто вражає...

Т.з. Жовта лінія метро - найстаріша і найменша, наче іграшкова. Туристи її обожнюють.

Вхід в метро. Метро маленьке і домашнє, квитки перевіряють якісь бомжі. Взагалі, чим бідніша країна, тим менше довіри, і тим більше людської праці. В Будапешті система взагалі цікава - на кожні станції тусується 2-3 людини, що дуже схожі на бомжів в уніформі, і просять показати квитки. Можливо це якась соціальна програма для підтримки бідних, не знаю. У Львові так прибиральниками наймають бомжів - не раз бачив.

Мабуть найбільше вразив мене Парламент. Ми прийшли до нього ввечері, і я думав що там і лишимось - ми замерзли як цуцики, і ледь знайшли метро, бо одна з ліній зараз закрита на ремонт.

Стовпчики "падуставші"


Це цікаво, але сумно. В нашому готельчику їжу в кафе подавали роботи. Реально. В кінці коли забираєш, він пише - "торкнись мене за руку, і я пішов". Чому сумно? Я зрозумів, що тепер прорив тримає механіка. Штучний інтелект, думаю, можна вишколити краще за офіціантку, а от механіка - ботлнек. Наразі все що ми можемо зробити - дуже примітивне, і людей скоро, так виглядає, що не замінить. І це мабуть не так і погано...

Це місто було соромно полишати, приділивши йому лише день. Бог дасть, ми повернемось. Але настав час переїжджати у...

Відень

Відень від Братислави в годині на потязі - як Стрий від Львова. Потяг знову півпорожній - краса. Думаю, багато словаків працюють у Відні, настільки це близько. Відень показує свою крутизну одразу. От при переїздах між Словаччиною і Австрією прямо одразу видно де вищий ВВП. По всьому - від стану доріг і потягів і до наявності-відсутності контролерів у метро. Ну ладно, то все таке. Вулиці, кафешки - хто їх не бачив. Я вперше за багато років побував в музеї, яких у Відні - цілий квартал!

Ми обрали Музей Історії Мистецтва. Загалом я не люблю музеї, але не побувати в Відні у музеї - це як не залізти на Ейфелеву вежу в Парижі - не годиться. До того ж, надворі було холодно.

Всі давноримські, давньогрецькі, і тим більше давньоєгипетські артефакти - заворожують.

Вхід в гробницю.

А далі - картини всесвітньо відомих художників - Караваджо, Тіциана... я б мав написати хоча б трьох, але я настільки в цьому не шарю, що забув імена :) Моя б воля - я провів би там кілька днів, але декому головне в музеї - WiFi. Для них завбачливо встановили диванчики, Караваджо з Тіцианом і прочімі не конкуренти Інстаграму...

"Минуле і майбутнє", або "Караваджо і Ко проти Інстаграма".
На фоні - картина "Король питається в свити пароль на вайфай"...

А, наше помешкання! Жили ми несподівано жирно, особливо як на недешевий Відень - в новому будинку на дві квартири, з закритим на зиму басейном, величезною терасою серед дерев, і трьом джамшутами, що будували будинок прямо за вікном ванни. Ну але все одно це було круто - я почувався наче мільйонер. До того ж, до метро було 5хв пішки.

Красиво, да. Але спробуйте помитись, коли за вікном - люди, і ви цього зробити не зможете. Але дизайнеру треба було самовиразитись, а це важливо.

Охайна австрійська будова.

Сам відень неперевершений у всіх сенсах. Крім знову ж таки їжі :) Немає натхнення писати, але фото - є.

Оскільки зазвичай в мене виходять супергавняні фото, а ця мені подобається, я її також запощу.


В Австрії вас чекає збирання ваучерів на платний туалет, і інші прєлєсті єврожиття.