Нарешті сталось те, що спонукало мешканців будинку зачухатись, і зрозуміти необхідність закрити будинок від небажаних візитерів. По-перше, перестала пересихати калюжа під дверима внизу, що давно не подобалось власниці двері, але з тим всі (крім мене) звиклись, і вибити під це діло гроші на замки ніякої можливості вже не було. Шприци, знайдені на деяких сходових клітках, мали куди більший ефект, але про наркоманів швидко забули, а шприци швидко прибрали, хоч я і встиг їх сфотографувати.
Три тижні підряд я спілкувався з сусідами, просячи підтримки у справі встановлення відеокамери на першому поверсі (рівно година роботи). Адже відомо, що наркомани і будинкові сцикуни жах як не люблять фотографуватись. Нічого. Всім було байдуже.
Недаремно кажуть - "стукайте і відкриють" - небо таки зглянулось на мої зусилля, і вирішило нарешті втрутитись, наславши крадіїв на одну з квартир під"їзду.
Ввах, який був ефект - купа міліції і понівечені двері справили неабияке враження, і вчора ми вперше заколядували, і перелякані мешканці навіть на посилали нас н...й в ЖЕК, а деякі навіть дякували, що ми за це взялись.
Цікаво - коли люди побачили загрозу особисто своєму майну, а не якомусь там будинку, який на балансі в ЖЕКа, вони перелякались, і згодились віддати гроші, щоб їх захистили. Навіть деяку ініціативу проявили, хоча пасивність наших людей зазвичай просто шокує.
Тому напевне в нас скрізь така пічаль - мешканці будинку не відчувають, що це ЇХ будинок, львів"яни - що це ЇХ місто, громадяни - що це ЇХ країна, і т.д. Все, що в мене за порогом - не моє. Там можна гадити. Ба навіть треба, бо не додому ж то нести...
No comments:
Post a Comment