Колись дуже давно знайомий запросив мене в гості. За столом крім нас сиділи троє 19-річних дівчат, подруги когось з присутніх. Це було абсолютно не про познайомитись, ні. Просто дружня зустріч. Проблема була в тому, що з ними абсолютно не було про що говорити. Пригадую, що після виходу з-за столу я був просто щасливий. Було відчуття, що я даремно просидів кілька годин в компанії трьох малолітніх дуреп, і крім алкогольного токсикозу нічого з того не взяв.
Я давно про цей випадок забув, але останнім часом сталось два випадки, які освіжили мій спогад. Таке враження, що людей, з якими було б цікаво, навіть під алкоголь, стає менше. Не просто менше, а мало. Лишається лише напиватись. І це дуже сумно. Можливо, це як з фільмами. Колись давно я міг дивитись все підряд. Тепер дев'яносто відсотків здається жутким гівном, і я просто не можу примусити себе це дивитись. В чому причина? Можливо, я просто виріс. І дерева, що раніше здавались великими, тепер малі. Шафа, яка здавалась цілим світом, тепер просто шафа. І в цьому є щось трагічне...
No comments:
Post a Comment