Роздуми того хто вічно і безуспішно вчить мову

      Я сидів на роботі і апгрейдив Демандз в йо-клієнтах. Я займався цим другий день, і тому мені було капєц як сумно. На додачу за вікном валив дощ, з бухла була лише смердюча румунська цуйка, і тому попити коньяк, сидячи на підвіконні, і споглядаючи соціальне дно Бєлоснєжки, сьогодні не випадало. І навіть повіситись в кабінеті не було де. До того ж я знав, що як тільки Северин-Джун почує за стінкою шарудіння, він стопудів прийде, і все одно підступно витягне мене з зашморгу. І потім замість гарячої джакузі в казані буде запльована підлога, лікарі, і болюча гематома від шприцу...

     І я вирішив послухати щось англійською. Перший ж ютуб на запит "english podcasts with subtitles" викинув мене на цікавого позитивного чувачка, що говорив абсолютно зрозуміло, хоча і швидко. Я таке люблю. Я спочатку не дослухався до того що він говорив, але він бив точно в ціль - мова йшла про те як стати флюент спікером. Його основна ідея була в тому, що традиційні методи навчання мові добрі лише для того, щоб здати тести, і малоефективні для підготовки "вільнобалакучих". І з цим важко сперечатись, адже більшість з моїх знайомих вчать англійську все життя, і говорять при цьому абсолютно жахливо. Включно зі мною. Мова примітивна, повільна, і з купою помилок.

     Щоб перевірити себе, виконайте наступну вправу. Нехай ваш колега візьме в руки сорочку, і слухає ваші команди. Тільки не мовою жестів. А ви маєте розповісти йому англійською як скласти сорочку таким чином, щоб її не соромно було покласти в шафу. Мій результат був пічальний, якщо не сказати ганебний. Інший тест, який я також з тріском провалив, чекав на мене по поверненні з готелю, шланг душу в якому був пристібнутий до вертикальної планки таким чином, що я ледь зміг помитись. І от коли я спробував розповісти це англомовному родичу, я весь аж зіпрів. Спробуйте :)

І от далі в подкасті йшов висновок - якщо ви хочете стати флюент-спікером, ви повинні вчитись так як вчаться флюент-спікери. А флюент-спікери не вчаться за підручниками граматики і списками слів. Вони вчаться так, як вчаться діти. 

    Народившись, дитина не знає слів. Взагалі. Вона скрізь ходить, товчеться, тицяє у все пальцем, досліджуючи світ. І її вчителька - мама - замість вчити дитя граматиці рідної мови, просто каже їй: це - собачка, це - котик, а це бо-бо і не можна. Мама повторює це по сто разів, терпляче, зважаючи на рівень "учня". З часом в пам’яті дитини закарбовуються слова і варіанти їх використання. Від дуже простого до складнішого. Програмісти назвали б ці варіанти використання "патернами". В результаті, без жодних підручників і правил, людина вчиться говорити. Жоден флюент-спікер не думає, та й напевне не знає формальних правил побудови речень в різних часах своєї рідної мови. Він просто сто разів чув правильне використання у вигляді різних конструкцій, і просто знає що так - правильно. Неможливо говорити вільно, складаючи в голові фрази за правилами. Цей алгоритм зрозумілий і звичний для комп’ютерів, та людський мозок не працює аналогічно комп’ютеру, він задизайнений інакше.

      Дорогою додому я думав над почутим, хоча нічого радикально нового там не було. Напрошувалась аналогія з програмуванням. Звиклі до алгоритмів погромісти довго намагались навчити комп’ютери надскладній задачі, яку з легкістю виконує дворічна дитина - відрізняти кота від собаки. В результаті люди зрозуміли, що виписати формальний набір правил буде настільки складно, що цю ідею варто полишити, і розвивати Machine Learning, що працює так само як працює навчання в людей. Замість вчити дитину тому, що в котика вушка гострі, лапки пухнасті, а голова в кота більш квадратна, та намагатись вбити в порожню голову нескінченний набір правил для котів і собак різних порід і походжень, мама просто показує спиногризу сто котів і сто собак, після чого дитина відрізняє їх з ймовірністю близькою до ста відсотків.

     Висновок з цього дуже простий, і його всі чули багато разів. Для того щоб вільно говорити, потрібно набирати патернів і тренувати їх застосування. Тобто слухати і говорити. Якщо слухати зараз є безліч всього, то з розмовною практикою все складніше. Як правило, на це потрібен час, гроші, і узгодження з іншими людьми. І тому я вирішив, що можна говорити з собою. По-перше, я завжди поруч, я маю купу часу поки йду на роботу, і я достатньо знаю англійську, щоб вдосконалюватись без допомоги ззовні. По-друге, поговорити з розумною людиною завжди приємно і корисно. Чому ні? Люди ж тренують промови перед дзеркалом, і це визнаний метод відточування оральних ораторських навичок. Чому б не розповісти собі дорогою в офіс як я ненавиджу цю роботу, чи як я люблю лагодити лавки в парках? Я пробував, і це доволі цікаво. Особливо для тих хто спостерігає це зі сторони :)

     До речі, все сказане стосується і рідної мови. В минулому житті, коли я ще не пив сам, ми з колегами любили попиячити. І поговорити. Всі ми були людьми освіченими і думаючими, і тому теми не закінчувались ніколи, особливо якщо на столі була пляшка доброї горілки. І ось одного разу ми повертались з особливо трешового відрядження. І далеко не з Каліфорнії чи Дубліна, як це зараз модно, а здається з Попельнянського району, куди ми тягнули Інтернет. І от в нашу компанію потрапив водій Діма. Діма говорив багато, але якось нецікаво, і на традиційно обмежений набір тем - про баб, машини, і бухло. І висловлювався просто і примітивно. Іноді настільки просто, що хотілось вийти і помити руки. Навіть горілка не рятувала. В чому була проблема? Я ризикну припустити, що внаслідок іншого середовища Діма за життя нахапався значно простіших патернів, ніж ми. При цьому його мозок скоріш за все нічим нашим довбешкам не поступався, просто його навчання пішло іншим шляхом, і в результаті його мова - мова нейтів спікера - була примітивною і безбарвною. 

     З цього всього є ще один бонусний висновок. Як часто ви зустрічаєте в житті людей, що не можуть зліпити докупи два слова? Подобається? Це одна з причин чому так важливо читати книги, дивитись гарні фільми, і слухати цікавих людей. В цей час підсвідомо відбувається навчання складнішим і вишуканішим шаблонам мови, що автоматично робить нас якщо не розумнішими, то точно цікавішими. Мова стає більш багатою і насиченою. Як приємний бонус - ви вчитесь грамотно писати. Ви ж ловили себе на тому, що коли бачите невірно написане слово - ви підсвідомо реагуєте на це? Але ж ви ніколи не зубрили це слово зі списком слів у руці, і не згадуєте при цьому жодних формальних правил. Просто ви читали це слово сто разів в книжках, і точно знаєте як воно пишеться. Це відбувається автоматично, на підсвідомому рівні. Відповідно, якщо книжок ви не читали, в вашому письмі - купа помилок, і жодні знання правил і зубріння списків слів тут не допоможуть.