В порушника теж є лице

Як правильно робити зауваження тим, хто паркується на переходах і не лишає проходу пішоходам? Зазвичай небайдужі люди повчальним тоном висувають претензію, і вимагають негайного відновлення справедливості. Причому далеко не завжди пояснюють в чому проблема. Цей підхід часто працює, але часто і призводить до конфліктів. Річ в тім, що в людей є гордість, і їм зазвичай на рефлекторному рівні дуже не подобаються дві речі. Перше - коли хтось дає їм негативну оцінку, друге - коли хтось примушує їх зробити щось. 

 Одного разу я був свідком карколомно ідіотського випадку, який можна включати в підручники з психології в незмінному вигляді, такий він поширений і класичний. Я тоді вчився водінню і мав практику, тож перед черговим уроком мій Сенсей стояв біля 106-го Пижа і курив, запиваючи Живчиком. Я стояв поруч. Раптом з-за воріт пролунав крик, який сповіщав, що Сенсей став біля виїзду з приватного подвір’я, в якому жив злий пес господар. Злий господар наїхав, сповістивши Сенсея (який легко підходив господарю в батьки), що той мудак, і мусить негайно перепаркуватись. Сенсей - вибачився, і сказав, що перекурить і від’їде. Господар сказав що ніхуя собі дєдушка борзєєт, і, покричавши далі, змусив-таки сивочубого Учителя кинути папіросу.

Розберем випадок детально, не претендуючи на академічність підходу. Для простоти і наочності назвемо господаря просто Г, що скоріш за все від істини недалеко:

1. Г наїхав на Сенсея, в грубій формі вказавши тому на його помилку і вимагаючи негайно її виправити. При цьому по суті справи Г був абсолютно і незаперечно правий.
2. Сенсей не заперечував, і попросив таймаут. Для чого? Він  так хотів докурити? Ні. Він зробив це, щоб зберегти лице. Інакше виглядало б, що він виконує авторитарні команди вдвічі молодшого за віком пацана.
3. Г таймаут Учителю не дав, навіть на його прохання, і продовжив наїзд.
4. Сенсей вирішив не вступати в бій, і ганебно відступив.

На мою думку, більшість конфліктів з порушниками паркування відбуваються по схожій схемі. Тільки в цьому випадку в ролі Сенсея - порушник, а замість четвертого пункту відбувається сварка, а то й лицарський турнір.

Подумайте про одну гіпотетичну ситуацію. Ви йдете вулицею, і у Вас з рук падає папірчик. Випадково. Тут же до Вас підходить людина, і каже:

- Будь ласка, підніміть папір. Кидати сміття на вулиці - свинство.

А далі людина стоятиме над Вами, очікуючи, що Ви піднімете сміття. Якою буде Ваша реакція? Вона - передбачувана. Перше - Вам буде неприємно, що якийсь тип вважає Вас свинею, що розкидає сміття під ноги. Рефлекторно Ви почнете захищатись.  Хто він такий, щоб погано думати про Мене?? По-друге, Вам не пасуватиме піднімати сміття під його наглядом. І навіть якщо Ви зробите це під тиском, неприємний післясмак лишиться надовго. Адже Вам не дали можливості зберегти лице. Вас - вершину натхненної праці Творця - примусили виконати чужу волю! В результаті буде або конфлікт або бійка, а замість усвідомлення прийде в кращому випадку страх, а в гіршому - бажання помститись.

Якщо Ви чуєте за собою силу, а метою є поламати опонента, довівши йому його ницість - це Ваш шлях. Правда, є недолік - людина буде озлобленою, і намагатиметься за відсутності караючого меча мститись злим пішоходам. Тобто з великою ймовірністю паркуватиметься як скот і надалі. 

Якщо ж все це робиться для того, щоб людина просто перепаркувалась, і більше по можливості так не робила - можна спробувати інший підхід. Він полягає в тому, щоб з повагою звернутись до людини, пояснивши чому так ставати погано, і як це заважає іншим. І попросити перепаркуватись. А потім... просто подякувати і піти. Цей останній крок розриває шаблон, я знаю. 

 Радикальна різниця в тому, що замість претензії розмова починається з опису проблеми. А замість команди людина чує прохання вирішити цю проблему. А замість контролювати, Ви просто йдете. І тепер людині, в якої є гордість, не потрібно виконувати команду чужої людини, та ще й під її контролем. В людини є відчуття, що її поважають і їй довіряють. І вона їде. Або, принаймні, наступного разу паркується краще. Я не раз випробовав це особисто, і це непогано працює. Крім того, це просто і логічно пояснюється з точки зору людської психології.

P.S.
Листівка в дверцята добре працює для авто, в яких відсутні водії:
https://docs.google.com/document/d/1ZcRAjV1muVagrpckKz4i6lGYZJvlCyqz2dk4Plor3hs/edit?usp=sharing