Конфлікт цивілізацій

Якось несподівано обірвалась книжка "Зіткнення Цивілізацій". Мабуть тому, що я її не купив. Але ідея зрозуміла, і якщо в 1993 році автор вважав це гіпотезою, то тепер прогнози і ідеї можна вважати доконаними фактами.

По-перше, автор передбачив повний фейл у спробах уніфікувати цивілізацію, нав’язавши всім людям принципи демократії, верховенства прав людини, універсальну релігію тощо. Розквіт ісламізму і тероризму, постійні війни за демократію, своєрідний спосіб життя чеченців, індусів, росіян - ознака того, що (уявляєте) існують суспільства з іншою культурою, яким звичний нам стиль життя і цінності можуть бути абсолютно чужими. Можна тисячу раз довести росіянину, що в США продуктів в магазинах більше, і джинси кращі, але від цього американці не припинять бути для середнього росіянина "піндосами". І це не лише тому, що росіяни такі дебіли, чи задавлені пропагандою. Можна тисячу разів розповідати чеченцю як прекрасно коли жінка - директор фірми, і що життя людини вартує більше за життя барана, і щиро дивуватись як він цього не розуміє. І не тому, що він дикун, просто він - представник іншої культури з іншими цінностями.

Відмінності в мові, культурі, і релігії - важливі. Скільки б нам не розповідали, що нас має єднати чемпіонат з футболу, кока-кола, чи прагнення йти в Європу.  Хіба це не співзвучно з тим, як розділилась Україна? Київський-московський патріархат, бандерівці-москалі, правосєкі-ватнікі. Матеріально цим людям ділити дійсно нічого. Що ті що ті - жебраки. Але між ними існує міжцивілізаційний конфлікт, через який і виникають революції і війни. Згідно теорії автора, основні конфлікти в майбутньому відбуватимуться між цивілізаціями і культурами, а культурно і ментально схожі народи не воюватимуть. Україна ж належить до "розірваних" країн, які розірвані між православною цивілізацією з центром в сучасній Росії, і європейсько-християнською цивілізацією, до якої належить західна Європа. І наявністю цього розриву користується Росія. Досить розповідати байки про єдиність України. Мабуть, це видумав той, хто ніколи не жив і на сході і на заході. Ми - різні, в нас різна культура, мова, релігія, історія, цінності, герої. І саме в цьому корінь теперішніх проблем.

Ще одним висновком є те, що культури майже не асимілюються. Ну не проковтнув Берлін турків за 200 років. Скоро навпаки, турки проковтнуть Берлін, і смачно відригнуть на решту старушки-Європи. Не стали львів’яни православними, хоч церкву душили неймовірно. Не стали індуси англійцями. Перейняли дещо, що їм сподобалось, а далі - "рєбята, ідітє нахуй", нас тут свої танці.  

Та нашо нам далекі країни. Гляньте на Львів. Діаспора "москалів" так і лишилась діаспорою, і в основному ці люди не асимілюються або погано асимілюються. Вони живуть відмінно від українців. Вони женяться між собою, гуляють з песиками своїми компаніями, і навіть часто проживають компактно. Люди мають коріння, і це коріння важко викорчовується. А найголовніші елементи коріння - мова і релігія. Недаремно в старих переписах люди називали себе не "українець" чи "росіянин", а по віросповіданню чи мові.

Здається, тепер я підбив теоретичну основу під свої думки про те, чому нам так неймовірно важко домовитись і жити разом. Чому ми всі праві, але не всі живі. І чому найближчим часом спокійне життя нам не світить. Шкода, що подібні книжки не читають політики.