Артефакти

В такій погоді як нині, є свій плюс - я нарешті добрався до перебору свого мікро-архіву, який перевіз з Житомира. І виявив деякі цікаві для мене артефакти, що навіяли спрогади про минульщину...

Що ж це ? А от що - в часи мого студенства винти на компах були по 10Мб, а в кожного студента не висіла на шиї флешка, на яку влізе інфа з усіх винтів політеха тих часів. Ми користувались дискетами калібру 5.25 дюймів, які називали просто "пятірка". Були ще 3.5 (трьохдіймовки), та це було пізніше. А п"ятидюймовки гнулись, м"ялись, ламались, і інформація на них регулярно втрачалась. Для того, щоб якось цьому запобігти, ми робили для них такі затишні кубельця. Саме робили, бо в ті часи таких товарів в магазинах не було. Цей витвір зроблений з фанери, "вижигателем" випалені дані власника, зверху все вскрито дуже смердючим лаком  на ацетоні...

Шедевр дискетно-прикладного мистецтва.

Остання сторінка шкільного конспекту з ДПЮ - Допризовної Підготовки Юношей. Довго згадував як могло вийти так, що це такий складний і математизований предмет :)

Шмат книжки по С++. Тоді ще Інет був у зародковому стані, і тому програмісти читали книжки. І, доречі, не посилали один одного наГугль, коли в них щось питались. Оскільки вартість книжки приблизно дорівнювала стипендії, яку до того ж видавали лише перед виборами, такі книжки передавались з рук в руки, і зачитувались до дірок. Люди по крихтах збирали інформацію як зробити якусь хитру штуку...

Уривок тексту самописного вірусу, надрукований на матричному принтері. Всі хороші студенти в ті часи любили АСМ, а на АСМі понад усе любили писати... віруси ! Відправною точкою для всіх подібних експериментів була книжка, здається, Хижняка "Пишем вирус и антивирус". Цей автор, сам цього не плануючи, дав світу напевне тисячі нових вірусів. А віруси тоді були злі. Достатньо згадати DIR1024, який просто і невигадливо вкорочував всі сорци на диску до 1024 байт...

Шпори, надруковані на лазерному принтері. Цей вид принтерв приніс студенству нове покоління шпор - надзвичайно якісних і компактних.

Посередині - шпора для бідних - тих, хто не мав доступу до лазерного принтеру, які тоді тільки з"являлись на наших теренах. Різниця очевидна :)

Чому мене передавали в розшук - не пам"ятаю, але таких повісток знайшов декілька. Я ніколи не думав "косити", та випадково саме в той рік коли потрібно, наше військове училище для власного порятунку взяло і об"єдналось з політехом, тож всіх нас радо зарахували офіцерами запасу.

Спробую відмочити їх в кока-колі...

Дивно - як будь-яка дурничка, яка нічого не важить, з часом стає цінною, бо здатна пробудити в людині спогади...