Останнім часом дико стомлююсь під вечір. А виною всьому - сніг. Він випав і лежить, і тепер замість посидіти за дебільним, але милим тілу і духу заняттям - розгрібанням інфокалу за лаптопом, я ледве встигаю перекусити, і ми біжимо бавитись в парк. Там ми валяємось в снігу, ковзаємо з гірок, і до 9-ї я вже в такому стані, що голова сама падає на подушку...
Лишається тільки дивуватись звідки в маленької така енергія. Адже на відміну від мене, який цілий день протирав штани в офісі, вона відбула школу, продльонку, тренування з карате (досить напружене доречі), і півтори години театральної студії.
No comments:
Post a Comment