Фонтан-2

Хто не дивився фільм Фонтан - сильно рекомендую. Так, на півтори години Ви будете занурені не лише у класний гумор, але й у лайно, але воно того варте - автор дуже добре показав роботу комунальних служб, яка з тих часів стала лише гірше, і набула просто гротескних форм.

Події викладеної нижче історії розгорнулись у центрі міста Львова в одному старому будинку, збудованому за бабці Австрії. Хоча це, насправді, не має значення, оскільки подібні історії трапляються у будь-яких будинках, і розгортаться за схожим сценарієм. 

Всі знають, що утриманням будинків в нас займається ЖЕК, який відповідає за все, що відбувається з будинком. Тобто, має відповідати, а насправді ж в основному займається збором квартплати, прикриттям власної жопи від ударів долі, і видачею заборон мешканцям хоч щось в будинку робити. Причому заборон робити щось погане все одно ніхто не слухає, тому забороняють в основному речі потрібні - ремонт брами, закриття горища на ключ від бомжів тощо. В нашій країні важається, що ремонт вхідної двері будинку в центрі пошкодить будинку більше, ніж коли двері не замикатимуться взагалі, і через це коридорами гулятиме вітер, а під"їзд буде окупований бажаючими "вмазатись" і улетіти. 

Те саме працює і на більш високих рівнях. От бере якийсь комерсант будинок у центрі, і ремонтує його. Одразу з"являється якийсь довбойоб з охорони іст. середовища, який рве на собі сорочку, і клеймить комерсанта за "брутальне паплюження перлини". При цьому мовчить про те, що так дорогу їм перлину вже роками обсцикають бомжі і собаки, руйнує природа і час, а влада нічого з цим не робить. Комерсанту видають купу приписів, на які всі на щастя забивають, що є в більшості випадків правильним рішенням. Опісля, коли все вже зроблено, всі отримують свій шмат їдла з рук "реставратора", і шум стихає.

Отже, якось в 3-й годині ночі мене розбудив шум на горищі.. Я довго не вірив, що хтось може ходити по горищу у третій ночі, та шум був очевидним.

Озброївшись шматом арматури і ліхтарем, ми піднялись на горище.  Серед стропил і пороху стояла стара худюща баба  в білому халаті з підсвічником на три свічки у тремтячій руці. Кадр, цілком гідний фільму жахів. В голову прийшло лише одне - чорна магія. Я звик, що всі жінки на Галичині після 50 років стають відьмами, та це все одно було дійсно моторошно. І тут саме час було б знепритомніти, або всратися, як у темряві, над бабою з драбини пролунав чоловічий голос: "водоканал, аварійна".

Поштрикавши в трубу "кротом", бійці каналізаційного спецназу поїхали геть, але наступного дня проблема повторилась, і з дому прийшла звісточка, що мене заочно прокляла сусідка пані З. за те, що я нібито залив її квартиру стоками, навіть не будучи присутнім у квартирі. Прокляли мене прямісінько на світле свято Різдва, що мабуть має забезпечити прокльонам більшу силу, тож не знаю скільки часу ще зможу тішити читачів оповіданнями. Доречі, мене завжди дивував дивний симбіоз побожності і здатності проклинати ближнього на наших теренах. Садити дерево в свята - то є великий гріх, зате мішати одновірців з гівном і проклинати їх - то є справа свята.

Отже, дзвінок на гарячу лінію міста 1580 пригнав працівників ЖЕКу до будинку о 6-й годині вечора. Один з майстрів - пан Тарас, з абсолютно синім (напевне від нескінченних молитов і постів) обличчям, покрутивши дріт хвилини зо дві, продовжувати обряд прочищання труби відмовився навідріз - "свято, хай водоканал чистить". Справа в тому, що в очах ЖЕКів працівники водоканалу вже і так давно занапастили свої душі цілодобовими чергуваннями, і тому від кількості прочисток труб у свята температура в чанах зі смолою для них  у пеклі може помінятися лише незначно.

Його колега, пан Роман, прочищав трубу до останнього,  і врешті таки пробив, розпрощався, і пішов домів.

На третій день лайно з унітазу сусідів знову полізло на волю, і знову прийшов ЖЕК. І тут з"ясувалось, що в них немає жодної мапи розводки труб у будинку, куди запихати дріт вони не знають, а тому пхають там де пхається. Зірвавши унітази в двох квартирах будинку, оскаженілі майстри баг так і не пофіксали, і пішли, пообіцявши завтра взятися за підвал.

І на цьому би все і закінчилось, якби люди могли так не звикли до унітазів, і не пили горілки. Ввечері з роботи повернувся сусід, який узрєв несправедливість в тому, що в його відібрали туалет, вдався до цікавої форми протесту - відірвав свій унітаз, поставив його під дверима однієї з квартир, і пообіцяв на ранок винести цим унітазом двері, якщо йому не зроблять туалет.

To Be Continued...