Лижі

Дякучи тому, що Ярослава поїхала в зимовий табір на тиждень, і там їх повезли на гірськолижний курорт Плай, я теж вибрався на лижі. Не те щоб я це дуже любив, але дуже хотілось побачити, як їздить на лижах малявка.

Процес навчання в неї проходив наступним чином. Живучи біля гори Політех у Славську, вона взяла два уроки в інструкторів, і за два уроки навчилась основній техніці спуску з гір. В принципі там все просто, головне - не боятись. 

Лижі - спорт дорогий. Година послуг інструктора коштує мінімум 150 грн на Політесі, і далі тільки росте. Прокат лиж на тому ж Плаї - 80 гривень на день, а два повні комплекти зі шлемами коштували нам 240 гривень. Абонемент на день - 300 гривень (!) на одну людину, разовий підйом - 20-25 гривень. Добре те, що дітям до 8 років підйоми безкоштовні.

Отже, декілька фото Славська в районі бази Дзвінка, де був табір:

Цього року в Карпатах справжня зима.

Отже, в суботу нас повантажили на автобус і повезли на гірськолижний курорт Плай. Такса за це зі Славська - 100 грн на людину в бусі. Оскільки це далеко, то водій везе групу, день її чекає, і везе назад. Їхати хвилин 40, в бусі нехай 10 місць. 1000 гривень в день мінус бензин (гривень 100). Хороший бізнес.

Отже, Плай:

Тут ростуть найбільші в Карпатах бурульки.

 

На цьому можна покататись за гроші.

На відміну від Славська, де прокат певно в кожній другі хаті, тут все централізовано - єдиний гарний пункт прокату. І взагалі, таке враження, що це все збудовано і контролюється однією людиною, настільки все схоже по стилю. 

На гору можна потрапити крісельним підйомником, або бугелем. З кріслами все ясно, а бугель - це дріт, який висить на канатній дорозі. А на посадці стоїть дядько інтелектуальної праці -  він ловить цей дріт, і запихає його під жопу бажаючих їхати нагору. Зазвичай бугелі дуже незручні і навіть небезпечні, та на Плаї вони кльові і безпечні навіть для дітей, оскількі зроблені з дуже легенької пластмаси, і вдарити сильно не можуть. Отже, стоячи на лижах людина чіпляється за бугель, і той тягне її вгору. Тягне швидко - раз він смикнув мене так, що я перевернувся догори дригом, і ледве встиг відповзти в сторону. В кінці дороги потрібно відчепитись правильно, і це складніше, ніж вчепитись. В перший Ярославин підйом вона не змогла, заплуталась в бугелі, і її потягнуло до колеса. Я страшно перелякався, а черговий, падаючи на ходу, побіг її визволяти. На щастя, встиг.

З підйомником теж не так просто - потрібно встигнути на нього сісти, і правильно злізти. Ярослава одного разу задумалась, в результаті підйомник копнув її кріслом, і вона розтягнулась прямо на шляху інших лижників. 

 

Черги на ці підйомники організовані "нємножка падебільнаму" - до турнікета веде огорожена доріжка шириною рівно в одну людину. Дійшовши до турнікету, твоя картка не спрацьовує (в мене було так тричі). Ти в поспіху шариш по кишенях в пошуках інших карт, бо ж точно знаєш, що платив. Не забувай - ти в лижних обладунках, з палками, в рукавицях... Всі картки пищать, ззаду тебе матюкають вдячні співвітчизники, а діватись тобі - нікуди ! Доріжка ж вузька, і виходу нема. Стрес ще той, Ярослава двічі просто починала плакати. Невже не можна зробити якийсь вихід в бік для таких випадків ?? Ніби очевидна річ, а не передбачена...

Допомагати тим хто впав на схилі, чи будь-де, тут не заведено, і це виглядає дуже паскудно. Не допомагають піднятись навіть дітям. Схоже, люди так бережуть свій час, за який заплачені гроші, що забувають про взаємодопомогу і людські якості. Тьфу.

Лижі - спорт не лише дорогий і дуже геморний (обладунки важать певно кілограм 10+), а й небезпечний. І якщо свою власну небезпеку ти ще можеш якось контролювати - обережно їхати, і теде, то тебе можуть збити шумахєри. Перша Ярославу збила божевільна бордерша, яка просто неконтрольовано летіла вниз. Ярославі нічого, та сама бордерша так злякалась, що її довелось заспокоювати. Другий раз було гірше - здоровий вуйко на лижах підрізав і збив малявку, вона трохи пожалілась на біль в носі, і поїхала далі.

Ось ми - лижники.

Вершина гори:

На горі є дуже цивілізована кафешка по принципу фаст-фуду. Дорога, але гарна.

Під кінець дня Ярослава їхала швидше за мене, і вчила мене правильній техніці :) Для себе я зробив висновок, що я мабуть не лижник. Не розумію чого так багато людей від цього торчить...