Зустріч Героїв - Українка

В тому, що місць в літаках зі Львова до Анталії не було, був один жирний плюсище - можна було нарешті відвідати старого Героя Болграда, який, як у старому американському сценарії, відійшов від справ, оселився подалі від метушні, і тепер ловить рибу, купається, катається на санчатах, та вдихає чисте повітря у тихому містечку У. З метою конспірації не можу розголошувати повну назву - старий ще багато знає...

Відвідати побратима вирішило двоє Героїв, і ось, сівши на маршрутку на найгіршій автозупинці на Видубичах, ми за півгодини (не перебільшення, щоправда був вихідний) дістались до славного містечка.

Дорога проходить через соснові ліси, і мажорні райони для "вершків суспільства", їх круті ресторани, триметрові паркани, і т.д. Є до чого прагнути, і про що думати, поки їдеш в маршрутці.

Центральна площа:

Міська рада. Незважаючи на скромні розміри (11 тис людей), Українка - то є місто !

Герої ! В мене на спині здоровезний рюкзак.

Українка - місто енергетиків, яке збудоване разом з Трипільською ТЕЦ. Місто знаходиться між річками Дніпро, та Стугна. В містечку є декілька супермаркетів, дитячі майданчики (сюрприз для мене), і класна набережна.

Це Дніпро.

А це вже інша річка - Стугна, яка тече просто в 100 метрах від будинку Героя:

Тут є навіть біо-туалет, і Юра сказав, що нарід навіть туди ходить ! Хмм, але ж довкола - ліс. Правда, використання біотуалету - традиційно наше - свою приставку "біо" він втратив щойно його купили, і тепер це просто гарненька блакитненька сральня з мухами.

Я напевне теж хотів би, щоб таке диво було в мене під будинком... Доречі, і ліс, і берег, і річка - дуже чисті, аж не віриться, що тут відпочиває сила-силенна людей.

Влаштувались тут і ми - далі просто фото з чудової зустрічі:

Нанізиваєм...

Як я заздрю дітям - вони так легко сходяться і знаходять друзів... Недаремно чим ти старший, тим важче знайти рідні душі.

Бойцы вспоминают минувшие дни, и битвы, где вместе рубились они!

А цим дівчатам нічого згадувати. Вони просто щасливі.

Картина "Стомлені текілою".

Всі впали, лишилась я сама. Тому, що не п"ю !

Підготовка до моря.

Щоразу, потраплячи в цю компанію, мені здається, що скільки б ми не сиділи - не наговоримось, не надуріємось, не стомимось одне від одного. Побільше б таких зустрічей і таких друзів.
Після закриття заходу Іванка в маршрутці сказала: "шикарний день, шикарне місце, шикарні друзі !".