Море-2012

Хочемо на море

Не те, щоб я не хотів на море, але Іванка і Ярослава хочуть на море щороку так, що від мене не залежить абсолютно нічого. На море треба. Але куди ? Цього разу ми вирішили, що Туреччини досить, і я зайнявся підбором варіантів. Екзотику типу Тайланду відкинули одразу через довгий і дорогий переліт, та небезпечну природу. Єгипет - через спеку, небезпечне море, та революції. Лишились Хорватія, Чорногорія, Туреччина, та Греція. В результаті довгих гуглінь і вичань, знову вибрали Туреччину, як найбільш прийнятний варіант за універсальним критерієм ціна-якість. 

Навчений досвідом, відгуки і рейтинги я дивився дуже ретельно, і в результаті вибір зупинився на готелі, який чомусь не люблять львівські турфірми - Sural Hotel, який знаходиться у районі Сіде. Вибирали по критерію хорошого пляжу - навіть найзапекліші критикуни у відгуках відзначали хороший пляж цього готелю. Знову в відгуках бісило, що про море як правило всі мовчать, хоча їдуть ніби на море. Пишуть про якусь хрєнь типу анімації, черг в ресторані,якість пива, але про море - кілька слів в останню чергу, і то якщо взагалі пишуть. В турфірмі поцікавились причиною такого екзотичного вибору, попередили що готель так собі, і виписали нам документи в цей так-собі-готель.

Дорога

Оскільки всі чартери зі Львова на наші дати були вже забиті, летіли ми з Києва. О третій годині ночі можна вільно добратись до аеропорту на "скай-басі", в якого є свій сайт, де можна навіть купити квитки онлайн ! Точніше, творці сайту думають, що можна, а насправді ні, але це не є проблема - традиційно для нашої дикої країни, скай-воділа в спортивних штанях за 20 грн доправить вас до Борисполя, не видаючи ніяких квитків. Автобуси ходять щопівгодини, причому ходили вони ще задовго до того, як Колесніков їх урочисто "запустив" до Євро-2012. Ну, запустили і ок - хтось іще кілька міліонів намолотив за запуск того, що і так давно їздить. Нехай, нам не шкода. Государство нє обєднєєт.
Авіакомпанія WindRose сильно виправилась - вперше в житті я не хотів приземлятись, поки не дочитаю їх корпоративний журнал. Їжа також була на рівні - є навіть дитяче меню.
На турецькому березі все стандартно і швидко - отримуєш візу, і потрапляєш до ТезТуру, який везе тебе до порогу готелю, і передає у руки ресепшну у готелі. Малий клоун-носій робить реверанса при вносі нашого огромного наплечника в номер, отримує свої 2 бакси, і йде геть.

Море !

Що в цьому готелі "совьєт-стайл", яким лякали нас у турфірмі - не розумію. Ну і що, що побудований він 20 років тому - ніяких слідів "падуставшесті" я не помітив - все було гарненьке і чисте. Ну, нарешті декілька фото:

Номер. В ньому практично не було потреби в кондиціонері, оскільки сонце туди ніколи не потрапляло. Хто знає що таке турецьке сонце, оцінить це !

Вигляд з балкону на головний вхід.

Ми жили на першому поверсі, який реально був хорошим четвертим. Тому що (!) перший в них це 0, другий - L (lobby ?), третій - якийсь F, а далі йде перший :)

В готелі є декілька чемних незлих псів, яких іноді тягне покупатись у морі з відпочивальниками.

Головний вхід. Навіть загубивши одну букву назви, готель тримає свої 5 зірок :)

Розкішний новий готель навпроти.

Ресторан. Тут відбувались сніданки і вечері, і він завжди був напівпорожній.

А це вигляд з відкритої частини ресторану, ще ми снідали.

Сусідній готель

Керамічна звєрушка на території, якій діти постійно відбивали голову. На ранок голову чіпляли на місце, але трималась і виглядала вона щоразу гірше.

Ресепшн.

Доріжка на пляж.

На території декілька таких колонок, які рзташовані дуже вдало. Вони призначені для миття ніг від піску після пляжу.

Пляж і море виявились найкращими з тих, де ми відпочивали. Пляж широкий, довгий, і чистий (що дивно), вхід в море майже без каменюк.

Можливо, нам так пощастило з часом візиту, але пляж завжди був напівпорожній.

Цей прапорець означає, що зараз добра погода, і можна купатись.

Щоранку, о 8-й годині на пляж дружнім строєм приходили всі прибиральниці з готелю. і збирали сміття. Взагалі, прибиральниці там молодці. Одного разу сам бачив, як прибиральниця мила підлогу під ліжком, відсунувши його. Аж очам своїм не повірив. Другий раз Іванка замість "Не беспокоить" помилково повісила табличку іншим боком. Прибиральниця напевне дуже здивувалась, але прибрала ще раз. Пізніше ми компенсували їй цей ляп двома баксами чайових замість одного.

Кабінка для перевдягання. Дуже класна, на відміну від обох готелів, де нам доводилось бувати раніше.

Пройшовшись вздовж берега, я побачив купу подібних "прикрих" каменів на вході в море. Якщо скористатись таким входом, можна легко отримати серйозні травми. Один раз я вирішив вийти на берег через каміння, мене штовхнула хвиля, нога потрапила між двох каменів, і болить ще й досі.

А цей пляж такий порожній, бо його готель ще не відкрився.

На такій штуці я літав раніше. Більше не хочу.

Незважаючи на те, що ми були на початку сезону, і температура не перевищувала 30 градусів, прохід через сонячні місця був досить важким. Сонце в Туреччині активне, і якщо стати під промені, воно ніби спалює тебе. Одного разу я вирішив пройтись берегом моря десь в 5-й годині, та скоро зрозумів, що це була погана ідея - через пекуче сонце. Добравшись до першої колонки, запхав голову під воду, і вирішив більше таких експериментів не проводити.

Всі газони на території готелю поливаються штучно, інакше сонце б спалило їх дуже швидко.

Поливають навіть стовпи освітлення :)

Турки говорять всіма мовами світу, і як правило - всіма погано. Але оскільки вони жодним чином з цього приводу не комплексують, то спілкування йде напрочуд легко. Навіть аніматори не могли зліпити докупи двох слів російською. Декілька шедеврів від аніматорів:

карточка-марточка-мамочка-папочка ! Есть-есть-есть ! Каращоо !

Маща-даща фром раша !

Маша, как тебя зовут ??

Що таке українська мова не розуміють вапще ніяк, і вимагають говорити з ними російською. Іванка трохи вчила їх українській, використовуючи свій шарм, в свою чергу турки вчили її турецької.

Також в готелі було таке явище як міні-клуб, де аніматори бавлять дітей, поки батьки бавляться між собою. Правда, інколи аніматоршам не вдавалось втримати контроль над ситуацією, і діти обліплювали їх і скидали в басейн, самі ж стрибали слідом. Саме в таких умовах Ярослава навчилась стрибати у воду з метрової висоти !

Стрибок з бортика.

Аніматорка Деніз переплітає "аВТокосички", що розплелись у процесі занадто активного відпочинку. Таких переплітань було багато, бо Ярослава дуже хотіла довезти їх до Львова і показати пацанам у садку.

Ще аніматори проводять вечірні міні-диско для дітей, від яких Ярослава була просто у захваті. Як класно бути маленькою, шалено радіти таким дрібницям, і так щиро любити людей, які до тебе добрі !

Традиційно, Іванка застудилась від того халявного морозива, і ми вирішили випробувати медстраховку. Практично в кожному готелі є лікар, був він і в нашому, отже ми завітали в його кабінет.
Лікарка англійської не знала, з російської знала "карашо" и "красный" (горло), чого виявилось для нас цілком достатньо. Вона подзвонила в страхову, виписала ліки, які одразу сама і видала, і призначила повторний прийом. Чеки на ліки потім потрібно принести в страхову у Львові, яка компенсує витрачену на ліки суму.

Ще трохи території готелю:

Доріжка між двома готелями групи Сурал.

Пішохідна дорога вздовж пляжу.

Бар нашого готелю на пляжі. Найкращий бар на пляжі, який я бачив.

 Десь об 11-й годині в бар на пляжі приходила турецька бабця, і смажила їхні національні млинці, які дуже полюбила Ярослава. Вона займала чергу задовго до того, коли бабця починала пекти:

Ну нема млинців ! Не-ма !

Бабця була ні в зуб ногою ні в якій мові, тому спілкуватись з нею було вкрай важко.

Розкішний кущ прямо біля басейнів. Красивий !

Одного разу сиджу я на лавці з пообідньою кавою прямо навпроти цього куща, і дивлюсь на дівчат біля басейну чекаю поки мої прокинуться. Доріжкою на пляж іде бабця з внуком. І тут бабця вклякає, і починає здавати назад, витягнувши вперед руку. Ну, думаю - погано їй. Ну чому навіть на відпочинку я маю рятувати світ ?? Але треба помогти ! Підриваюсь, і розумію, що бабця не просто так руку вперед виставила. І ніскільки їй не погано. Вона показує рукою на доріжку, за мною. Дивлюсь, а просто через доріжку повзе півтораметрова чорна змія. І повзе прямо до басейну з дітьми. Змія, схоже, злякалась, що заповзла кудись не туди, і з неймовірною швидкістю забралась на цей самий кущ, завмерши між гілок. Моєму офігєнію не було меж.
Ну, думаю, піду скажу персоналу про таке сусідство.
Підхожу до бармена, який протирає стакани біля бару:
- Хай ! Ду ю спік інглиш ?
- Йес !
- Ві джаст со снейк овезиа !
Бачу, дивиться на мене як баран - не розуміє.
- Шито ?
- Мы только что видели змею воон там.
Киває, я бачу що знову не розуміє, і тому показую вжик-вжик рукою, і показую пальцем на кущ.
Здається, зрозумів. Бере мене за лікоть:
- Don't worry !
Ну, думаю, все - я свою місію виконав. Тепер лише гляну як вони це вирішать.
Вирішили просто - продовжили протирати стакани разом із дружбаном. Змія перечекала смутні часи і звалила. Після цього випадку наша цікавість до дерев шовковиці, що росли на території, дещо підупала...
Я довго потім гуглив, змію так і не ідентифікував, але прочитав, що змій в Туреччині досить багато, трапляються вони і на територіях готелів.

Бар біля ресепшну. Це єдиний раз, коли я бачив там бармена. Решту часу люди могли самі набирати собі пиво і вино.

"АВТокосичи"

Готель знаходиться у селі Чолакли, але це туристичне село. Через нього ходять місцеві маршрутки - "долмуші" - точнісінько такі самі пижики, які колись ходили в Житомирі. За територією готелю купа інших готелів, декілька дуже цивілізованих базарів, та навіть банкомат:

І дуже гарні готелі:

Паркан готелю поруч.

Двір

Базари гарні, продавці не скажені і коректні, хоча і активні. Місцями дуже активні - один господар лавки запам"ятався тим, що будучи бухим ніяк не міг стримати гикавку при розмові з нами, сказав Іванці, що "рускій женщін" - "катастрофа какой красівий". Але поводив себе загалом добре.
Інший першим ділом спитав як мене звати, сказав що він мені друг,  чуть не брат, запропонував чаю, і звичайно хароший скідка. І навіть дав свой візитка:

Це не просто Мурат, а "супер-пупер-Мурат", в його так на візитці і написано. Загалом обидва дуже приємні пацани, хоча напевно нас і в розумних межах нагріли.

Супер-пупер-Євген з супер-пупер-Муратом і супер-пупер-невідомим.

А потім парив нам якийсь супер-пупер-годинник :)
Інший продавець стібався з росіян, читаючи речитативом свій асортимент:

сувениры, рахат-лукум, джинсы... валенки, фуфайки, кирзачи...

Ну, ми-то українці, нас це не стосується :) Еуропа знаєтє лі...

Українців в готелі крім нас не було, основний контингент - росіяни і казахи, плюс купа старих німців. Німців турки постійно підколюють, і взагалі ставляться до них як до наших дітей :) А німці певно дають їм за це чайові. Ніякого тагілу, всі поводили себе пристойно.

Ніби все, писати більше нема про що. Всі були дуже задоволені, їхати додому не хотілось зовсім. По результатам зважування я додав 1 кг, і тепер моя вага на межі ідеальної для мого зросту.
Підводячи підсумок, 7 днів в цьому готелі мені було мало. Так затишно і гарно я не відпочивав на морі ще ніколи. Чудове місце для спокійного відпочинку - всім рекомендую.