Венеція

База нашої мандрівки знаходилась в Падуї, і в планах було відвідати Верону (і можливо озеро Гарда) і Венецію. Верону відвідати не дав раптовий дощ на весь день, а от в Венецію ми таки з"їздили. Поїзди туди ходять неймовірно часто - десь так кожні 15 хвилин, а дорога з Падуї триває біля 35 хвилин. Поїзд прибуває на станцію Венеція Санта Лючіа, яка стоїть просто на березі Canale Grande - великого каньону каналу. І це класно, ібо офігєніє починається одразу при виході з вокзалу, який схожий на великий мурашник, набитий туристами.

Класний початок ! Побачивши це, навіть за умови, що я чув що таке Венеція, всі ми були вражені і здивовані, і з великою цікавістю почимчикували досліджувати місто.
Венеція, тобто та туристично цікава її частина - дуже велика, на неї можна витратити тижні, і все одно все не облазиш, тому нашою метою було погуляти, поочіти (пабуквєнний переклад російського "поглазеть"), і скласти собі враження про це дійсно чарівне місце. Ані конкретних маршрутів, ані списку цікавих місць на листочку в нас не було, тому ми просто гуляли в насолоджувались свободою !

Тут існують навіть свої дорожні знаки:

Вся Венеція - це канали, канальчики, каналята, які виконують роль доріг у місті. Вивіз сміття, поліція, швидка, громадський транспорт, особистий транспорт - все рухається лише по воді.

Йдеш по місту, і відчуваєш дивну свободу, а потім розумієш звідки це відчуття - машин-то нема ! І велосипедів теж нема. Місто, в якому все - тротуари, і пішохід - цар природи. Ярослава ганяла там, як маленький песик, якого привезли у ліс.

Перейшовши міст через Канале Гранде, і озброївшись мапою міста, ми попрямували до його центру.

Чіп і Дейл спєшат на помощь

Більшість вулиць у Венеції вузькі до непрілічія, в це важко повірити мешканцю звичайного міста. Оця по венеційським масштабам - широка.

Все місто розрізано безліччю каналів (їх 150 штук), які ділять Венецію на сотню острівців, через канали перекинуті чарівні напівкруглі місточки, яких є ніби в районі 400 штук !

Вулиці часом бувають дуже вузькі :)

А ця - ще вужча.

І щоб читач не подумав, що це не вулиця, а прохід між будинками - ось вам вивіска.

Дворядний рух туристів по вузенькій вулиці Венеції.

Взагалі-то ми були в понеділок, погода була прохолодна, і людей було не так щоб аж дуже багато по місцевим міркам. Уявляю що тут робиться в неділю при хорошій погоді.

Колонка. Цікаво, чому вона червоного кольору, і навіщо в місті на воді пожежні колонки. Води мало ?

Колонка з питною водою. І в Падуї і в Венеції воду з них п"ють без проблем. Думаю, якби це було шкідливо, європейці точно причіпили б відповідну табличку.

По всій Венеції розкидані отакі старовинні і дуже гарні колодязі. Всі вони закриті, і не впевнений, яку роль вони виконують зараз.

Взагалі, місто дихає старовиною. Більшості споруд тут сотні років, і італійці бережуть це. І схоже не збираються ставити у сторічні будинки пластикові вікна :)

Двір будинку у центрі Венеції.

Такі дерев"яні підпори тут не рідкість, всі вони в жахливому стані, але роль свою досі виконують.

Якийсь палац просто на березі, біля вокзалу.

Площа в центрі. Вона очевидно не лежить на туристичних маршрутах, і тому порожня і чарівна. Ніби у казці.

Одна з вулиць, що виходять з площі:

Йти по такій вулиці завширшки в метр - дуже цікаво. Вона може вивести тебе на один з місточків через черговий канал, або, попетлявши між будинками, вийти на площу подібну до нашої. Відчуваєш себе хом"ячком, якого пустили мандрувати тунелем з книг.

Типовий місточок.

Гондоли. Покататись на ній коштує 80 євро за півгодини - стало шкода грошей.

Гондоли у Венеції - суто туристичний транспорт, як карети у Львові. Гондольєри вдягнені у форму, і веслують дуже вправно. Особливо ефектно вони відштовхуються на ходу ногами від будинків.

Безіменна (для мене) церква, напевне не належить до туристичних принад, і хоча б вже тому варта уваги.

Піца, якої б нам певно вистачило на цілий день на трьох :)

Доречі, про їжу у Венеції. В принципі, ціни не сильно високі. Нам хороший обід на трьох у ресторані прямо за собором св. Марка, з пивом, вилився у 50 євро. Але ціни відсотків на 15-20 вищі, ніж у Падуї. Кафешек - неймовірна кількість - на будь-який смак. Цей бізнес у Венеції ніколи не загнеться - туристи хочуть їсти після походів містом :)
Венеція - дуже стара, і цим тут, схоже, пишаються, і іноді складається враження, що не ремонтують деякі штуки цілком свідомо. І ще тут скріплюють будинки такими от способами:

Штукатурку теж ніхто не відновлює, мабуть без штукатурки все виглядає ще давнішим і цікавішим.

Отаки тапки я бачив не лише в Венеції. Цікаво, навіщо ці червоні штуки ?

Всі відвалились. В живих лишився останній шмат штукатурки, але і йому скоро кранти :)

Якщо придивитись, то годинник перевернутий на 90 градусів вліво. І так всі подібні годинники, які я бачив. Теж цікаво - чому ?

Пройшовшись пішки до моста Ріалто - однієї з точок масового скупчення туристів, ми вирішили, що побувати у Венеції і не покататись на водному транспорті - некошерно. Автобус називається Вапоретто - це все, що ми про нього знали, тому вчинили найочевиднішим способом - пішли на зупинку, і почали роздивлятись її, силуючись знайти путівник у світі водного транспорту.

Міст Ріалто. Побувати на ньому - MUST для кожного туриста.

Ось вона - зупинівка вапоретто.

Сама по собі зупинівка плаває у воді, до неї швартується автобус, люди виходять на берег по трапу, і він їде далі.

Якийсь мудрий девайс, призначення якого напевне фіксувати проїзд по проїздним квиткам.

А оскільки ані проїздного квитка, ані взагалі хоч якогось, в нас не було, ми вирішили зайти всередину зупинки і далі діяти за обставинами. І зайши. Сиділи-сиділи, врешті решт Іванка мігами вибила з одного туриста інформацію, що квитки продаються в якомусь "Табакі Шоп". Бігали ми по табакі-шопам довго, і зрозуміли, що тут щось не те тільки тоді, коли повернулись до того, з якого почали. І ми вже було геть змучились, як якась добра людина сказала нам, що квитки продаються на тому березі моста. Ціни - суцільний фашизм - за три квитки на 1 годину ми заплатили 21 євро. Причому квитки влаштовані так, що їхати ними можна лише в одному напрямку, і повернутись з пл. святого Марка по цим самим квиткам - неможливо !
Наступні фото зроблені з борта вапоретто по дорозі на площу св. Марка:

В кінці мандрівки ми виїхали майже у відкрите море. Це і є зупинка "площа святого Марка".

До цих штук, здається, прив"язані зупинки. Хоча я не впевнений до кінця.

 Площа святого Марка - головна площа Венеції - дуже гарна і дуже велика. І дуже людна. Розповідати щось про неї - повторювати вікіпедію, яка і так знає про площу чимало. Цікаво, що площа 300 років тому виглядала так само, як і зараз.

Вдалині видно церкву св. Марка - головний храм Венеції, якому біля 1000 років. Напевне, найбільш вражаючий собор, який я коли-небудь бачив. А можливо так здалося через оригінальний (візантійський) стиль. Нажаль, всередину я не потрапив - мене через наплечник контролер завернув. Виганяв він всіх широким жестом в бік, і тому люди думали, що десь збоку є вхід для людей з рюкзаками, і починали обходити собор у пошуках такого входу. Я ж зрозумів, що мене просто не впустили, і нема на то ради.

Деталі оформлення відточені просто ювелірно.

Годинник зліва від собору. Теж перевернутий.

Оскільки наш квиток в зворотньому напрямку не діяв, ми пройшли весь шлях вокзалу пішки. Декілька разів блуканули, але нам допомагали таблички, розвішані на багатьох перехрестях міста.

Пішки значно прикольніше, ніж на вапоретто - встигаєш побачити багато цікавого:

Лев біля собору св Марка. Доречі, крилатий лев - символ Венеції.

Сидів я з мапою на одному з таких місточків у пошуках вірного напрямку, і тут знизу чую - "Hi ! Lost in Venice ?" Дивлюсь під міст - гондольєр ! Допоміг нам - вказав правильний напрямок.

Іванка у венеційському шалику, Ярослава - у венеційській масці, тато - просто тато. Чомусь маски і шалики одні з символів Венеції.

Брааат, ти представляєш - вулиця кончилась !

Венеція - чарівне, чудове, надзвичайне місце. Схоже, я знайшов для себе певний ідеал туристичного об"єкту, який можна досліджувати без кінця. Гарна мапа в руки (без неї там робити нічого, а надто - таким топо-кретинам як я), і вперед - вистачить надовго ! Нажаль, місто все частіше затоплює вода, і за деякими прогнозами, вже через 10-15 років воно може стати непридатним для життя :(