Такий різний Львів

Сьогодні побував в маловідомому районі Львова, куди, напевне, нечасто ступає нога навіть пересічного львів"янина, не те що туриста. Щоб в цьому переконатись, не стану називати район - спробуйте здогадатись :)

Біля місцевого ЖЕКу

Навіть важко віриться, що це Львів.

І це - Львів. За 5 м від цього газону - звичайний львівський - витоптаний до глини. Напевне різниця між ними в тому, що цьому газону пощастило - в нього є господар.

Мені здається, це - чудо. Подивившись довкола цей плакат замироточив :)

Два рендж-ровери - чорний і білий. Інь і Янь.

Далі теж було дуже гарно, хоч район вже інакший:

І під кінець прогулянки мені кинулась в очі відремонтована брама сусіднього будинку:

О майн Год ! А де ж знайомі запльовані двері, замальовані темно-червоною масляною фарбою ? Я буду сумувати...

Покращення своїми руками

Вступ

   Пляшки, бички, шприци, темні сходові клітки, і засрані народною творчістю стіни, які не бачили ремонту багато років - невід'ємні атрибути  більшості українських багатоповерхівок. Не є виключенням і центральна (історична) частина Львова, де я живу, але крім ЖЕКів нами "опікується" ще й управління охорони історичного середовища м. Львова. Як вони на пару доглядають ввірені їм об'єкти - широко відомо - ЖЕК збирає квартплату за свої так звані "послуги", місто голосно вигукує дурнуваті гасла про "архітектурну перлину", завзято пиляє гроші, та з блиском в очах рапортує про відкриття чергової кнайпи в центрі. А люди живуть в срачі, і вже до цього настільки звикли, що не вірять, що все може і повинно бути інакше.
     Цей пост - історія моєї боротьби за порядок і чистоту у моєму будинку - звичайному львівському будинку в центральній частині міста. Коли я починав цей процес, я дуже потребував інформації і прикладів. З чого починати, як робити, чого чекати - купа питань, відповіді на які я довго шукав в Інтернеті, розпитував знайомих про подібні випадки, та все було марно - інформації було обмаль. Тому я робив все сам - зі своїм унікальним набором граблів і пострілів собі в ногу. Але в процесі цієї захопливої діяльності я набув деякий досвід, і тому цей пост має на меті не стільки повідати світу який я кльовий і активний, скільки поділитись цим досвідом, і описати мій шлях вирішення питань, які виникають практично у всіх багатоповерхових будинках і серед усіх громад. В свій час я б дорого дав за те, щоб хтось поділився подібним досвідом зі мною...

  Гопи.

      Як жеж вони задовбали - дим стовпом, пляшки, шприци, п'яні крики - всю цю красу мешканці терпіли роками. І я теж, аж поки горня терпіння не переповнилось, і я вирішив з цим поборотись. Всі говорили - "Не чіпай їх. В тебе родина, треба себе берегти. Не лізь." Однак, незважаючи на те, що я далеко не безстрашний воїн-самурай, терпіти цього я більше не міг, і почав потроху в коректній формі просити їх - "не паліть, не лишайте сміття, вимкніть рінгтон "альона даст...". Негативних наслідків це не мало - розбиратись зі мною ніхто з них не рвався, але і позитивних було не більше - щойно я йшов, все поверталось на своє місце. 

     І я вирішив спробувати технічні засоби. Спочатку я думав зняти одну раму з вікна жеби вони померзли, але не наважився - раптом хтось з них у зміненому стані свідомості, з якого вони не виходили, впаде вниз. Я пішов іншим шляхом - в магазині був придбаний потужний прожектор з датчиком руху, який має три "ручки" - час горіння, чутливість, і мінімальна освітленість, при якій спрацьовує датчик. Лампу на сходовій я поміняв на мінімально потужну - 20 ваттну, що забезпечило тьмяне романтичне освітлення, а на прожекторі викрутив чутливість на максимум, а час горіння - скрутив на мінімум. Хто ще не зрозумів - результат це дало наступний - як тільки починався рух на сходовій клітці, датчик врубав потужну 200-ваттну лампу, яка заливала сходову яскравим світлом. Оскільки час горіння стояв мінімальний, через 5 секунд лампа гасла, а при найменшому русі - знову вмикалася. Виглядало це як постійне блимання яскравої лампи, а це блимання дуже швидко доводить людину до сказу. Змонтував прожектор, і став чекати.
     Ввечері вони прийшли. Подивившись у вічко в дверях, я зромумів, що все працює як задумано, і, судячи з концентрації мату, дає потрібний психологічний ефект. І пішов займатись домашніми справами. І десь за годину я почув дзвінок у двері. Відкриваю... батюшки ! Перед моїми дверима стоїть один з "пацанів", а в його на плечах - його корєш, який намагається збити прожектор. І зняв би, якби коліном не зачепив мій дзвінок. "Це що ?!" - сказав я єдину доречну в такому випадку фразу. Ефект був знаменитий ! Нижній поверх почервонів, і винувато мовив: "можна вимкнути прожектор ?". Відмовивши і пообіцявши взятися за них серйозно у випадку повторення, я на ранок перевісив прожектор на висоту 3.5 метри, і ми стали чекати вечора. Декілька днів все було спокійно, та вони прийшли знову. По всьому було видно, що прожектор вони не любили - збиратися стали на так часто, і не так надовго.

     І вони б мабуть пішли згодом і самі, бо витерпіти цю екзекуцію світлом було реально важко, та якось ввечері тесть вирішив з ними поговорити. Ну і я долучився, не кидати ж його самого. Говорили довго, а сусіди в цей час сиділи тихо як мишки, хоча не почути це було неможливо. Не втручалися навіть ті, хто ще вчора обіцяв надрати обнаглілій молоді задниці. Погавкавшись, ми врешті решт таки переконали їх, що ходити сюди більше не потрібно, бо нам це не до вподоби.
      І вони пішли ! І я не мав жодних проблем з ними після цього. Страх і принцип "моя хата з краю" - варто було трохи вийти за рамки цих таких розповсюджених анти-патернів поведінки, і ми одержали велику перемогу без жодних втрат з обох боків. Більше я не вдихав дим вечорами, не збирав пляшки і голки, і не боявся повертатись спиною до сходової клітки, вставлячи ключ в замок. Все просто. От би ще під'їзд закривався, взагалі було б супер !

Двері.

    Двері в будинок були в жалюгідному стані.  Красива аутентична дубова брама з різьбленням була рясно оббита цвіками всіх поколінь, завіси були відірвані, двері просіли і не закривались. І одного літнього дня я пішов в ЖЕК.

- Там в нас двері туйво... поламані всі. Завіси перебийте.
- Я пришлю столяра. В нас є - хороший хлопець !

Через місяць, не побачивши слідів хорошого хлопця, я прийшов знову:

- Там в нас двері туйво... Ви обіцяли прислати столяра. Він був ?

- А ! Його нема. В відпустці. Він підійде, гляне, завтра виходить на роботу.

Я почекав 2 тижні, і прийшов знову:

- Там в нас двері туйво...Столяр щось дивився ?

- Ще не дивився. Та в нас таких завіс нема. Але він гляне.

 Ще через 2 тижні:

- Там у нас двері туйво...

- Які двері ?

- Ну як же - Ви ж говорили вже тричі, що столяр подивиться.

- Хмм. Який столяр ? Хто говорив ? Я говорила ?

- Та Ви.

- Не помню, не помню, не помню. Ой, а Ви знаєте ! Ви напишіть офіційного листа - то точно мусять зробити.

    Написав листа, зареєстрував, і став чекати. Прочекавши місяць, і не отримавши жодної відповіді, я зрозумів - так і до зими не далеко. Треба робити самому. Напевне,  тоді я розчарувався в ЖЕКу, і, забігаючи наперед, це розчарування з тих часів в мене лише зростало.
    Поділившись планами щодо дверей з тестем, я почув очікуване - "Не лізь. Нічого з того не буде, ніхто тобі не подякує, і не дасть грошей. Наживеш лише проблеми. В цьому будинку нічого робити не можна." Але я вже все вирішив. Довго-довго гуглив, шукаючи майстрів, потім завіси, потім ходив з майстрами на Торпедо у пошуках завісів. В результаті довгого процесу два хлопці за 980 грн "перебили" завіси, повитягали цвяхи, поставили шпингалети на двері - словом, провели їх ремонт. Після того я надрукував листівки, і кинув кожному в поштову скриньку:

Я став чекати грошей і лаврів героя, натомість отримав гроші від двох квартир з двадцяти, і скаргу в міськраду, де значилось, що мешканець 15-ї квартири самовільно поремонтував двері, чим сплюндрував історичну спадщину, та ще й вимагав за це гроші ! Не подякував ніхто.

Комісія з міськради, щоправда, скаргу спустила на гальмах, очевидно зрозумівши, що нарешті знайшовся придурок, який робить їх роботу, і чіпати його собі дорожче.
А гроші для мене не були важливими - тепер наш будинок зачинявся !  От би ще він зачинявся на ключ...

Замок

    Я маю одне спостереження. Лише самий факт наявності дверей, що зачиняються (не на ключ) відсікає велику кількість непроханих гостей. Це якийсь психологічний ефект - є двері, значить територія чиясь, і краще посцяти там, де дверей нема. Це працює навіть за відсутності замка на дверях. А щоб відсікти більш наполегливих бажаючих - потрібен замок.
     З замком все було складно. Справа в тому, що ця зміна глобальна, і зачіпає абсолютно всіх, тож це не можна просто зробити, а потім постфактум всіх повідомити і роздати ключі. І тому на пробивання цієї зміни пішло дуже багато часу. Ключовим моментом був пошук однодумців, і знайшлись вони серед мешканців першого поверху. Такі небайдужі люди є скрізь, їх потрібно лише "розбудити". Краще, якщо це буде жінка - в них талант "пробивати" питання закладений генетично. Почав я з обмірковування варіантів:

• ключі відпадали через те, що тоді швидка чи міліція в будинок не потраплять
• простий кодовий замок - незручний, ненадійний, код елементарно підбирається, і його складно набирати літнім людям. 
• домофон - виходило дорого через малу кількість квартир, плюс домофонні компанії вимагали заміни дверей, що в нашому випадку було неможливо.

     Після довгих блукань в Неті я знайшов, здавалося, ідеальний варіант - замок з RFID-ключами і кодом + магнітний замок + кнопка виходу. Відкривається набором коду з клавіатури або піднесенням RFID-ключа до замка. Знайшовши цей варіант, і зрозумівши, що це те, що потрібно, я взяв комерційні пропозиції у двох львівських фірм, проконсультувався з їх монтажниками, і зрозумів, що технічно це можливо. Зараз я все частіше бачу такі замки на дверях у центрі, і це тішить - вибір був правильним. Вартість виходила біля 3 тисяч гривень, і тепер лишалось найважче - підбити на це діло людей і зібрати гроші. Я довго над цим думав, потихеньку працював з сусідами, але справа йшла дуже туго, і допоміг прискорити цей процес щасливий випадок.
     Одного разу ввечері я помітив на першому поверсі купу міліції - злодії намагались зламати замок в квартирі першого поверху, але хтось їх спалив і вони не встигли. І обікрасти хотіли саме квартиру, мешканці якої були дуже добре налаштовані щодо замикання будинку, тож, перелякавшись не на жарт, вони здійняли в будинку потрібний гвалт, люди злякались за своє майно, і побачили свого спасителя в мені, оскільки я давно хотів замкнути під"їзд. Десь за тиждень гроші вже були зібрані, і одного дня до нас прийшов монтажник, отримав від мене всі інструкції, і почав ставити замок.
     Десь всередині дня він передзвонив, і сказав - "Тут прийшли з ЖЕКу, вимагають зупинити роботу. Даю трубку.". ЖЕК був у своєму репертуарі - замість допомогти, подякувати, або хоч не заважати, вони люблять все забороняти. Забороняти - це мабуть єдина функція, яку непогано виконує наша влада. Правда, забороняють в основному для того, щоб потім за гроші дозволити. Грошей в мене не просили, та я б і не дав, зате я у праведному гніві висловив представниці ЖЕКу все-все, що я про них думаю, і поклав слухавку. ЖЕКівка пішла, монтажник все вислухав, перекурив, і продовжив роботу - він до такого звик, і зовсім не здивувався.
      Робота тривала до 12:30 ночі. Я весь час був біля майстра, зі мною а поруч стояли двоє сусідів, які за цей час витягли з різних закапелків  купу шприців, позамітали підлогу, витерли вікна. І ми багато говорили про наш будинок, його славетну історію, і про те, що ми маємо берегти наше житло, а не бути вандалами. Інша сусідка принесла всім гарячий чай в термосі. Ніхто більше не проклинав мене і не писав скарги. На даний момент замок простояв вже півтора роки, хоча я оцінював ймовірність, що його поламають за перший тиждень, у 50%. Тепер наш під'їзд зачинявся, лише часто ламався...

Доводчик

    Доводчик - це штука, яка автоматично повертає двері у закритий стан при відкритті. Вони є у будь-якому магазині чи офісі, але у більшості будинків, особливо в центрі, цю роль виконує стара іржава пружина, яка з диким грюкотом гримає дверима об раму. Як правило вона прибита до гарних дверей здоровенним цвяхом, а цвях загнутий молотком в полотно двері. При встановленні замка нам встановили і доводчик, який плавно і ніжно замикає двері. Без нього ніяк - інакше двері часто будуть відкриті, і замок розмагнітиться. Або його просто спиздять. 
    Оскільки навантаження на нього велике, частина, що кріпиться до стіни, в нас уперто не хотіла триматися, і швидко розхитувалась. Кілька разів я, на той момент вже автоматично зробившись відповідальним за замок у будинок, перекріплював доводчик, але щоразу він знову відходив. 

  І от одного вечора я знову взяв табуретку, інструменти, і почав колупатись у стіні. Справа загалом досить тиха, але за кілька хвилин вийшла сусідка, стіну якої я колупав, і разом з сусідом почали розповідати мені, що вони хочуть спати, що їм завтра на роботу, і апще що я "займаюсь хєрньою". Так-сяк доробив, але за два дні він знову розхитався, і ремонт вимагав пересвердлити дирки на більш глибокі і в інших місцях. 

   А для цього потрібно що ? Правильно - електрика ! А взяти її можна в сусіда, і за іронією долі - лише в того, хто хотів спати.

- Мені треба доводчик закріпити, потрібна електрика. Можна ?

- Що ти там робиш ? Я спати хочу ! Хєрньою займаєшся !

- Я ж не для себе. От зараз воно зламається, і не буде замка. Це ж всім потрібно.

- Мені це нафіг не потрібно. Займаєшся хєрньою. Це нікому не потрібно. Той замок - що він є, що його нема...

Сил на суперечки не було - я був стомлений і злий, і я сказав: 

"Я не згоден з Вашою позицією. Коротше - дасте підключитись до розетки, чи ні ?"


А він - злий і стомлений - подивився на мене, і несподівано сказав:  "Давай дріт" !

     А далі відбулося диво - весь вечір, а це щонайменше година дуже брудної роботи на протязі і в стовпі пороху, він не відходив від мене - подавав інструменти, підказував, ніжно тримав мене за талію під час свердління... Під кінець він поскладав і поміг мені занести інструмент, сам виніс сміття, і ми розійшлись як друзі ! Тепер я знав як його звати ! А ще годину тому він ладен був роздерти мене на шмаття. Що змінило його думку ? Моя ввічливість ? Твердість ? Можливо, він побачив, що я такий самий як і він, і теж хочу спати ? Я не знаю. Але ми з ним зробили добру справу, і дотягувач тримається на стіні вже 10 місяців !

   Коли в нашому будинку з"явився замок, в свідомості мешканців, здавалося, відбулась якась зміна - вони ніби почали розуміти, що це - їх будинок, і в них з'явилася віра, що він може бути інакшим, ніж він був десятиріччями. Мене все менше вважали шахраєм, який хоче на них заробити. До того ж до мене почали звертатись з різних будинкових питань - там часто перегорає лампа, там вибили скло, тут хтось не замикає за собою двері... Як міг, я вирішував ці питання - міняв лампи, як тільки вони згорали,  склив вікна, які часом вибивала районова гопота. Причому робив це одразу,  оскільки пам"ятав про теорію розбитих вікон. Тому тепер всі вікна в будинку були цілі, а сходові постійно освітлені. Часу і грошей на це йшло зовсім мало в порівнянні з позитивними наслідками цієї роботи - в будинку почав проглядатись хоч якийсь порядок. Правда, і далі ніхто участі в акціях не брав - я робив все сам, нікого ні про що не просив, і ніяких грошей на це з сусідів не збирав.
    Таким чином я замінив всі лампи на енергоощадні "вічні", освітлив нарешті колись улюблене місце місцевих нариків, підвали (за що випадково чуть не отримав п..и від бухого сусіда :)), полагодив замки на вікнах на зиму, почав постійно прибирати сходову клітку свого поверху... На це прибирання йшло 20 хвилин на тиждень, а в результаті по нашому поверху можна ходити мало не в шкарпетках, хоч коли я це починав - мені говорили: "Не лізь туди ! Там бруд страшний, зараза яка хочеш. Хай ЖЕК миє." Одним словом, я почав робити ЖЕКівську роботу без ЖЕКів. За нормативами, доречі, ЖЕК має міняти лампу за одну добу. Ну як може ЖЕК ефективно міняти лампи в під"їздах, якщо на весь район з 200 будинків вони мають одного ледь живого електрика - як правило пенсіонера ? Який не має навіть велосипеда, а для заміни лампочки жеж потрібна драбина ! І перти її з ЖЕКу ой як важко. Взагалі, у ЖЕКів обслуговування будинків стоїть на останньому місці в списку пріоритетів. Перше місце з великим відривом посідає збір бабла за ці так звані "послуги".

Збори мешканців

    Згідно правил ЖЕК має щороку проводити збори мешканців, на яких я ніколи в житті не був, але одного разу я побачив відповідне оголошення - нас запрошують на збори в ЖЕК ! На той момент в дворі вже кілька місяців витікала каналізація, і ЖЕК кілька місяців обіцяв це виправити. Отже, я мав що їм сказати. Дорогою уява малювала картину гнівного виступу перед громадою і працівниками ЖЕКу, що, зашарівшись, сидять у президії, засунувши язики в жопу.

Прийшов за вказаною адресою, а двері - зачинені. І вікна не світяться. Ну - думаю - спізнився. Побіг в ЖЕК, а там вже всі додому збираються. І ті, хто має проводити збори - теж. Інженер вже і курточку вдєгнув, і зачіску поправив. Працювала лише невтомна начальниця.

- Я на збори мешканців.

- Які збори ?

- Ну, в нас оголошення висить, то ви повісили ?

- Ми. Так Ви на збори прийшли ??

"Шефова" подивилась на мене поглядом слуги народу на представника народу, і наказала головному інженеру проводити збори.

Інженер розстібнув курточку, дістав протокол, заповнив графи майстрів,  секретаря, начальника жеку, та інших відповідальних таваріщєй, "присутніх" на зборах, довірливо потис мені руку, і каже:

- Ну як ми працюємо ? Я Вам зараз розповім, що ми за цей рік зробили !

- Ну давайте.

І розповів. Зробили, виявляється, багато. Дійшли до каналізації, і він сказав:

- Євген Михайлович, знаю ! Але ж зараз морози, Ви розумієте...

- Розумію. Коли зробите ? 

- От зараз розмерзнеться - так і зразу ! 

- Так коли ?

- Давайте так - щоб не помилитись поставимо з запасом - в березні зробимо - "кров з носу".

- Ок. Запишіть в протокол.

Записав. Пообіцяв мені змінити мою думку про роботу ЖЕКу докорінно, і ми розійшлись майже як друзі.

В середині квітня я подумав, що щось не так, і подзвонив другу особисто.

- Я памятаю, що Вам обіцяв, ми зробимо ! Наступний тиждень 100%.

Пройшло ще 3 тижні, і в суботу Іванка відправила мене в підвал за яблуками. А шлях туди пролягав через ту саму річку гівна, русло якої на той момент вже загрожувало екології двору і підвалів. Це мене надихнуло, і я вирішив знову подзвонити суперменам у чорних плащах на гарячу лінію міста. Розповівши всю історію, пішов погуляти з родиною, вертаюсь, і тут дзвінок.

- Це головний інженер ЖЕКу, що у Вас сталось ?
- В нас, знаєте, трубу прорвало... півроку тому.
- Відкрийте будь ласка двері, поговоримо.

В суботу ! До мешканця додому ! Оце так служба, оце так сервіс ! Головний інженер переминався з ноги на ногу - видно боліла задниця.

- Ну я памятаю. Ми зробимо. Там і роботи - на день-два.
- Коли ?
- Ну давайте так - в понеділок зазвичай багато роботи, тому не обіцяю, а от в вівторок - ну стопудово... Ви тільки заявочку з гарячої лінії зніміть будь ласка, я обіцяю - ми зробимо !

Зняв заявочку. Ну головний інженер ЖЕКу пообіцяв жеж - такі люди своєму слову господарі !
     Пройшло ще 2 тижні, ніхто не прийшов, і я знову подзвонив на гарячу лінію. Цього разу розмова вийшла якась суха - дівчина просто сказала, що записала звернення, і поклала слухавку. Далі десь місяць-півтора мені було не до гівна, за цей час до нього таки подивились робітники ЖЕКу, і проробили для какашек шлях до дощового люку (!) прямо по поверхні ! Я знову подзвонив у ЖЕК, а потім ще й написав електронне звернення на гарячу лінію міста. У відповідь мені подзвонив ще один начальник, який назвався майстром по ремонту з ЖЕКу, сказав, що головний інженер, який займався проблемою, звільнився, а він не в темі, і тому тепер починає все з початку ! Випросив в мене 2 тижні на фікс, і десь за півтора місяці проблему так-сяк вирішили.

Це остаточно підірвало мою віру в ЖЕКи...

Ремонт. Початок.

    Оскільки будинок тепер не був прохідним двором, тепер можна було думати про ремонт під"їзду. Почав я зі своєї сходової клітки, яка сильно постраждала під час навали Золотої гоп-орди. За 500 грн двоє робочих зробили найважливішу роботу - перешпаклювали стіни і підвіконня, побілили і пофарбувати стіни. Все те, що вимагало навичок. Далі в мені прокинувся перфекціонізм, і я за два тижні сам зробив все решта - поремонтував і пофарбував вікна, пофарбував перила, поставив світильник, і взагалі - навів в нас на поверсі майже ідеальний порядок. Грошей знову ж таки не збирав, нікого ні про що не просив - просто зробив для себе і своєї родини - задовбала руїна довкола. Вартість робіт склала біля 1500 грн, часу на це пішло десь два тижні вечорами і ранками. Відпусток і вихідних для цього я не брав, і взагалі намагався робити все так, щоб родина якомога менше відчувала мою відсутність. Під кінець робіт на сходовому майданчику був майже ідеальний порядок. І знову його не загадили, чого я боявся найбільше. Теорія розбитих вікон працювала !
    Якось в шостій годині ранку я вийшов на останній сеанс фарбування перил, і тут... з дверей вийшла сусідка з відром води, і почала відмивати бруд з дерев"яних сходів - важкодоступного місця, яке я відкладав на десерт. "Хочу, щоб в нас було гарно."
Коли все було завершено, сусіди поклали вазони на підвіконня.

 Ремонт. Продовження

       Одна сходова - добре, а всі - краще ! Пройшло більше року, поки я зміг зібратися з силами та переконати Іванку у необхідності здійснити мою мрію. Ну і знайти майстрів.
Я попередив всіх коротеньким оголошенням, ніяких грошей ні з кого не брав, нікому нічого не пояснював, бо знав - якщо почнеться обговорення, це виллється у затяжну полеміку, і зі справи вийде пшик.
     За два тижні майстри зробили ремонт всього під'їзду, і нижньої частини фасаду, яка перебувала в жалюгідному стані. Замовником робіт виступав я, тож я забезпечував все, що потрібно робочим - місце для перевбирання, туалет, елементарну їжу, матеріали, та всю логістику. Сусіди дзвонили, просили десь підмазати і підмалювати, але ніхто не сварився і не заважав. ЖЕК мовчав, лише одного разу прийшли якихось дві тітоньки з управління охорони історичного середовища (теж "порожня" організація, яка реально ніц не охороняє) з фотоапаратом - пофоткали і пішли без жодних запитань.

Коли все було зроблено, я повісив в будинку наступне оголошення:

Максимальна сума була обрахована як повна сума на ремонт, поділена на кількість квартир. Повна вартість робіт з матеріалами склала біля семи тисяч гривень. Фасад в цю суму я не включав - заплатив за це сам.

    Я не мав жодних ілюзій щодо участі сусідів, але результат мене здивував - гроші здали 90% квартир, причому без жодних нагадувань і тиску. Більше того - люди дякували мені за те, що я це зробив, чого я вже ніяк не очікував. Пропонували як можна покращити наші досягнення, і робили свій внесок в цей процес. 

     Видно було, що принаймні частині людей не байдуже де жити, потрібно лише розбудити в них віру у власні сили, і нагадати, що жити в свинарнику - неправильно, і вони гідні кращого. Дати зрозуміти, що Система в нашій країні знаходиться в стані руїни, і тому ЖЕКам і Місту плювати на нас з високої ратуші. В них свої цінності і пріоритети, які з нашими мають мало спільного. Приклавши незначні зусилля, ми разом можемо дуже багато, і на зараз це - єдиний спосіб жити в нормальних умовах, а не в тій сраці, куди нас хочуть загнати. Не бійтесь проявляти ініціативу, і неважливо, що спочатку люди будуть дивитись на Вас з підозрою - в кращому випадку як на придурка, а в гіршому - як на шахрая. Згодом це зміниться.

Мій страх і небажання "висунутись" згодом зникли, натомість з"явилось відчуття того, що я роблю дійсно важливу справу, і ця робота - не просто чистка сходів і вікон, це і чистка людських душ від черствості, байдужості, і зневіри, накопиченої за роки нелегкого життя.

Amen

ДН

Як же все-таки круто, що в нас в кабінеті тепер два художники !

Високі технології рекрутінгу

От кажуть - програмісти зажрались !

І я з цим згоден - не один моїх з колег "зловив звєзду" від голодного ринку і шаленого попиту на їхні світлі і не дуже голови.

Але буває і навпаки - от постукався до мене рекрутер, який спитав, чи не хочу я перейти з одного лідера ринку в інший. Так-так, я не помилився. Саме рекрутеР, а не рекрутерка ! Отакої !

    Будучи хлопцем порядним, даби уникнути зайвих душевних ран в майбутньому, я з першого дня дав зрозуміти (які недомолвки між пацанами !), що про зміну роботи наразі не думав, і, мало того - я зараз неймовірно зайобаний настільки зайнятий, що думати про нову роботу в мене просто немає часу. Тож я сказав щось таке: 

Мені шкода Вашого часу, бо я, напевне, не дуже перспективний для Вас контрагент, тому що наразі не думаю про зміну роботи.

Іншими словами, 

Для меня вы все равны,
Все удалы, все умны,
Всех я вас люблю сердечно,
но другому я навечно отдана,
Мне всех милей королевич Елисей ! 

 Але хлопець трапився завзятий і наполегливий, і взагалі - він був такий душка, що через десяток емейлів ми вирішили, що я маю пройти інтервью по скайпу. Їхати в їх офіс я відмовився - знову ж таки через брак часу.  І ось, коли вже я чекав запрошення на співбесіду, приходить мені лист з проханням вказати таке:

- Очікування по з/п / поточна з/п (на руки)
- Дата можливого виходу на роботу в разі підписання офферу
- Позиціонуєте себе як (мідл, сеніор...):
- Рівень розмовної англійської 

На цей лист я відповів дуже ввічливо і коректно, та після нього мій ухажор... втратив до мене будь-який інтерес. Просто зник. Відвернувся і захропів, навіть не поцьомавши !
Я не зміг стерпіти такого, і відфрендила відфрендив його в лінкедіні. 

Мораль:

Відтепер я спілкуватимусь лише з рекрутерами-дівчатами. Там хоч від процесу задоволення отримуєш. А мужики всі - козли непрофесіонали (крім Вовки звичайно), їм лиш одного всім треба !

Медитація

    Я давно хотів навчитись медитувати. На мій погляд, мені часом не вистачає контролю над своїми емоціями, зокрема здатності знімати стрес без фельдшера Кахетіча і доктора Сандемана. А ці медики хоч і талановиті, та їх методи мають побічні дії. І  ще вони дуже не подобаються Іванці. Тож лишається альтернатива - медитація - те, що зміцнить мій Дух, і залатає шпари в моїх тонких оболонках.

      Взагалі, в житті дух якось несправедливо забутий - тіло ми тримаємо в тонусі в гейм-румі займаючись спортом, розум - читаючи книжки і фіксаючи баги (привіт, dw-341 !), а от дух... ним по великому рахунку ніхто і не займається. І даремно - адже він, згідно почутого, є найвищим і найближчим до Неба елементом людини.

   Для залатування шпар у моїх тонких оболонках були обрані курси медитації від... не буду називати імен. Група складалася з абсолютно різних людей - здорового дядька років 35-40, блондинки на крутому авто, сімейної пари, страшно грамотної бабці, 16-різної дівчинки з мамою, та цікавої дівчини, яка постійно (за її власною термінологією), кудись "погружалась".

   Учитель був схожий на індуса - середніх років, дуже спокійний і начитаний дядько, який, за його словами, має за спиною 30+ років медитації, та на даний момент зробив навчання технікам медитації своїм основним заняттям. За 8 двогодинних занять він мав навчити нас правильно медитувати, та викласти картину світу, яку він вибудував, скомпілювавши велику кількість найрізноманітніших джерел. Я не буду намагатися викласти цю картину світу - це було б надто важко, враховуючи невичерпність і глибину теми. Тому я опущу майже всю теорію, і розповім про власне медитацію.

      Доречі, жодного натяку на зомбування чи сектантство, яке я зазвичай добре бачу і сильно не люблю, я не помітив. Навпаки, Учитель викладав все з мінімумом мішури і красивої таємночої атрибутики, що так полюбляють багато "пророків" і "Гуру". Ніяких таємничих обрядів, ніяких білих одеж і пєснопєній, претензій на абсолютне знання, і іншої пурги. Все настільки просто і доступно, наскільки взагалі подібну надскладну тему можна спростити.
     Я не можу дати визначення терміну "медитація", а гуглити всі вміють самі. Думаю, визначень багато, але суть і мета процесу одна - відключивши думки, емоції, та зовнішні подразники, опуститись (чи скоріше піднятись) на рівень, який зазвичай нам недоступний - на рівень "чистої свідомості". Там немає емоцій, і тому це приносить справжній глибокий відпочинок. Крім того, перебуваючи в такому стані, людина ніби на деякий час з"єднується з вищим духом, і від цього просвітлюється. Практики медитації були здавна розвинені у багатьох народах і релігіях, свій аналог медитації - ісихазм - є навіть у християнстві.

     Медитація покликана не лише навчити людину від'єднуватись від реального світу, а й краще розуміти життя і себе - через сеанси наближення до Атмана, які мали б відбуватись під час медитацій.Круто, те що треба !

       Все було б ще крутіше, якби не той факт, що людський мозок постійно аналізує зовнішні сигнали і реагує на них. Десь грюкнули двері, зацокали каблучки, запахло кавою чи гівном (львів"яни зрозуміють) - і наш мозок вже нам не підпорядкований. Або просто промайнула якась думка, яких в наших нещасних головах є нескінченна кількість, і допомогти нам позбутися яких - одна з місій медитації. Отже, наш мозок постійно чимось зайнятий, і щоб від цих занять його відімкнути, нам потрібно зупинити увагу, і зробити це можна, перемкнувши її на щось менш цікаве і більш стабільне. В практиках медитації об"єкт, на який перемикається увага під час медитацій, називається "опорою".

    Опорою може слугувати фізичне тіло, картина, процес дихання, монотонна пісня чи молитва, перебирання чьоток - будь-які прості монотонні речі, я навіть чув про використання бігу по колу в якості опори. Однією з опор є т.з. мантра - дуже простий набір звуків, постійно повторюючи який (не вголос), людині вдається зупинити увагу на опорі, щоб потім, "відпустивши" опору, лишитися на самоті зі своєю свідомістю. Для цього не обов'якково сидіти в позі лотоса, виглядати як індус, і бути босим. Просто влаштуйтесь якомога зручніше, і пробуйте. Небажано робити це лежачи (заснете), в воді (потонете), з повним пузом - їжа перетискає чакри :) Бажана тривалість і частота медитацій - 2 сеанси на день по 25-30 хвилин кожен.
        В принципі, це основні положення "теорії медитації". Далі потрібно пробувати, що ми робили з першого ж заняття. Спочатку це важко. Мозок не звик відпочивати, він хоче все помічати і аналізувати, тому думки в голові рояться, а мозок "збивається", коли вуха чують найменший звук. Крім того, постійно щось десь чухається :) Але часом, хоч і далеко не завжди, людина входить в цікавий незвичний стан, описати який словами не вийде - це потрібно відчути. Спробуйте, це цікаво !

Джерело

Останнім часом буваю на Погулянці, і одного разу помітив там цікавий об'єкт:

Що це ? Стирчить просто зі стіни.

Німфа.

Колись тут були двері.

Всередині - за давньою українською традицію - пічальний срач:

Що особливо прикро, зважаючи на історію цього місця - це так зване "Венглінське джерело", з якого, на думку багатьох дослідників, 500 років тому перший львівський дерев"яний водогін подавав воду в фонтани площі Ринок ! Потім для нього побудували будиночок, а потім... потім все занепало...

    Оскільки наближався тімбілдінг, ми не схотіли знову попсово проводити його у беспробудному пияцтві і статевих ізлішествах, а перед тим зробити щось корисне - почистити занедбане джерело. Адже неймовірно прикро, що такий спадок гине від рук варварів-співвітчизників.

     Вікінги ідею одноголосно підтримали, вікінг Ярко забезпечив статтю на Вікіпедії і табличку:

     Нам довго заважала погода, але сьогодні сталась наша перша вилазка - ми вичистили сміття, накидане поколіннями "любителів старовини", прибрали сміття біля входу, оцінили об"єм робіт, а також повісили на вході інформаційну табличку з QR-кодом, що веде на сторінку Венглінського Джерела на Вікіпедії.  Щоби тим, хто там бухає і ширяється, було цікавіше, було що розповісти дітям:

...Раніше все було не так як зараз. От твій папка в молоді роки ширявся в гроті з німфою, а не так як ти - на іржавих трубах теплотрас...

      Ми дещо зробили. Але роботи там ще - повно ! Наразі план такий - перш за все потрібно оглянути склепіння на предмет безпеки, і якщо є небезпека обвалу - зміцнити. Далі - вичистити все потрощене каміння і глину. Потім - відновити басейн, знайти місце витоку води, і спрямувати воду в басейн.
     Для цього потрібні руки і консультація спеціаліста-архітектора (для експертизи безпеки споруди), а також консультація історика-археолога, який спрямував би наші зусилля в правильне русло.

     Я б дуже хотів довести цю справу до логічного завершення, тому сподіваюсь, ми були там не востаннє ! Це дуже цікаво і приємно, ці відчуття мало з чим можна порівняти. Ми Це Зробили ! Це, мабуть, найкращий тімбілдінг у моєму житті, хоч після нього і не розгинається спина...

А тепер - декілька фото з місця подій:

Прибраний вхід

Центральний вхід з табличкою

Розчищена нами ділянка басейну. Найнебезпечніше в цій роботі - шприци, один з яких був з відкритою голкою. Потрібно бути обережним.

А це ще потрібно розчищати.

Прибраний куточок - раніше був загажений.

Прибрана частинка басейну, ближче до входу.

Бригада вікінгів-волонтерів.

Дякую, Леся, ти приготувала нам чудову вечерю !

Саша пишається тим, що загасив ватру :-) :-) :-)

День народження !

Аж не віриться, що нам вже 7 років ! Ще нещодавно хтось пісявся мені на коліна в маршрутках, а тепер не дозволяє себе купати, і малює вії в школу :)

Логіка традиційно на день народження ставить дітям похід у майстерню шоколаду, де дітей навчають робити шоколад !

Сам ДН пройшов спокійно в родинному колі:

Головний подарунок - скейт - я купив дорогою на роботу. Побачивши мене зі скейтом в офісі, дівчата забрали в мене скейт, знайшли для нього велику гарну коробку, і запакували подарунок неймовірно креативно.

    Ярослава трималась дуже добре. Подарунків наперед не просила - сказала, що подивиться їх лише після свята...

     Раптом під час вечері ми почули голосні звуки - Ярослава на пару з Зоркою руками і ножицями завзято рвали коробки як мавпа газету. Будь-який терпець має свою межу :)

I need help, bro !

        Мене завжди дивувала і дивує в людях одна річ, яку краще пояснити на прикладі. От прийшов хтось до вас в гості. Сидить він, дивиться на те, як взмилені господарі ганяють по хаті, але ніколи не спитає - "а може вам щось допомогти ?" Так чинить (чи скоріше НЕ чинить) більшість людей, і ця поведінка для мене абсолютно незрозуміла. 

    Мало того ! Сидячи і споглядаючи за метушнею господарів зі схрещеними руками чи перед телевізором, в момент коли в господині руки від цілоденної роботи вже відвисли як в мавпи, гість обов"язково скаже щось на кшалт: 

А можна мені чаю ? Тільки я не хочу з хлібом, а мені, будь ласка, з булочкою. І булочки я люблю з маком, але жеби добре був перетертий, бо не люблю коли на зубах хрумкотить. І цукру мені 2 ложки... Ой, ви поклали три ? Ну ладно, я чай не буду.

І далі забігана господиня свята, щоби задовільнити гостя на всі 100%, біжить і робить новий чай - з двома і тільки двома ложками цукру. 

      Мене завжди це дивувало - невже важко зробити собі чай самостійно, якщо вже так гостро його хочеться ? Аж настільки, що, дивлячись на ледь живу господиню, не можна зачекати ? А поки замість чаю запропонувати свою допомогу, яка в таких випадках потрібна завжди !

     Подібну ж картину я постійно спостерігаю під час пиятик на роботі. Скільки себе пам'ятаю, практично ніхто і ніколи не запропонував допомогу людині, яка з величезними кульками, ледь дихаючи, заходить в кабінет, і починає накривати стіл. А в цей час всі з розумними натхненними обличчями сидять за компами чи шахівницею, час від часу поглядаючи чи все вже готово. Є приємні виключення, але загальна картина саме така, і це дуже сумно. Дуже не хочеться думати, що люди свідомо морозяться, але як можна не розуміти, що ще одні руки в таких ситуаціях зайвими не бувають ? Загадка...

     Ще однією подібною загадкою для мене є ситуація, коли ніхто і ніколи, за дуже невеликим винятком, не опустить скло своєї автівки, коли, виїжджаючи з офісу, бачить людину, яка з офісу виходить. Я все розумію - ти купив машину і тепер ти Бог, пішохідний кулєга тобі не рівня, але ж машина не робить з тебе порося, якому начхати на інших !

    Чому воно так - загадка. Іноді доходить просто до смішного - коли ти пропонуєш людині допомогу, вона лякається, дивиться на тебе як на придурка чи маньяка. "Щось тут не так...". Але ж це - нормально і правильно, це так просто і природньо, це нічого не вартує, і це дуже багато важить. В більшості випадків людина просто подякує тобі і відмовиться від допомоги, але ж ти лишишся людиною, і зробиш когось трішечки щасливішим ! 

That's how we work

Останні тижні на роботі сильно нагадують це:

Дитячі шедеври, день Космонавтики

Ця картина народилась після розмови про космонавтику на 12 квітня, де ми згадали Юрія Гагаріна, Леоніда Каденюка, та перші польоти в космос:

Назва картини - "Каденюк веде в космос Білку, Стрілку, та папугу Кєшу."

Телебачення

      Давно я не бачив телевізора. І ось якось зайшов до тещі ввечері, та побачив Свободу Шустера. За рік, протягом якого я її не дивився - не змінилось нічого. Та сама нескінченна пустопорожня балаканина, ті самі тривимірні фігурки, які грають ті самі ролі. 

     Ось тривимірна модель непримиренного борця-бєспрєдєльщика, для якого немає авторитетів, і який не має страху. А для епатажу, щоб більше на його рожу дивились з того боку ящика, його імідж ляльководи приправили педерастією. Просто так більше дивляться.

        А ось непримиренно сперечається з борцем-бєспрєдєльщіком "Совість Нації". В цієї моделі святі очі, які нічого і ніколи не крали, та непримиренна до ворогів Нації позиція. Голос бринить, і кожна фраза в його - як вирок ! Як цвях в труну бєпрєдєльщіка-педераста ! Але той кожного разу знаходить потрібні слова, і ось вже в обох тривимірних моделей - 100-відсоткова підтримка щасливої публіки.

        І посередині безжальний арбітр ! В спектаклі для хомяків він виконує роль ведучого - в правильних пропорціях мішає все це гівно всіх цих персонажів, щоби воно сильніше бурхало, і по ту сторону екрану люди не потягнулись до пульта, і не проміняли це на...

"Довкола світу" !

             На цю передачу я також натрапив випадково. Суть ніби хороша - десять пар людей виконують різні завдання в різних частинах земної кулі. В фіналі на переможця чекає 500.000 грн. Пари різноманітні, але дуже характерним є мат і звинувачення жінок на адресу своїх чоловіків. Вони ще півгодини тому хотіли одружитись, чи вважали себе щасливою парою, а зараз готові порвати одне одному глотки, бо не встигли на літак в Дубай.

         Пари гарчать одне на одного, криють матом в пробках, і взагалі постійно знаходяться на межі божевілля через штучно створений режисером шалений стрес.

              І вся напруга цієї шаленої гонки передається на глядача - я через 10 хвилин зловив себе на думці, що кілька разів в принципі без причини гаркнув на дитину, яка затуляла екран, став збудженим і накрученим, і хочу дивитись і дивитись цю гонку далі, а всіх, хто мені заважатиме - зупиняти.

І раптом я зрозумів, що це потрібно виключити. Хоча б тому, що зроблене воно з єдиною метою - захопити мою увагу, загіпнозувати мене і мені подібних картинкою, що часто міняється перед  очима,і не дає можливості задуматись. А поки я не думаю - щось мені впарити - через явну або приховану рекламу.
Все ж таки добре, що я викинув телевізор !

Це можна cлухати вічно :)

Медку не бажаєте ?

Є така програма - Медок, яка юзається для здачі звітів в ПФ. Емблемою Медка є соти з медом.
Іванка сказала, що медок хоче оновитись, і не може. Глянувши, я зрозумів, що з 15.03.2013 по п"ятницю було 7 (!!!) нових версій Медка. Причому автооновлення в програмі нема, і версії потрібно оновлювати одна за одною:
127-128
128-129
129-130
130-131
131-132
132-133
133-134
134-135
І вони не просто так оновлюються, а, як я зрозумів, тому, що уряд двічі на тиждень міняє форми звітів.
Скажіть мені - накуя ??

10-й кю, диплом

І хоч на своєму першому турнірі з куміте (бій) Ярославі і наваляли, зате диплом 10-го кю її знайшов:

Відгуки про море

Кожного року з настанням тепла я сиджу і гуглю море. В турагенції йти за порадою можна лише за умови необмеженого бюжету (вони порадять дійсно хороше, але за захмарні гроші), або якщо все одно куи їхати. Мені, за більш ніж скромних вимог, на вибір місця відпочинку йде два-три тижні глибокого гугління. Зазвичай це робиться так - береться сайт оператора, де шукають вам варіанти турагенції, а далі читається опис готелю, ну і, звичайно ж, відгуки.

І це все було б добре, якби люди, що їдуть врешті решт на море, рідко щось про море власне у відгуках пишуть.

Ось типовий відгук:

всем здрасти!
Расскажу чуть-чуть про мою поездку в Грецию на о. Крит в отель Cosman 3*.
Решили с друзьями в большой компании отдохнуть, хотели именно в Грецию, т.к. Египет и Турция надоели.
в поисках отеля я не участвовал, доверил это друзьям. главными критериями было: стоимость не более 50 т.р. за неделю на двоих и расстояние до моря.
по критериям выпал Cosman 3*, до моря метров 250-300 цена на двоих у меня вышла со скидками 40 т.р.
мои друзья улетели 1 сентября, т.к. летели на две недели, а я к ним прилетел 8 сентября, улетали обратно вместе.
по приезду в отель управляющий мистер Манолис (очень приятный и хороший человек) уже знал что мы должны туда приехать, т.к. друзья с ним хорошо подружились и запилили ему мозг про наш приезд )))) и нас заселили прям сразу по приезду в 9.00 утра. так же на кормили завтраком. хотя могли и не делать этого т.к. заселение начинается с 12.00 или с 14.00 точно не помню.
ну теперь про отель.
отель очень уютный, тихий, спокойный, персонал очень приветливый и дружелюбный
Большой привет мистеру Манолису и его сыну Георгию!!!! очень хорошие приятные люди
номера с кондиционерами, убираются каждый день, кондиционер не включал ни разу, спали всегда с открытой дверью, во двор и просто закрытой шторой
что касается еды, шведский стол
завтраки представляют собой чисто европейский стиль, тосты, яйца, сыр, ветчину ну и все в этом роде. до обеда можно протянуть, если кому мало то могут прогуляться до магазина "Spar" который находится в 5 мин. ходьбы.
обеды тоже очень вкусные и в принципе разнообразные, сытные так же и ужин тоже норм. в общем с голоду точно не умрете.
иногда вместо ужина ходили в местные бары, на 4 человек тратили в районе 100 евро, а то и меньше, при всем том, что объедались до того, что уже даже было тяжело идти в отель, порции очень большие и вкусные, так же очень понравились презенты в кафешках в виде местного спиртного "раки" если не изменяет память, можно заказать грамм 250, а в конце со всеми презентами выпить почти литр))))
итог:
3* хватило за глаза, поехать с семьей самое оно, нет ночных шума и гама в отеле. еда норм, условия для проживания норм.
с большим удовольствием поеду туда еще раз)))

всем удачи!

Бари, хавка, сервіс, анімація, дискотеки. Про море - ні пари з вуст.
Може я якись не такий, але для нас - родини з дитиною - найважливішими питаннями є:

• близькість моря (якщо море далеко, то поки дійдеш - зваришся на їхньому сонці)
• вхід - різкий/плавний, кам"янистий/піщаний (якщо біля берега обрив вниз - дитину пускати в воду дуже страшно)
• наявність на дні гострих каменів і їжаків (якщо дно з гострими каменями - то і самому страшно в воду йти)
• ширина і глибина пляжу
• зайнятість пляжу 

Я забагато хочу знати ?

Devil is in the details

Сімейка блядська, заєбали в пень,
хотілося б усе в п...у пославши, 

вдвох милуватися у бані на полиці,
і віничком любовно пиздитись, 

і сьорбати чайок,
а замість того в мене розвідка, 

філін, піздабол Канаріс...

(С) Л.П., "Павлік Морозов"

"Диявол ховається в деталях" - сказано мудрою людиною, але це зовсім неочевидна річ, яку я зараз намагатимусь вам пояснити. По можливості я буду уникати термінології і сленгу, щоб було зрозуміло навіть не спеціалістам. Ця історія сталась зі мною на одному з проектів з іноземним замовником.

Отже, таск №429 не віщував нічого поганого, був оцінений складністю в один день, і після пояснення виглядав дуже простим. Потрібно написати скрипт, який простим гет-реквестом отримає дані з бази за останній місяць з бази даних у текстовому форматі, і відішле їх на список емейлів, вказаний в параметрах команди. Дані по певному лічильнику, скажімо, показник газу по всім мешканцям Галицького району м. Львова.

      І я взявся до роботи. До релізу лишалось цілих три дні, і тому я був абсолютно спокійний, що встигну все вчасно. І вирішив зробити все гнучко і універсально ! Отже, до кінця дня я написав команду, яка могла відправляти будь-яку статистику по будь-якому лічильнику на будь-які емейли. За будь-який проміжок часу. І щоб тему е-мейла можна було вказувати в командній стрічці. З відчуттям добре виконаної роботи, і власної нєв'єбєнності я залив код 80 стрічок елегантного коду на ревью, і відправився додому.

Вранці, відкривши емейл, я побачив наступне:

Ти все зробив добре, мені подобається. Лише декілька маленьких зауважень: 

• По-перше, я хочу, щоб тема листа була не статичною, а щоб туди можна було вставляти проміжок часу, за які висилаються дані, і що саме висилається. 
• І щоб не просто проміжок часу, а щоб юзер мав можливість вказувати формат, в якому він хоче бачити цей проміжок часу в темі листа.
• Потім, коли це зробиш - в тебе в листі є атачмент, а його ім"я - теж статичне. Його теж потрібно зробити "гаваряшчим" - зроби так, щоб в ньому було закодовано те, що за дані він містить, і проміжок часу, дані за який в ньому присутні.

Тепер щодо задання вхідних даних. 

• Додай, будь ласка, можливість задати проміжок часу як два цілих числа: "--start seconds_since_epoch --end seconds_since_epoch". 
• Але разом з тим має бути можливість задати час як: "last month", "last week", "last year"
• І заодно так: "2013-03-01 00:00:00 - 2013-03-01 23:59:59"...

Хм... наступного дня, чимало нає...вшись з реалізацією, під кінець дня я залив на ревью 290 стрічок елегантного коду, який міг:

• приймати як вхідні дані проміжок часу у вигляді: "--start seconds_since_epoch --end seconds_since_epoch", "--start 2013-03-01 00:00:00 --end 2013-03-31 23:59:59", "--period current/last day/week/month/year"
• вставляти в тему листа період часу в уніфікованому форматі:  "yyyy-mm-dd hh:mm:ss"
• формувати тіло листа, включаючи туди інформацію про час генерації репорта, інформацію про вміст репорта, та знову ж таки проміжок часу, за який згенеровано репорт.

До формування імені файла атачмента я не дійшов - просто не вистачило сил, та й це не виглядало чимось критичним, що не можна допиляти в наступному релізі. Особливо з огляду на те, що першим завдянням був один дуже конкретний репорт за останній місяць на певний набір адрес, і про жодну з вказаних вимог в ньому навіть близько не йшлось. 

До релізу лишався один день...

Все ок ! Але все ж я хочу, щоб ім"я файлу атачмента було конфігурабельним ! Воно має бути таке саме як тема листа з видаленими пробілами (по дефолту), але якщо юзер хоче інакше - він має мати можливість задати формат імені файлу на мові Джанго-темплейтів ! І те саме з темою листа. Вхідні дані мають задаватись в такому вигляді:

--start seconds_since_epoch --end seconds_since_epoch ,

--start 2013-03-01 00:00:00 2013-03-20 23:49:59 - в такому випадку в тему листа треба писати "Report for Date1-Date2" (формат дат юзер повинен мати можливість вказати). Якщо ж період був вказаний як "last week", то тема листа повинна містити: "Report for the week starting ...". Якщо ж потрібен звіт за останній рік, то в темі має бути "2013 (so far)", а якщо за минулий місяць, то "Маrch 2013" ! І так далі, і тому подібне...

Я не можу описати це все. Болять руки. Болить душа. Болить спина. До релізу лишилось 4 години...

Зразкова парковка