I need help, bro !

        Мене завжди дивувала і дивує в людях одна річ, яку краще пояснити на прикладі. От прийшов хтось до вас в гості. Сидить він, дивиться на те, як взмилені господарі ганяють по хаті, але ніколи не спитає - "а може вам щось допомогти ?" Так чинить (чи скоріше НЕ чинить) більшість людей, і ця поведінка для мене абсолютно незрозуміла. 

    Мало того ! Сидячи і споглядаючи за метушнею господарів зі схрещеними руками чи перед телевізором, в момент коли в господині руки від цілоденної роботи вже відвисли як в мавпи, гість обов"язково скаже щось на кшалт: 

А можна мені чаю ? Тільки я не хочу з хлібом, а мені, будь ласка, з булочкою. І булочки я люблю з маком, але жеби добре був перетертий, бо не люблю коли на зубах хрумкотить. І цукру мені 2 ложки... Ой, ви поклали три ? Ну ладно, я чай не буду.

І далі забігана господиня свята, щоби задовільнити гостя на всі 100%, біжить і робить новий чай - з двома і тільки двома ложками цукру. 

      Мене завжди це дивувало - невже важко зробити собі чай самостійно, якщо вже так гостро його хочеться ? Аж настільки, що, дивлячись на ледь живу господиню, не можна зачекати ? А поки замість чаю запропонувати свою допомогу, яка в таких випадках потрібна завжди !

     Подібну ж картину я постійно спостерігаю під час пиятик на роботі. Скільки себе пам'ятаю, практично ніхто і ніколи не запропонував допомогу людині, яка з величезними кульками, ледь дихаючи, заходить в кабінет, і починає накривати стіл. А в цей час всі з розумними натхненними обличчями сидять за компами чи шахівницею, час від часу поглядаючи чи все вже готово. Є приємні виключення, але загальна картина саме така, і це дуже сумно. Дуже не хочеться думати, що люди свідомо морозяться, але як можна не розуміти, що ще одні руки в таких ситуаціях зайвими не бувають ? Загадка...

     Ще однією подібною загадкою для мене є ситуація, коли ніхто і ніколи, за дуже невеликим винятком, не опустить скло своєї автівки, коли, виїжджаючи з офісу, бачить людину, яка з офісу виходить. Я все розумію - ти купив машину і тепер ти Бог, пішохідний кулєга тобі не рівня, але ж машина не робить з тебе порося, якому начхати на інших !

    Чому воно так - загадка. Іноді доходить просто до смішного - коли ти пропонуєш людині допомогу, вона лякається, дивиться на тебе як на придурка чи маньяка. "Щось тут не так...". Але ж це - нормально і правильно, це так просто і природньо, це нічого не вартує, і це дуже багато важить. В більшості випадків людина просто подякує тобі і відмовиться від допомоги, але ж ти лишишся людиною, і зробиш когось трішечки щасливішим !