Паби Дубліна

Декілька фото з Дублінських пабів, і самих пабів ззовні. Всередині фотографувати важко - там як правило купа народу, який рухається, та голосно говорить, намагаючи перекричати фон. Що в їхніх пабах чудово - там заборонено палити, і добре працює вентиляція, тому перебування там комфортне, і після нього не треба прати одяг, як після барів Львова.

Gay flag

Сьогодні помітили, що на фасаді нашого готелю гордо рєєт гей-прапор !

Дублін кулінарний

Я хоч і повний профан в їжі, та Дублін - дуже продвинуте в кулінарному плані місто. Тут безліч пабів на будь-який смак, з яких ми найбільше вподобали ПортерХаус Централ, ГастроПаб на Графтон стріт, та ще кілька цікавих закладів. Середня ціна за головну страву, якої часом може вистачити на двох не дуже голодних людей, становить в районі 15 євро. Води як правило наливають на шару скільки забажаєш, тож пити можна і не замовляти.

Це не дуже широко відомо, але ресторани мають свою систему зірок. У світі існує організація з невідомою мені назвою (насправді ліньки копАти), як була заснована дядькою на ім"я Мішлен. Інспектори цієї організації досліджують ресторани в багатьох країнах, та найкращим з них присвоюють зірковість - від однієї зірки до трьох. До об"єктивності перевірок підходять тут дуже серйозно - робота інспекторів завжди анонімна, зірку неможливо купити, інспекторам навіть радять не видавати свою професію родичам. Почитати про це докладніше можна тут.

В Україні відвідати "зіркований"  ресторан не вийде ні за які гроші - їх в нас просто не існує.

У Дубліні є кілька таких ресторанів - здається, два двозіркові, і до десятка однозіркових. Ми вирішили відвідати один з однозіркових - Locks Brasserie.

Це мало схоже на люксові ресторани у Львові. Мені здалось, що тут більше уваги приділяється кухні і якості обслуговування, ніж розкішності інтер"єру, ремонту, лоску. Приміщення, м"яко кажучи, "падуставше", все стареньке (як і в інших пабах), офіціанти вдягені в джинси і кеди. Всередині досить шумно і людно - жодного пафосу і рафінованої публіки.

А от і меню:

Та м все складно, я нічо не зрозумів, і тому замовив першу страву, в якій побачив знайоме слово "порк", що обіцяє добру їжу. Стартером був якийсь французький суп з трюфелями.

Після досить довгого очікування, приїхали страви:

Суп. Спочатку я подумав, що мене намахали, і замість супа дали мокру тарілку з невідомою коричневою субстанцією на дні, та офіціантка не забарилась, і суп в тарілках таки з"явився.

інша страва.

Устриці.

Порк :)

Середня вартість стартера - 12 євро, головної страви - 25 євро. Та у вас є вибір - можна за 22 євро замовити один з трьох стартерів, і одну з 4-х головних страв. Що я і зробив. Все було дуже смачно і поживно.

Шопінг в Дубліні

Сьогодні, любі друзі, я розповім вам про те, що мутить наш разум - про шопінг по-дублінськи.

Ви думаєте, це у нас в магазинах все є ? Ха-ха ! Что ви знаєтє про украінскую ночь !

Ми живемо в самому центрі - на вулиці з чесною назвою Темпл Бар. В межах 10 хвилин пішого ходу є з десяток величезних шопінг-центрів на будь-який смак і кишеню. Українські програмісти - люди по дублінським міркам не шибко  багаті (unlike Ukraine), тож наше місце - в Пенісі:

Ось Пеніс зсередини:

Жіночий поверх...

Це просто нескінченні - до горизонту - стойки з лахами всіх марок і систем, я навіть близько не уявляю де вони набираютьлюдей на все це шмаття. Певно жінка, потрапивши сюди, може злетіти з гальм...

А ось інший торговий центр з іншої цінової категорії - Jervis:

А ось - магазин іграшок. Там нічого, крім іграшок, немає:

Один відділ. Всього їх 11. Глибина відділу - до 15 метрів на око.

Що тут сказати - споживацьке суспільство, де є товари на всі смаки...

Ще трохи Дубліну

Пропала собака:

 

Пройшовшись від офісу до ресторану, побачив розкішний будинок з купою нетипово крутих машин у дворі. Виявилось, міський консулят чи щось таке:

- Ваші урядовці їздять на таких машинах ? Я думав, вони у вас всі на роверах...

- Ми б хотіли, що це було так :)

Це напевне вони проапгрейдили такий ровер, бо вже не сила була на йому їздити...

Пам"ятник Бурчику в Дубліні. Видатний український програміст, який працював і пив віскарь в Дубліні в лютому далекого 2012 року:

Вони називали його Бурке...

Пишаймося !

Дублін-1

Продовжуємо радувати наших поціновувачів свіжою дублінятіною, приправленою відбірною гомосятіною.
Отже, ми не напиваємось (щоб не було 1:0), стараємось по одному коридорами не ходити, і практично не миємось, щоб бути непривабливими для наших ідейних ворогів.

Подорож до Дубліна - дорога

Дотримуючись всіх правил суворої конспірації та світломаскування, пишу пост з готелю для геїв.

Подорож в Дублін зайняла 13 годин, і цього разу пролягла через аеропорти Львова (імені Данила Галицького), Києва (імені Верховного покращувача), Парижу (імені Шарля де Голля).

Голуба устріца

Ми летимо в Дублін ! Візи готові, речі зібрані, і от перед поїздкою я вирішив глянути на наш готель, і перший ж відгук дещо мене стурбував:

Arrival: on arrival you are presented with a massive gay flag on top of the entrance and you walk in and it's amazing entrance and decor. On enquiring this is not a gay hotel even if decor says otherwise. Why the gay flag?? No one was able to answer that.

Формула щастя

Отак виглядають ці чотири речі очима маленької художниці:

Формулу щастя розкриптувати власними силами не вдалось, особливо дивним виглядало слово між людьми внизу картинки. Виявилось, що це слово "дерево", написане навпаки. Чому навпаки ?
Бо це не просто слово ! Це мама бавиться з татом в їстівне-неїстівне, мама кидає м"яч, і каже "дерево", а тато - лопух - ловить. Всім смішно. Щастя і радість одночасно ! А світло йде від вогню, бо все це відбувається разом зі смаженням ковбасок.

Грустішка

Школа моєї мрії

В школі проходить конкурс малюнку на сабжеву тему. Я думаю, переможця вже визначено :-)

Благодійність

Кожен з нас декілька разів на день з різних джерел чує прохання допомогти іншим людям.

Нажаль, біди на світі дуже багато, а наша недодержава про людей піклується недостатньо. В них інші пріоритети, але це вже зовсім інша тема...

Я завжди хотів допомагати людям в скрутних ситуаціях, і мені завжди було дуже важко дивитись на оголошення з проханнями врятувати життя комусь, особливо якщо йдеться про дитину. Дивитись, і при цьому нічого не робити. А перерахувати гроші  - дійсно непросто - потрібно переписати реквізити рахунків, піти у відділення банку, відстояти чергу, пояснити касирці з квадратовими очима, що це благодійність, і теде. Щоб через тиждень отримати дзвінок що платіж не пройшов через неправильну цифру в рахунку.
Картка Приватбанку з привязкою до приват-24 вирішила це, і тепер я можу пишатись тим, що за 5+ років допоміг багатьом десяткам людей. Я це говорю не для того, щоб всі видихнули - "який класний пацан !", а для прикладу - це дуже просто, це дуже приємно, це дуже швидко, і для програміста фінансово це взагалі не відчутно. Раз на місяць замість віскаря побухаєте "Славою" - всьо одно залишитесь елітою :)

Зробіть це, і, можливо, ви врятуєте чиєсь життя !

Старі фотографії

Серверна - місце самовідданої праці, і кльових пьянок. Стоять - Ігор Бібко (Учитель), Гєна, невідомий, Броніч. Сидять - я, Юра - головний інтернетчик області.

Перший візит в Житомир після переїзду у Львів. Герої Болграда.

Вузол інтернет, адмінська кімната, кімната чергової зміни. Герой, Гєна, Аня, Я, Юра, Толян.

Біля входу. З права на ліво - Гєна, я, Юра, Коля (олігарх). За задньому плані Прадо Колі.

Перше робоче місце на логіці.

Перший кабінет.

Нескінченні коридори старого офісу.

Ой який класний був телефон. І працював би далі, та щось там сі вломило - почав стріляти у вухо при дзвінку.

Чортик з кіндер-сюрпризу. Загубився у походах і боях.

А от шишка ця і досі лежить в мене на столі.

На екрані - перший інтерфейс айронпорт-адмінки.

А це - день після нашого весілля. Ох яке полегшення відчуваєш, коли цевсе нарешті сі кінчило :)

Вічність. Це коріння і досі там. Незмінне, на відміну від нас...

Перловка

Твітер для перлів малявки я вже давно завів, та схоже доведеться завести окремий блог.
На центральній алеї нашого парку вікрився харківський речовий базарчик. Йдемо ми ввечері з Ярославою, а біля палаток ходить охоронець, і це викликає чергову обойму питань:

- Тато, хто це ?
- Охоронець.
- Що він робить ?
- Охороняє товари, щоб не розтягли.
- Як це не розтягли ?
- Не вкрали.
- Хто ?
...

одним словом, будні батьківські.

Трохи нижче - декілька людей в чорних куртках, які жодного стосунку до ринку мабуть не мають

- Тато, дивись - ціла банда охоронців !
- Ну, Ярослава... Слово "банда" можна вживати тільки до бандитів. Як охоронці можуть бути бандою ?
- Але деякі з них служать владі ! (!!!)
- Хмм. Але ж не можна всіх, хто служить владі, вважати поганими. Вони ж і багато доброго роблять.
- Що ?
- Багато !
- Вони поміняли маршрут 31-ї маршрутки, вони примушують розмовляти російською мовою, а Катерина Друга взагалі знищила Запорізьку Січ !

Я, абсолютно збитий з пантелику такою залізною логікою, пробую заперечити:

- Ну але ж не можна всю владу вважати поганою. Інакше навіщо жити ??
- Ну то вбийся  !

Просто гарна пісня

Неапетитна історія

Після робочого дня чомусь дико хочеться їсти. Я хоч і не шахтар, та недаремно кажуть, що розумова діяльність теж віднімає багато енергії.

І оце сиджу я за столом, як тру програміст-господар_життя, їм Camembert з червоною ікрою, і тут заходить Ярослава. В неї для мене важливе повідомлення, яке не може чекати - "хочу какати". 

Як батько з багаторічним досвідом, я такими речима зазвичай не гидую, та камамбер від цього таки дещо втратив свій французький шарм. 

- Чудово, сонечко, йди !

- Я вас покличу.

- Добре,  буду чекати.

За деякий час зусилля малявки увінчались гучним успіхом, і вона задоволена вийшла з туалету, прийшла до мене на кухню, і повідомила про це ще раз.

- Сонечко,  тебе дуже прошу, давай не будемо про це за столом !
- Я не за столом.
- Так я за столом !

І я продовжив трапезу. Та тут зайшла Іванка:

- Я, звичайно, не хочу тебе перебивати, та як можна дістати какашку ? Нам завтра на аналізи треба - в школу сказали принести.
- Блін, та ви дасте мені поїсти ??

- сказав я, і пішов в туалет, де на той момент нас вже було троє.

Дослідивши ситуацію (подробиці я опущу зi співчуття до читача) , я дійшов висновку, що справа гнила і безперспективна, дав кілька корисних порад як це зробити іншим разом, та натиснув на батон зливу.

І тут пролунав зойк, і голосний крик:

Тато ! Я більше не можу какати !

, а за ним - голосний плач.

- Тобі какашку шкода ?? Я ніколи не бачив, щоб за ними так плакали...

І тут втрутилась Іванка:

- Так, Євген, їй шкода ! В школі всі діти будуть мати, а вона - ні !

Як козаки дівчат в нічний клуб водили

Дякуючи Іванці, її бажанню потанцювати і потусуватися з друзями, ми нарешті реалізували план майже річної давності, і відвідали нічний клуб.  Цілі у всіх були свої - баришні сподівались натанцюватись, хлопці - набухатись, та не всі реалізували свої мрії в повному обсязі.
Збиралися так довго, що на момент акції троє з присутніх пацанів вже колегами не були :(
До цього в нічному клубі я був єдиний раз у житті - клуб Юність на чулці. Гоп-дискотека...

 Клуб

Клуб Пікассо, розташований в дивному приміщенні старого будинку, дуже схожому на колишній маленький кінотеатр. Відкривається заклад о 10-й годині вечора, все ж таки нічний клуб. З квитками - як на каруселях - зліва від входу є тихенька "ничка", куди перед входом потрібно зайти, і придбати квиток за 60 грн. Столики потрібно замовляти телефоном завчасно, на момент нашої появи рівно в 22:00 на дверях вже був напис - "сидячих місць - немає". При собі обов"язково мати паспорт. В нас  документи не перевіряли, але при мені декількох людей охорона не пустила. Охорона стандартна - більшість з не надто дружніми фейсами, але ніби толєрасти. Гумор розуміють погано. 

Всередині - огромний бар, столики по краях, в центрі залу - танцмайданчик. Столики обслуговувала дуже приємна офіціантка, яка з"являлась навіть коли клуб перетворився на вулик через величезну кількість людей. На прохання додати нам ще один столик, з абсолютно чарівною посмішкою і без жодних пояснень сказала "Нні".

Музика

Ну шозапєсдєц ?? Я, звичайно, в музиці не розумію нічого, але чому на дискотеці має бути просто набір звуків ? Замінили б цю какафонію хоч частково на гарні пісні просто з МР3 - і діджей відпочив би, і танці пішли б куди веселіше !

 

 Люди

Ніякої гопоти, мажорів, і інших антисоціальних елементів - не помічено. Всі ввічливі і адекватні, проблем нема навіть з тими, хто випив менше ніж хотів, але більше, ніж зміг. Є постійні клієнти, які на вході цілуються з персоналом.
Купа самотніх дівчат, на яких ми, серйозні чоловіки, уваги не звертали !

 

Асортимент

Якщо Ви думаєте там поїсти - зайдіть перед тим в чебуречну. З їжі лише дуже примітивні холодні закуски.
Зате з бухлом там все ок ! Вперемішку з горілкою ми пробували зеленого мексиканця, і самбуку. Мексиканець смачний, самбука - схожа на ракію, але цікаво споживається. Бокал перехиляється набік, ставиться на інший, вміст запалюється, випивається, потім через трубочку вдихається дим.

Ціни

Вхід - 60 грн, плюс рахунок з 11 людей склав 1500 грн з чайовими.

Резюме

Пікасо -  приємне місце. Оскільки жінки як правило люблять танцювати, а реалізувати це за великим рахунком нема де, цей варіант можна розглядати. Правда музика там гавняна, але ж не в цьому щастя.

Поезія

Ось такий вірш знайшов на дошці сьогодні:

Дитяча мудрість

Рано вранці сиджу за компом, читаю тирнети, Ярослава крутиться довкола, задає мільйон запитань "чому", і врешті решт питає:

- тато, а чому ти такий комп собі вибрав ?

Почувши сіє запитання 10+ разів, я не витримав:

- Ярослава !! А чому я таку донечку як ти собі вибрав ??

...

(Є такий метод боротьби с дитячими безкінечними питаннями - абсурдні відповіді.)
Але вона не розгубилась. З дуже серйозним обличчям:

- А в тебе не було вибору ! Мене тобі Бог послав ! А як ти думав, мама тобі 100 донечок народить, а ти - вибереш ?? Ні !