google analytics

Sunday, June 17, 2012

Євро-2012

Особисто я ставлюсь до масових заходів дуже стримано, але Іванка вчора була просто в захваті від драйву і настрою центра Львова. Стільки німців Львів не бачив з 41-го року, а ще були датчани, і львів"яни, що масово вийшли на оглядини іноземних гостей. І, звичайно, дівчата, які вийшли показати себе іноземним гостям. Народу - маса, думаю що ніколи стільки не бачив у Львові.
Готуємось
Давно я не бачив на стометрівці такої кількості народу. Це зняти всередині фан-зони, коли до матчу ще 4+ години ! І Україна сьогодні не грає. Легко можна уявити, що робиться тут під час матчів !
Датчани.
Що приємно - серед гостей я не бачив ніякого неадеквату, незважаючи на те, що всі заливаються пивом (доречі, цікаво, як їм наше пиво ?). Всі люди, яких бачив я, були досить дорослі і спокійні - ніяких підлітків, яким від 100 грам зносить башню, помічено не було. Всі дуже дружні і прикольні.
Цей дядько сам нас зупинив, привітався, і з нами зфотографувався. Іванка назвала його німцем, хоча це явно не німець :)
Машина з німеччини.

Це прямо не стосується Євро, просто фото біля магазину Масандри у Львові.
Котельня у старому місті. Круто.
В центрі з нагоди Євро суцільні концерти і гуляння.


Німці ?

Friday, June 15, 2012

Зустріч Героїв - Українка

В тому, що місць в літаках зі Львова до Анталії не було, був один жирний плюсище - можна було нарешті відвідати старого Героя Болграда, який, як у старому американському сценарії, відійшов від справ, оселився подалі від метушні, і тепер ловить рибу, купається, катається на санчатах, та вдихає чисте повітря у тихому містечку У. З метою конспірації не можу розголошувати повну назву - старий ще багато знає...
Відвідати побратима вирішило двоє Героїв, і ось, сівши на маршрутку на найгіршій автозупинці на Видубичах, ми за півгодини (не перебільшення, щоправда був вихідний) дістались до славного містечка.
Дорога проходить через соснові ліси, і мажорні райони для "вершків суспільства", їх круті ресторани, триметрові паркани, і т.д. Є до чого прагнути, і про що думати, поки їдеш в маршрутці.
Центральна площа:
Міська рада. Незважаючи на скромні розміри (11 тис людей), Українка - то є місто !

Герої ! В мене на спині здоровезний рюкзак.
Українка - місто енергетиків, яке збудоване разом з Трипільською ТЕЦ. Місто знаходиться між річками Дніпро, та Стугна. В містечку є декілька супермаркетів, дитячі майданчики (сюрприз для мене), і класна набережна.








Це Дніпро.

А це вже інша річка - Стугна, яка тече просто в 100 метрах від будинку Героя:

Тут є навіть біо-туалет, і Юра сказав, що нарід навіть туди ходить ! Хмм, але ж довкола - ліс. Правда, використання біотуалету - традиційно наше - свою приставку "біо" він втратив щойно його купили, і тепер це просто гарненька блакитненька сральня з мухами.
Я напевне теж хотів би, щоб таке диво було в мене під будинком... Доречі, і ліс, і берег, і річка - дуже чисті, аж не віриться, що тут відпочиває сила-силенна людей.
Влаштувались тут і ми - далі просто фото з чудової зустрічі:




Нанізиваєм...



Як я заздрю дітям - вони так легко сходяться і знаходять друзів... Недаремно чим ти старший, тим важче знайти рідні душі.
Бойцы вспоминают минувшие дни, и битвы, где вместе рубились они!

А цим дівчатам нічого згадувати. Вони просто щасливі.

Картина "Стомлені текілою".

Всі впали, лишилась я сама. Тому, що не п"ю !

Підготовка до моря.
Щоразу, потраплячи в цю компанію, мені здається, що скільки б ми не сиділи - не наговоримось, не надуріємось, не стомимось одне від одного. Побільше б таких зустрічей і таких друзів.
Після закриття заходу Іванка в маршрутці сказала: "шикарний день, шикарне місце, шикарні друзі !".

Wednesday, June 13, 2012

Львівський прорив

Колись ЮВТ обіцяла нам Український прорив. Він, як і багато з того, що обіцяє нам влада, не відбувся в масштабах країни, але натомість існує багато маленьких проривів, про один з яких і хочеться написати.
Вперше ознаки прориву були помічені десь у листопаді 2011, коли під будинком утворилась калюжа з наприємним запахом.
Подзвонив в ЛКП Цитадель-Центр (далі - просто ЖЕК), прийшли двоє бравих роботяг і трубу прочистили. Це, зрозуміло, не допомогло, і я ще раз подзвонив у ЖЕК. Цього разу не прийшов ніхто, какашки далі плавали, і тому десь у грудні, коли до морозів лишалось тижня 2,  я подзвонив на гарячу лінію міста. Є у Львові такий номер - там сидять супермени, в яких є можливість дати копняка ЖЕКам і іншим службам "щоб думали хутчіше" (С).
- Будь ласка, зробіть, бо скоро ж морози...
- Я записала. Передамо в ЖЕК.
Не знаю що вона там передала в ЖЕК і як він це прийняв, але морози таки почались, а копатись в мерзлій землі і гамні ЖЕК жеж не буде. Почекає до весни - подумав я, і почав чекати на тепло.
Якось в під"їзді було помічено оголошення про збори мешканців будинку, і я вирішив сходити. Дорогою уява малювала картину гнівного виступу перед громадою, і працівниками ЖЕКу, що, зашарівшись, сидять у президії, засунувши язики в жопу.
Прийшов за вказаною адресою, а двері - зачинені. І вікна не світяться. Ну - думаю - спізнився. Побіг в ЖЕК, а там вже всі додому збираються. І ті, хто має проводити збори - теж. Інженер вже і курточку вдєгнув, і зачіску поправив. Працювала лише невтомна начальниця.
- Я на збори мешканців.
- Які збори ?
- Ну, в нас оголошення висить, то ви повісили ?
- Ми. Так Ви на збори прийшли ??
Покликали шефиню. Вона подивилась на мене поглядом слуги народу на представника народу, і сказала головному інженеру проводити збори.
Інженер розстібнув курточку, дістав протокол, заповнив графи майстрів,  секретаря, начальника жеку, та інших відповідальних таваріщєй, присутніх на зборах, довірливо потис мені руку, і каже:
- Ну як ми працюємо ? Я Вам зараз розповім, що ми за цей рік зробили !
- Ну давайте.
І розповів. Зробили, виявляється, багато. Дійшли до прориву, і він каже.
- Євген Михайлович, знаю ! Але ж зараз морози, Ви розумієте...
- Розумію. Коли зробите ? 
- От зараз розмерзнеться - так і зразу ! 
- Так коли ?
- Давайте так - щоб не помилитись поставимо з запасом - в березні зробимо - "кров з носу".
- Ок. Запишіть в протокол.
Записав. Пообіцяв мені змінити мою думку про роботу ЖЕКу докорінно, і ми розійшлись майже як друзі. В середині квітня я подумав, що щось не так, і подзвонив другу особисто.
- Я памятаю, що Вам обіцяв, ми зробимо ! Наступний тиждень 100%.
Пройшло ще 3 тижні, і в суботу Іванка відправила мене в підвал за яблуками. А шлях туди проляга через ту саму річку гівна, русло якої на той момент вже загрожувало екології двору і підвалів. Це мене надихнуло, і я вирішив знову подзвонити суперменам у чорних плащах на гарячу лінію міста. Розповівши всю історію, пішов погуляти з родиною, вертаюсь, і тут дзвінок.
- Це головний інженер ЖЕКу, що у Вас сталось ?
- В нас, знаєте, трубу прорвало... півроку тому.
- Відкрийте будь ласка двері, поговоримо.
В суботу ! До мешканця додому ! Оце так служба, оце так сервіс ! Головний інженер переминався з ноги на ногу (попа боліла ?).
- Ну я памятаю. Ми зробимо. Там і роботи - на день-два.
- Коли ?
- Ну давайте так - в понеділок зазвичай багато роботи, тому не обіцяю, а от в вівторок - ну стопудово... Ви тільки заявочку з гарячої лінії зніміть будь ласка, я обіцяю - ми зробимо !
Зняв заявочку. Ну головний інженер ЖЕКу пообіцяв жеж - такі люди своєму слову господарі !
Пройшло ще 2 тижні, ніхто не прийшов, і я знову подзвонив на гарячу лінію міста. Цього разу розмова вийла якась суха - дівчина просто сказала, що записала звернення, і поклала слухавку.
Далі десь місяць-півтора мені було не до гівна, за цей час до нього таки подивились робітники ЖЕКу, і проробили для какашек шлях до дощового люку (!) прямо по поверхні !
Вчора я знову подзвонив у ЖЕК, а потім ще й написав електронне звернення на гарячу лінію міста:
Добрий день ! В дворі будинку по вул. ... вже більш як півроку витікає на поверхню каналізація. Звертався в ЛКП починаючи з грудня - "зробіть бо скоро морози". Не зробили. Пройшла зима, стало тепло, ЖЕК пообіцяв зробити все в березні (записано в протокол на зборах мешканців будинку). Пройшов березень, квітень - нічого не зробили. В квітні після звернення на 1580 головний інженер особисто мені пообіцяв зробити все "до вівторка". Результат досі нульовий - розкопали і покинули. На сьогодні біля входу в підвал здоровезна яма, наповнена нечистотами, які течуть собі через подвір"я, шукаючи вихід у каналізацію самостійно. Все це смердить неймовірно, підмиває будинок, і загрожує інфекціями мешканцям. Будь ласка, зробіть щось, інакше до кінця тижня я підготую колективний лист особисто до мера, з копією на санепідстанцію, де вкажу всю історію питання. Дякую. 
 От сьогодні гаряча лінія прислала листа, що звернення зареєстроване, і його стан можна глянути на сайті міста:
Подивимось що ж то буде далі.

Продовження - подзвонив чувак, який назвався майстром по ремонту з ЖЕКу, сказав, що головний інженер, який займався проблемою, звільнився, а він не в темі, і тепер починає все з початку. Випросив в мене 2 тижні на фікс...
Майже одразу передзвонила диспетчер гарячої лінії, і сказала, що ЛКП погодив термін заявки зі мною. Через декілька хвилин заявку ... закрили !
 Гівно тим часом продовжує текти...

Ранковий Львів

Давно мав ідею зробити серію фотографій Львова без людей і машин, і от несподівано така можливість з"явилась. Вертаючись з ранкового потяга, помітив, що Львів просто красунчик !
Але ідея пофотографувати Львів рано-рано вранці присутня в голові і далі.
Вулиця Шептицьких. Не знаю яким чином, але не припарковано жодної машини, хоча вдень через них важко пройти тротуаром.

Політех.
Дуже гарна львівська вулиця, яка незрозуміло як вижила у Львові (певно просто забули) - вулиця Рилєєва.
Теж вона.
Центральний офіс банку Аваль. Найгарніший банк форева.
Далі йде наш парк. Промені сонця пробивались крізь мокре листя, вигляд - просто шикарний. І ні студентів ні собак. Поки що.




Ця краса надихнула мене на ранкову фотосесію Львова...