Поїздка в Сколе, травневі свята 2009

Я й не сподівався, що цього року ми ще зможемо мандрувати з напечником для переноски дитини - вона вже досить важка і габаритна дама. Але перевірка показала що це досі можливо, отже - нова подорож !
Вилазка мала на меті дві речі - вирватися зі Львова на свята на природу, і розвідати місце для відпочинку ближче до міста, ніж вже розвідані Яремче і Жденієво. Житло шукали в останній момент, тому вибирати особливо було ні з чого - все зайнято. Але врешті решт наші пошуки дали результат, і ми вирушили в найближчі до Львова Карпати - Сколе. Плани були такі - подихати свіжим повітрям, погуляти "там де чистая вОда, недоторкана врода", окремим пунктом стояли відвідини наскельної фортеці Тустань. Купе ужгородскього поїзда виявилося традиційно забацаним, боюся навіть думати як там виглядає плацкарт :-) Але то всього дві години, і ми потрапляємо в райцентр Сколе посеред Карпат. Обід, сон для малої, і вперед - на природу.

Тато, мама ! Там поїзд !

Залізничні станції привели до стандарту, принаймні у Львівській області. Заради стандартизації на станції Воловець навіть знесли пам"ятник костилю для скріплення рейок :-) А там навіть вірш йому був присвячений...














вперше таке бачу. Цікаво, як вони знатимуть де чия тарілка якщо щось наприклад зламається...

Цього чувака ми довго вмовляли висунути рожки. І він це зробив !














"Павлів Потік" - класна річечка чи струмочок, багато місць для окунання. В деяких місцях можна перейти по камінню, я робив це з малою на плечах. Правда страшно - можно послизнутися.














Річка Опір. Звернув увагу, що багато мостів - нові. Очевидно, старі зруйнувала минулорічна повінь.














Той самий Павлів Потік

Наскельна фортеця Тустань в30 км від Сколе. Я давно хотів тут побувати. Фортеця побудована на скелях без штучних стін - стінами служать самі скелі. У дохристиянські часи це місце було язичницьким святилищем, у часи Київської Русі - фортецею. Фортеця досліджена, реконструйована на папері, є плани реконструювати і в реалі.
Висота фортеці - 78 м.

Сходи нагору, на головний майданчик.
Печера.
Ще одна печера.Ось і петрогліфи :-) Найдавніше "тут був Вася", яке я знайшов, датується 1864-м роком нашої ери :-)
Двір фортеці. Площа дуже мала.Штучні отвори в камені для створення перекриття. Перекриття було дерев"яним.
Ярославі дуже сподобалося лазити по скелям. Вся в мене.Вигляд з двору фортеці.
Це намет "реставраторів". Не знаю що вони реставрують, але я спершу прийняв їх за толкіністів - старовинний одяг, мечі... Живуть в отакому наметі. А може й не живуть - там далі видно брезент ніби цілком сучасного намету.

Щороку у Тустані проводиться фестиваль, одним із пунктів програми є постріли з катапульти, основа якої ні фото внизу. Я ще не бачив цього, але збираюся побачити у вересні на фестивалі.

Кубики

В цих мішечках знаходиться засіб реалізації архітекторських, і взагалі творчих, фантазій. Насправді це набір чурок різного розміру і форми, з яких можна щось будувати. Чому їх два - тому що це значно розширює можливості архітектора, ось і замовили другий комплект. Хотів би мати ще й третій :-)
Взагалі-то це купувалося Ярославі, але виявилося що це неймовірно цікаве заняття для мене - радість від вдало побудованої конструкції подібна до відчуття від вдало побудованого програмного коду.
Вигляд "замку" обмежений фантазією автора і типом/кількістю матеріалу. Але цей простір достатньо широкий - перевірено !
















Приклади робіт:









































Оцей поки що найбільший:




















Для масштабу:




















Основа:




















Детальніше:



















Ще детальніше:




















Ось ще:

І його основа:



Піраміда:
Сама по собі - дуже нестійка конструкція, більше 3-х поверхів валиться, тому потребує підтримки:

Лиса гора, Львів

Ми на Лисій горі у Львові. Ярослава забралася туди сама своїми лапками. За нами - Знесіння і Шевченківський гай.


P.S.
Лиса гора - одне з найчарівніших місць у Львові, частина парку Знесіння

Перші листочки

Наше деревце випустило перші листочки (http://emkoval.blogspot.com/2009/04/blog-post.html) і нарешті стала відома його порода. Як не дивно, це - клен. Дивно тому що я в тому лісі кленів не бачив :-)

Де працює тато ?

Логіка вже другий рік поспіль організовує конкурс великоднього малюнку для дітей працівників. Отже, мені випала нагода достроково виконати свою обіцянку Іванці і Ярославі, і показати їм де працює і як важко він заробляє на шмат хліба і "рибку на канапки" (С) Ярослава.

Дерева

Нарешті прийшла весна і ми зреалізували свою ідею - посадити для Ярослави деревце у нашому парку. Нарешті мій мозок згенерував щось путнє - це деревце зростатиме разом із нею, і виросте велике-превелике, як слон :-)
Я чомусь був упевнений, що дістати саджанець, скажімо, дубочка, не складе жодних проблем - куплю на базарі. Але похід туди приніс розчарування - виявилося що продають там лише плодові дерева. Наступним кроком було гуглювання цього питання, що вивело мене на слід декількох фірм, які займаються озелененням і ландшафтним дизайном. І тут облом - вони продають декоративні дерева, які висаджують на подвір"ях особняків. Туї, падуби, в кращому випадку - клени. Дубів - нема. Наступна ідея викопати деревце в іншому парку щоб пересадити в наш трохи пахла вар"яцтвом, тому за деревами ми направилися у Брюховицький ліс. За порадою Іванки вийшли чомусь біля цвинтаря, і з лопатою в руках направилися вздовж могил шукати дуби.
Ще в маршрутці мене непокоїла одна думка - виявляється що дерева на зиму скидають листя і тому відрізнити дуб від не-дуба дещо складно. Блукали і шукали з півгодини. Здобиччю стала сосна і дерево невідомої породи, на якому я з нетерпінням чекаю листя для його ідентифікації.
Посадка відбувалася в суботу зранку, оскільки народу в парку в той час небагато, публіки ми не назбирали і міліцію на нас теж ніхто не викликав. Правда все було цілком легально - я заздалегідь попросив дозволу у працівників парку на цю акцію...

Я - драйвер !

Нарешті закінчилося 4-місячне навчання і тепер я - водій ! Останній тиждень пройшов без батька і чоловіка в родині, а три останні ночі мені снився проїзд нерегульованих перехресть, але я таки здав цей екзамен без жодних хабарів.
Всі ці казки про те, що іспит самому здати неможливо, видумані автошколами разом із ДАІ для видурювання грошей у населення. Через таку систему на дороги виїжжають люди, які ніколи не вчили правила, і стається, не сумніваюся, чимало ДТП.
А потім вся ця компанія розповідає як важливо знати ПДД, бо так багато народу гине (ой-ой як їх шкода), при цьому рукою намацує в кишені щойно отриманий за екзамен по ПДД хабар :-)
Куди світ котиться...

Згадується класика:

"...Я сумно дивлюся на наше покоління... жлобів невихованих. Гроші їм дорожче за храм святий. Мамоні, а не Богу возносять ці х** свої молитви..."

"Жизнь свою потрібно так прожити щоб соромно не було за роки що прожив ти їх так як п...ас паскудний"

Український аналог NASA у Львові

Як Ви думаєте, що це (див фото нижче) ? Фельшерсько-акушерський пункт у Богом забутому селі ? Сільрада десь у відселеній чорнобильській зоні ? Пункт обігріву лісорубів ?
О ні, Ви помиляєтесь ! Насправді це "Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу" при інституті кібернетики ім. Глушкова ! У центрі західної столиці Україні - місті Львові !
Всередині там скоріш за все 10 поверхів вниз, купа охорони, ультрасучасне обладнання і таке інше. Гарно законспірувалися...

Перший день практики

Вчора нарешті сів за кермо учбової автівки !
Враження незабутні - довкола купа знаків, машин, пішоходів, внизу педалі і мозок вперто не хоче це все разом сприймати і аналізувати в ріалтаймі. А є ще дзеркала, панель приладів і т.д.
Зараз так
- рушаємо, Учитель починає видавати команди, я намагаюся їх виконувати...
- бачу перехрестя і намагаюся згадати книжку з правилом і знаки які стояли перед перехрестям. Щось нічого не згадується, інструктор каже що робити. Оскільки часто я не встигаю, то він сам то і робить. Методика навчання заслуговує на окрему ремарку. Таке враження, що мене з першого дня спеціально возять найважчими ділянками - там де найбільше найдурнуватіших водіїв і найгірші дороги.

Спортивний куточок

Чи то життя в Україні стає краще як нам давно обіцяють, чи то просто курс бакса виріс, але я раптом відчув у собі Силу нарешті зреалізувати свою давню мрію і придбати до хати спортивний куточок !
Річ надзвичайно корисна як для малечі так і для дорослих ! Замовлялося тут:
http://www.ivasik.com.ua/cat/1292/product/12023/
Приїхало з Києва службою Інтайм дуже швидко і в цілості. Довго шукав цеглу в старих стінах своєї берлоги, але нарешті знайшов і надійно прикрутив це диво.

Діалог з колегою по роботі

Передмова - одеському камраду щось незрозуміло і потрібна моя консультація. Діалог (чи монолог) в айсікю:

(16:50:06) Alex, Odessa: блин
(16:50:09) Alex, Odessa: не могу панять
(16:50:16) Alex, Odessa: одной фигни
(16:50:36) Alex, Odessa: Ай нид хелп
...(7 хвилин чекання)
(16:57:17) Alex, Odessa: понятно
(16:57:26) Alex, Odessa: сдохну - стакан воды некому подать
(16:57:27) Alex, Odessa: *)
(16:58:20) 157448020: я тут :-)

Котлован

У нас за вікном офісу є три будівництва - житлові будинки. З початком кризи вони гальмували-гальмували, і в кінці року стали геть - після Нового Року ніякого руху там не спостерігалося. Сумно щодня бачити як понуро висять підйомні крани, а на даху потихеньку розлітається віночок - символ кінця будівництва "коробки"...
І ось вчора прихожу на роботу - будівельники копаються, екскаватор риє котлован аж зіпрів - робота кипить ! Ну, думаю, класно - кінець кризі !
Сьогодні приходжу - нема ні будівельників, ні екскаваторів, ні котловану (!). Ну з будівельниками і екскаватором ясно - показали комусь що щось роблять і пішли, а от котлован куди сі подів ?! Нащо було напрягати екскаватор...
Подумавши зробили висновок що це такий спосіб прибирання будівельного майданчика - все в котлован і вуаля...

Шуруповерт

Не знаю як це називається на українській, але то є така фантастична річ !!! Не знаю як я без нього жив. Та хіба то життя було... так... існування. Одна з найскладніших і наймарудніших домашніх робіт - це закручування шурупів, а ця штука такі завдання робить приємними, а власника сильним і впевненим у собі. Мало того - він ще і дзюри свердлить і мережі йому не треба - працює на акумуляторах.
Всім рекомендую !

Цікаві оголошення

Останнім часом я часто почав шкодувати що не скрізь ношу із собою фотоапарат - трапляються вельми цікаві речі які гідні увічнення у JPEG-у !
Ось наприклад нова кнайпа навпроти кормушки Політеху:
Це ж треба "Перший український канапковий КОНЦЕПТ" !
P.S. Що то таке є "концепт" - не думаю що це відомо навіть авторам вивіски...



А ось це оголошення ми зустріли між Арсеналом і площею Ринок.


Здається світова фінансова криза стає брендом :-)

Фіналгон блін !

Щось мене продуло. Сиджу я в новому кабінеті між холодною майже зовнішньою стінкою та вікном, тож це цілком можливо. Відчуття принаймні самі такі. Коротше - треба прогріти. Ні,я звичайно не лікар але відчуваю - треба прогріти і попустить. Аби скорше прийти до норми попросив Іванку купити мені мазь, якусь таку що гріє. Оскільки свого часу часто крутили рекламу "Фіналгону", то саме його я й замовив. Аптекарша спитала - "тре щоб добре прогріло ?"
- так
- Фіналгон - те що Вам потрібно...
Купила.
Весь день жив тільки Фіналгоном - ось що мене вилікує ! Прийшов з роботи, жінка намастила, мікроскопічні (це важливо для подальшої розповіді) частинки що потрапили на руку (там щоб мастити спеціальна щіточка передбачена) витираю об коліно і другу руку - най і там прогріє старечі кістки. Якимось чином щось потрапляє і на обличчя.
Намастився, сиджу і чекаю приходу. Приход не забарився - пекти почало так що хотілося дертися на стіну, рука стала абсолютно червоного кольору. Але це не все - дивлячись на коліно куди потрапила якась крапелька тої отрути ставало страшно за руку яку намастили повністю... Там утворилася червона пекуча пляма. Чомусь починають лізти в голову дурні думки про відсоток підробних медикаментів на нашому ринку і сумніви чи не суміш соляної і сірчаної кислот нам продали для прогрівань.
Ну - думаю - почитаю інструкцію - здається зараз саме час. По пам"яті:

"Мазь Фіналгон"
....
для посилення ефєкта... " ОЙ ОЙ ОЙ, це не потрібно, далі....

"прі пєрєдозіровкє возможно льогкоє бистро прєходящєє жженіє..." - це називається "льогкоє жженіє ?? Рука вже виглядає ніби її ошпарили окропом. Читаємо далі.

ага, ось !
"Для умєньшенія ефєкта прі пєрєдозіровкє смазать подсолнєчним маслом" - О ! Біжу на кухню, мащуся, чекаю... ефекта нема. Поглянувши на мою руку і бігання по хаті Іванка пропонує викликати "швидку" - відмовляюся.
Ладно, настав час для серйозної терапії. Пляшка "Хортиці", три стопки без закусі і кілька хвилин дають очікуваний результат - нарешті можна зупинитися бо вже не так болить. Рука така червона що злякався навіть тесть побачивши її через брудне скло кухні зі спільного коридору в темряві. Побачимо що буде завтра. А зараз піду-но я перехилю ще стопку для закріплення лікувального ефекту а заодно і стрес зніму.

Оце я розумію мазь...

Львівський будинок вчених

Вже другий рік поспіль потрапляю на вечірку влаштовану Школою Громадського Лідерства у Львівському будинку вчених. Інтер"єр там просто неймовірний !!! Нічого більш вражаючого не бачив у житті - всередині все зроблено з дерева і виглядає просто фантастично. Фотоапарат взяв трохи погано через незручне освітлення, в житті все набагато
краще !





Двійко видатних вчених сьогодення :-)