Outdated world

Таке враження, що світ навмисне задизайнений Богом таким чином, що все в ньому псується з часом. Але коли йдеться про фізичні речі - продукти, тіла, споруди - це не так шокує - можливо тому, що до цього всі звикли. Але. Старіють почуття. Старіють спогади. Старіють душі.

І ще - старіють зв'язки. Вони протухають. Їх наче роз'їдає час. Причому, роз'їдає дуже швидко. Ще рік тому ти тусив з цими людьми, і вони були веселими і движовими. Вам було так добре разом, що ви ледве розходились під ранок, і хотілось тусити ще. А що тепер? Відповідь "можливо якось потім" у чаті. В кращому випадку по 50 з чаєм і сумними фейсами. Ще кілька років тому ви рубились пліч-о-пліч на робочому фронті, а тепер вам навіть немає про що поговорити навіть онлайн. А коли ви нарешті зустрічаєтесь, то замість вчорашніх движових паті і душевних посиденьок - сумні фейси, і слова "мені вже потрібно йти" о десятій вечора. І наче нічого не змінилось - перед тобою все ті ж люди, і навіть обставини в них +- ті самі. Але зв'язку між вами більше немає. Є лише тьмяні очі і нудна мова. Все зогнило. Тепер замість друзів в тебе просто цвинтар контактів, які вряди-годи з ввічливості лайкають якусь написану тобою хрінь...