Залякані люди...

    Пункт пропуску до Неньки. За все життя я ще ніде не бачив, щоб при переїзді кордону потрібно було вибігати з авто, і вночі, в дощ, в сніг, в спеку - йти до будки прикордонників і митників, стояти в черзі, поки вас приймуть. Скрізь так - ти під'їхав, прийшов офіцер, попросив відкрити авто, за кілька хвилин приніс проштамповані документи. Але, в нас і тут свій шлях. В нас навіть ці будки, с%%а, стоять з неправильного боку, протилежного стороні водія 😆 І от, вчергове спостерігаючи цей абсурд, цього разу я озвучив свої думки черзі. В дуже лайтовій комічній добрій формі. Ну типу, що за абсурд стояти в цій черзі? Все одно ж машини їдуть одна за одною.

    Зробили б як скрізь. Реакцію черги спостерігати надзвичайно цікаво. Здорові мужики на серйозних машинах починають нітитись, наче паршокурсниці при слові "піська", і озиратись на людей в будках, щоб їх бува не почули. Причому це не сільські контрабандисти на ушатаних 9ках, яким є чого боятись, а звичайні туристи. І по їх міміці і поведінці видно що вони самі все сказане повністю підтримують, і взагалі в душі не ї%уть для чого вони сюди прийшли. Але вони бояться навіть показати товарищам в будках, що їм щось не подобається. Більше того. Вони бояться навіть показати що вони згідні з тим, що чуваку в черзі щось не подобається 😆

    Мало помалу деякі люди в черзі роздупляються, і починають приколюватись разом зі мною. Вже смішно здається навіть самому митнику і прикордоннику. Я просто ставлю сто баксів що і вони в душі не ї%уть чому у всьому світі так, а в нас інакше, і який сенс в черзі перед їх будою.

І тим не менш, цей абсурд продовжується. Люди в буду біжать, вони в буді сидять, і цей незручний обом сторонам бардак триває і триває десятиріччями.

Чиновникам. Бл-ть, перенесіть вже цю буду на інший бік, і зробіть як скрізь 😆Водіям і пасажирам. Люди, що з вами? Чого ви боїтесь? Там сидять точно такі ж люди як ви. От просто точно такі. Чого їх боятись? Чого страждати і мовчати? І цей епізод на кордоні - це не якась аномалія, це зайве підтвердження того, що я спостерігаю щодня.

 

Що потрібно було зробити з народом, щоб так його травмувати...