Уявні кордони

Помітив цікаву рису свідомості, з якою я постійно стикаюсь - здатність розуму посувати кордони. Варто лише підійти до кордону речі чи явища, і торкнутись його, як кордон деформується та розмивається, наче стіна в Duke 3D.
Спочатку тобі здається, що якщо торкнутись вікна в твоєму під'їзді - воно розвалиться в тебе в руках. Але ти торкаєшся вікна, і нічого не відбувається. Ти навіть акуратно пробуєш закрити вікно хоча б мінімально, щоб взимку сходи не задувало снігом. Ще через рік ти вирішуєш зняти вікно з завіс, і виявляється, що від цього небо не впало на землю. Потім ти закріплюєш розхитані завіси, потім міняєш побите скло, потім відчищаєш раму від вікових нашарувань фарби і бруду... А за кілька місяців історія завершується тим, що ти самотужки відреставрував вікна, які ще рік тому всім здавались абсолютно безнадійними.
 

Не бійтесь підходити і роздивлятись ближче. Часто неприступні кордони - не такі вже і неприступні, якщо взагалі існують. Або, перефразовуючи цей філософський вислів мовою чистого джерела народного набутку, "Не такий страшний чорт, як його малюють"...