День св. Валентина

Особисте. Ліричне. Сумне :)

Він ночі не досипав,
поїздки маршрут планував,

квитки на літак вибирав,
і рейси всі стикував,

нарешті все врахував,

найкращу листівку обрав,

там море намалював,

і тихо на стіл поклав...

а в нагороду лиш х...й дістав.

Дублянку Їй вибирав,
білизну з Нюй купував,
З роботи для цього тікав,
зі святом Її вітав,

і щось навзаєм чекав,
а замість того лиш х...й дістав.

Нікому він не казав,

претензій не висував,
лиш сам тихенько страждав,

і довго сам міркував,

чому він це пам'ятав,

до свята щось готував,

хоч мав іще купу справ,

натомість лиш х...й дістав...

Йа бордер!

Давно хотів обкатати цей снаряд. Ще з тих часів, коли ми з Махном відбивали на Діминому борді сраки на Знесінні і в нашому парку. Я загалом не сильно люблю види спорту, що вимагають дуже багато вільного часу, оскільки вільного часу мені завжди бракує. Але борд варто спробувати. Хоча б тому, що це абсолютно незвична для людини штука, і підкорити його хоча б на базовому рівні - класний челендж. Якщо лижі пробували в дитинстві всі, то борд - звір незнайомий і загадковий, керується і поводиться геть по-іншому, а тому засвоювати його - цікаво. Крім того це надзвичайно красивий спорт, особливо у виконанні дівчат. А лижники - лижники просто заздрять :) Недоліки - цей спорт вимагає шаленої кількості часу і грошей на підбір обладнання, добирання, перевбирання, черги на підйомниках. Ну і, як будь-який лижний спорт - він травматичний. З моїх знайомих лижників значна частина мають травми, які гукатимуться їм все життя. А я свої синці на сраці вже здається пройшов кілька років тому, і нині впав більш-менш серйозно лише один раз (вітання мій копчику).

Марафон

     Часом я люблю попиячити. Якщо розбиратись в предметі, а не просто хляти щоб забутись, це - цілий світ. Але просто квасити - нецікаво. Це як сприймати їжу лише як засіб втамування голоду, як бачити у творах Митця лише смішний набір матюків, залишаючи за кадром філософію і задум автора. З часом я розлюбив стандартні формати пиятик, від яких люди забльовують ліфти з тачскрінами і сходові, впадають в агресію чи депресію, а на ранок стругають частинками шлунку і страждають від множинних розривів карми. Одним словом, геть стандартні стаціонарні попойки з дебільними базарами, фальшивими обнімашками, воплями, ранкуванням знайомих дівчат (особливо при дівчатах), і іншими атрибутами. Потрібно щось нове.

 

Під кутом до безсоння

     Якщо зносить течія - рекомендують вибиратись під кутом до течії. Якщо натовп - під кутом по напрямку руху натовпу в бік. Інакше людина швидко втомлюється, і шансів в неї немає. Не претендую на революційно нове, але це працює і без тисняв, лавин, і стрімких течій. Наприклад, у випадку безсоння. Якщо тобі не спиться, і ти лежиш і думаєш як заснути, висаджуєшся від того що не можеш, рахуєш овечок, пробуєш медитувати, крутишся з боку на бік. Ти *борешся* з безсонням, а заснути одно не виходить. Всі знають, що така боротьба дуже знесилює людину. Можливо тому, що це - рух проти течії. 

      

       Альтернатива - вибиратись під кутом до неї. Визнати, що в тебе безсоння, і ти зараз не заснеш. Увімкнути світло і зробити щось, на що давно бракувало часу. Лягти і спокійно подумати над тим, над чим бракує часу подумати вдень. Якщо безсоння парне - посміятись з того факту, що в нас безсоння. Одним словом - припинити веслувати проти течії, визнати її силу, і в міру можливостей скористатись з неї, потихеньку вибираючись під кутом до течії. Я зрозумів, що це працює куди як краще за боротьбу з безсонням. І справа не лише в безсонні, це схоже на універсальну альтернативну стратегію. Замість намагатись не визнавати і не бачити ситуацію, боротись з тим, що вона знов і знов захоплює твою увагу, варто прийняти той факт, що це - сильна стихія, і боротись з нею фронтальним зіткненням - не вийде. І далі - вибиратись разом з течією, зрозумівши її, і скориставшись її силою і перевагами, які вона дає.

Ікс це 5

Кухня. Лаптоп. Іванка біля плитки. Ярослава робить уроки в себе. З дитячої чути гучний вереск.

- Маммооо!

- Що?

- Ікс - це 5 чи 10?

- Яка умова?

- 5 чи 10??

- Що значить Ікс? Мені потрібна умова.

- Мамаа, ти можеш припинити?! Ікс це 5 чи 10?

(на правах чоловіка втручаюсь я)

- П’ять!

- Дякую Тато, ти - найкращий!

Шум стихає. Іванка дивиться на мене як на Бога, і каже:

- Звідки ти знаєш що 5??

- Я не знаю. Так спокійніше.

Царь звєрєй не знає відповіді

     Вчимо Природу. Там сказано, що Земля крутиться. Довкола вісі зокрема. Швидкість - один оборот за добу. Чому Земля обертається? Це ж реально досить-таки дивно - велетенська куля обертається, притому з *постійною* швидкістю, а я скільки живу ніде не чув пояснення і навіть питання Чому. А знаєте чому я цього не чув? Бо це питання - незручне, і цього насправді ніхто не знає. Я аж присів коли це зрозумів, і досі важко в таке повірити. Наука нє в курсє дєла. Існують якісь теорії-припущення, але вони не тримаються купи навіть з моєї точки зору.

      Коли я повернувся в кімнату після гугляжу, мені було соромно. Ярослава сказала що і так в курсі - "Так створив Бог", а Іванка - що це неважливо, і головне - не заважати їй крутитись :)

На всяк випадок, причин обертання довкола сонця людство також не знає. Ото наукове пояснення - просто годнота:

Круто, да? Майже на рівні Ярославиних пояснень:

1. Для того щоб були зима і літо
2. Якщо б вона не крутилась, для чого їй орбіта?

Зимова сплячка

      Вже не перший рік я помічаю одну цікаву річ щодо себе. Я зазвичай маю купу планів, проектів, і ідей, на які завжди бракує часу. І от є дивна річ - більшість подібних бажань зникають на зиму. Просто зникають. Тобто я знаю, що мені потрібно багато зробити, мої погляди не змінюються, моя особистість - також, але я просто не хочу цим займатись. Я спочатку не звертав на це уваги, і думав, що справа в холоді, бруді, чи елементарних лінощах, і мені просто потрібно зробити над собою зусилля. Але тепер я все менше в це вірю. В мене дедалі більше складається враження, що ці зміни моєї активності невипадково припадають на зимовий період. Сплять же взимку рослини! Вони дійсно сплять, в буквальному сенсі слова. Всі процеси сповільнюються, нічого не росте і не змінюється. Природа консервує себе на період слабкої активності сонця. Ми - частина природи. Чому це в нас життя має бути незалежне від природніх циклів? Цілком логічно, що люди також залежать від активності сонця, але дивно, що я раніше ніде не зустрічав цієї ніби простої думки, і не бачив щоб людство брало до уваги ці природні цикли.

      Якщо ця теорія вірна, людям варто припинити лінчувати себе за лінощі взимку, і не вимагати від себе стабільної активності в цей період. Натомість, провести цей час не в звичних депресняках, а присвятивши цей час чомусь іншому, що вимагає меншої кількості енергії, або енергії іншого типу.

А як у вас? Я один такий? Можливо, хтось зможе навести дослідження, що підтверджують або спростовують це спостереження? Наприклад, статистику подій різного типу влітку і взимку. Цікаво було б глянути.

Палю тему

Хто хоче спробувати добрий коньяк за не надто високою ціною, і при цьому не розбирається в предметі, і не хоче витрачати час і печінку на дослідження, палю тєму:

Не дякуйте :)

Винос тєла

     Мабуть, це найдраматичніший момент, і найненависніше для мене в цьому бізнесі. Я ненавиджу цей звук. Коли в коридорі починається масове ковзання роликів офісних стільців, коли ліфти на поверхах підперті стільцями і коробками, коли в кулуарах спостерігається незвичне пожвавлення - це знак. В цей момент має грати реквієм. Це означає, що з життя пішла ще одна команда. Всі, з ким ти роками срався через кондиціонер, що дує по капронках, відкриті вікна, бухав до нестями, овертаймив, бодався на шпальтах кодеревью, висаджувався через телефонні розмови з кабінету, і ділив останні Ромашки з кухні - всього цього більше немає. Для білих маса розвалився ще один мертвонароджений стартап, а для когось - зник цілий світ, в якому ти жив кілька років. Ти придивився, притерся, і навіть принюхався до цих людей, а тепер твоє коріння виривають з офісної підлоги, обтрушують, і переносять в інше місце. В очах переселенців в цей момент - сум. В когось він мине швидше, в когось повільніше, когось ще довго тягнутиме на старе місце, та все вже ніколи не буде так, як було. Ви все рідше бачитимесь, все менше буде спільних тем, і різниця в поверхах раптом стане прірвою. З часом ти знову звикнеш до іншого кольору стін, узгодиш з тіммейтами як має працювати кондюк, і коли слід відкривати вікна. Ви станете командою, і все буде круто. Аж поки в коридорі знову не пролунає знайомий звук.