Як дивно іноді працює мозок...

    П’ятниця. Сьома година вечора. На дворі мороз, а вранці був мокрий сніг, і тому мій припаркований біля офісу дирижабль безнадійно обмерз. Парковки в нас, доречі, толком немає, і машини стоять просто довкола офісу без жодної охорони і огорожі. Вийшов, глянув на залізного супутника життя - капєц повний. Навіть двері сі не відкривають. Так-сяк відкрив одну методом простукування. Переконався, що щітка той панцир на склі, певна річ, не бере, і сів в машину слухати музику під звуки пічки, що гріється мінімум п’ять хвилин навіть на ходу. Доречі, більшість водіїв вперто гріє машини, хоча в інструкціях на нові авто чорним по білому написано, що гріти їх непотрібно, завів і поїхав. Але хто ті інструкції читає...

Ватєта кароши?

Пацани обговорюють віскі. Оце:

Двоє людей спробували і написали відгуки:

Видно останній від ціни був настільки ох...ший, що спромігся лише на "ватєта кароши!".

Перший технічний пост

If all you have is a hammer - 

everything around looks like a nail.

Здається, перший технічний пост в блозі. Просто думки, які приходять в голову останнім часом. Всі вони апріорі суб’єктивні, і жодним чином не претендують на істинність.

 

Думка перша. Про JavaScript

    Ви ж пам’ятаєте часи, коли ця прекрасна мова використовувалась для встановлення фокусів на елементах? Ви помітили, як Яваскрипт потихеньку став центром всесвіту у веб-програмуванні? Останні роки центр мас змістився в rich frontend, і на яваскрипті почало писатись буквально все.  Швидко з’явились спочатку зручні ліби, а потім і охуєнні mvc-фреймворки, які допомагають писати все, аж до бекенду. Писати на мові, що взагалі-то не призначена для писання всього, а призначена скоріше для встановлення фокусів на елементах пейджа.

     Це, звісно, гіпербола, але в цьому явно є велика доля правди. Непристосованість JS до серйозного програмування помітна неозброєним оком будь-кому, хто на ньому хоч щось хоч колись писав. Але альтернативи немає, бо SPA - тренд, який не зупинити, і який виглядає цілком логічно і слушно. Потреба в коді є, а інструменту, що відповідав би цим потребам - нема. В результаті  програмування виглядає як ходіння п’яним по тонкому льоду з зарядженою рушницею в руках.

       Останнім часом з’явився цілий клас фронтенд-погромістів, що займаються добуванням золота палкою-копалкою, обвішуючи її різноманітними аксесуарами і саморобними подєлками, що так-сяк допомагають використовувати цей застарілий і непристосований для видобування золота інструмент. В результаті палка перетворюється на монстра, а в копачів всі руки і душі вкриті ранами. Скільки це буде тривати - невідомо, бо хайпу на цю тему я наразі ніде не бачив. Можливо я просто помиляюсь, і все на фронтенді ок.

 

Думка друга. Про REST

     На іншому кінці дроту, нажаль, все теж виглядає досить підозріло. З входженням світу в еру мікросервісів і SPA/rich_frontend з’явилась гостра потреба в концепції, яка б допомогла розробляти більш-менш схожий і уніфікований АРІ. SOAP занадто складний, XML-RPC занадто недорозвинений. І тут на сцену вийшов вуйко, і сказав:

Ось же є HTTP, я його робив - хороша штука. Давайте його юзати. Там все просто. Що вам ще треба, хлопці??

І дав всім поради як саме можна юзати HTTP для побудови API. Всім наче сподобалось.

     Але з часом в людей починає виникати все більше питань і все більше різновидів розуміння РЕСТу. Тепер він вже ніфіга не простий і ніфіга не однозначний. В нього тепер навіть є рівні, які, ясна річ, також ніде і нічим не стандартизовані, а просто начертані на скрижалях в апокрифі від Мартіна Фаулера. Поки що люди в основному схильні закривати очі на той факт, що РЕСТ постійно ковбасить, і по ньому немає жодного стандарту. Ми думаємо, що це є наслідком молодості ідеї, і ось-ось все утрясеться, і програмісти заживуть щасливим безтурботним життям. Не буде більше холіворів на тему правильного дизайну АРІ, і правильного розуміння абревіатури РЕСТ. Все буде стандартизовано і зрозуміло.

    Або все буде інакше. Чи в правильному взагалі напрямку рухається спільнота, намагаючись стабілізувати і стандартизувати РЕСТ? В мене є підозра, що одна з первинних причин цієї ситуації полягає в тому, що адепт HTTP дещо штучно "натягнув" його на потреби програмістів. Як і JavaScript, HTTP ніколи не розроблявся для того, для чого його використовують зараз. І тому, ймовірно, він просто не може виконувати цю роль без постійних компромісів.

     Природня для HTTP передача ресурсів-сторінок - це все ж таки не те саме, що віддалені виклики в розподілених системах. І тому CRUD в РЕСТфул АРІ, якщо придивитись, виглядає досить таки штучно. Наразі цю штучність намагаються прикрити для себе люди, яких нудить від поганого дизайну, але ці спроби дедалі менш вдалі.

     Схоже, що ці конфлікти мають корені в самій ідеї використовувати модель HTTP взаємодії для побудови API. Навіть розшифровки центральних абревіатур підходу - HTTP та REST звучать не надто співзвучно до їх використання - побудови API. Доречі, Java*Script* у випадку вище теж трохи натякає, що це не зовсім той інструмент, на чому пишуться великі системи і фреймворки. Це ніби смішний аргумент, але програмісти знають, що якщо ім’я змінної не відповідає її функції - це дзвіночок, що з кодом щось не так.

Думка третя. Про мікросервіси.

     Мабуть мікросервіси - це те, що можна назвати одним з основоположних елементів сучасної розробки. Ідея дуже проста, але мені здається, що очікуване багатьма спрощення системи розбиттям її на мікросервіси не досягнути. Складність при цьому просто розмазується по горизонталі, і частково переноситься на рівень взаємодії, але аж ніяк не зникає, і навіть навряд чи суттєво зменшується. Краще масштабується - однозначно, легше деплоїти маленькі шматочки, ніж велику монолітну байду - можливо. Але складність...

     Вам давно доводилось вносити зміни, що залежать від інших компонентів, в систему з мікросервісною архітектурою? Це іноді неслабо виносить мозок через необхідність внести зміни в десяти різних компонентах, окремо їх всі зарелізити, бампнути всі версії, і так далі. Це ніфіга не просто. Виникає відчуття, що складність не сильно і залежить від таких речей, як розтягування системи по горизонталі.

Гра "Родичеве Бінго для дівочок"

Трапилось в ФБ. Абсолютно геніальна річ, як на мене :)

Поле:

Навіщо читати книжки?

Батьки все життя просять дітей читати, і наче всі знають, що читати - це добре. Але чому? Зазвичай батьками і вчителями використовується один аргумент - "будеш більше знати, будеш розумний". Але насправді знання - це не все. Є ще щонайменше дві дуже потрібні в житті речі, які чітко відрізняють людину, що читає.

Дорога в офіс

Від машини росте дупа, падають соціальні навички, і виробляється тунельний зір. А довкола стільки прекрасного! Мені пощастило - дорога до офісу дуже гарна, і ходити нею - саме задоволення. Я навіть зібрав колекцію фото, зроблених дорогою в офіс.

Дорога на роботу починається в верхньому центрі Львова. Це такий ще центр, але вже без шалених натовпів туристів.

В цікаві часи живемо

Тьотя написала в ФБ пост про бездіяльність міліції у справі дівчинки, яка впала в яму з вугіллям в бухті вікінгів, і попекла ноги. Мовляв, розслідують два роки, жодного разу не опитали свідків...

Ну і тегнула в ФБ Дмитра Загарія - голову обласної міліції.

Круто, нє? От би ще допомогло...

If it hurts - do it more often

Трапилась досить цікава книжка, що пояснює складні речі простою мовою - Найбагатша Людина Вавілону.
Мудрість, викарбувана на калених глиняних табличках, прийшла до нас з прадавніх часів, коли ще не було навіть флешек - з міста Вавілон. Принаймні, так написано в книзі.