Селфі з лопат

Одного разу я глянув з вікна, і побачив під ним занедбану клумбу. Я люблю коли з вікна красиво, і завжди хотів її переробити. Це був довгий шлях, але дорога до чогось хорошого ніколи не буває легкою. І ось в суботу настав завершальний етап цього грандіозного проекту. Рахування квітів на аналогічній клумбі на Кульпарківській, ранкові 5-годинні закупи на 32 градусній спеці, після яких хотілось лише померти. 80 кілометрів в пошуках гармонії рослин, вдвічі перебраний бюджет, і втричі перебраний час.

Женя, відкопай ялівець, і поверни його за годинниковою стрілкою на три градуси. Я сказала ЗА годинниковою стрілкою! Я сказала на ТРИ градуси! Як ти можеш так грубо працювати з рослинами?! Ти що, не бачиш як негарно це виглядає?

Не бачу. Я ще ніколи не садив клумби об одинадцятій вечора. І давно вже так не стомлювався. І давно вже не мав такого чудового вечора. Брудні і виснажені, ми пили за довге життя клумби, поливали її залишками Фраголіно, робили селфі з лопат, і розповзлись опівночі. Ознакою вірного шляху стало те, що під кінець думки почали матеріалізуватись, і перед нами нізвідки виріс чувак, про якого ми говорили.
На "селфі з лопати", зліва направо, сидять:

• Муза проекту і помічник чорнороба і дизайнера.
• Спонсор-чорнороб Євген.
• Автор проекту дизайнер-фанат Julia Shemchuk.  
• 
  

p.s.
Через брак палки для селфі, світла, і фотоапарату, селфі зроблено на мобільник, спертий на лежачу лопату. Поруч покладено ліхтарик для освітленні цілі.