В час, коли в Україні йде війна, а Львів буквально валиться від гнилої каналізації, відсутності обслуговування житлового фонду, часом штиняє як купа гівна, і потерпає від купи купезної інших нагальних проблем, ми вирішили виїбнутись, і зафігачити пам"ятник Андрею Шептицькому. Та не просто який-небудь пам"ятник. Негоже пам"ятнику такій людині скромно стояти біля собору св. Юра! Він має стояти на власній площі при церкві, бо ж інакше "ту не є" гідно пам"яті Митрополита. Одна біда - нема де місце для тієї площі взяти. Хіба відрізати його в міста, забравши в нього скверик при Політесі. Правда доведеться для цього перенести дорогу, бо не може ж монумент при дорозі стояти. Одним словом, щоб не грузити всіх технічними деталями, з вас, панове платники податків, 32 лімони. Так так, не з церкви, якій потрібно розширити площу, прикриваючись іменем достойної людини, а з вас! А хто незгідний - той агент ФСБ, безбожник, і взагалі останнє хуйло.
І все було б добре, але раптом купа людей стало Проти. Причому не зовсім зрозуміло чому. Судячи з риторики, що лунає з того табору - проти вирубки дерев і перепланування скверу, який до того був нафіг нікому не потрібний - ні активістам, ні місту, ні політеху. А коли на небокраї замайорів образ реконструкції площі і скверу - кожне дерево раптом стало дуже цінним і серцю дорогим. Війна розгорілась не на жарт. Церква з містом вже ніби попиляли бабки. В турків наряд на роботу - треба пиляти і копАти. Що їм басурманам - вони весь Львів з землею зрівняють, якщо заплатять. В активістів - цінні дерева, на які до того їм чомусь було насрати. Імпотентам в ментовських мундирах - що дерева, що церква, що активісти - похуй, їм аби їх не рухали.
Активність активістів дуже тішить. Дуже добре, що є люди, яким не байдуже. Не дуже тішить те, що наразі левова частка подібної активності - активність Проти. Мабуть, час навчитись бути активними не лише Проти, але і За. Навели б лад в тому парку, коли він стояв без єдиної доріжки засраний алкашами. Підлатали б "Лічницю Шептицького". Розчистили б від бур"янів "Дитячий майданчик на Лисенка", на який страшно було пустити дитину, чи "Сквер на Сихові", який, підозрюю, був більше схожий на смітник, ніж на сквер. Або змусили б до цього владу міста, якщо самим не виходить. Можливо тоді й не довелося б потім під екскаватори кидатись. Адже такі рейдерські "прикрощі" переважно стаються з занедбаними об"єктами, якими ніхто не опікується. Закон природи.
А так - все це дещо нагадує історію з моїм ЖЕКом і РДА. Насправді, активності Проти з їхнього боку ніколи не бракувало. Встановити код на двері - не можна без купи документів і погоджень. Каналізацію поремонтувати - не можна без купи проектів і ліцензій. Пошпаклювати фасад - та Ви що, тут же потрібна професійна реставрація! Що б не робив - "негайно зупинити роботи" і "самоуправство". А от коли будинок стоїть відкритий всім алкашам і наркоманам, валиться фасад, і під будинок тече каналізація - тоді все зашибісь. Адже жодні закони не порушені. Воно й не дивно, адже неможливо щось порушити, коли нічого не робиш.
На мою думку, ми маємо збільшити долю активності За, і перейти зі стадії війн між громадою і владою до співробітництва між ними. Це значно ефективніше і корисніше для міста і країни. Це звісно не настільки цікаво і динамічно, як війна. Буде доволі сумно. Будувати - завжди трохи сумно і довго. Зате результат - завжди кращий, ніж результат від війни.
І все було б добре, але раптом купа людей стало Проти. Причому не зовсім зрозуміло чому. Судячи з риторики, що лунає з того табору - проти вирубки дерев і перепланування скверу, який до того був нафіг нікому не потрібний - ні активістам, ні місту, ні політеху. А коли на небокраї замайорів образ реконструкції площі і скверу - кожне дерево раптом стало дуже цінним і серцю дорогим. Війна розгорілась не на жарт. Церква з містом вже ніби попиляли бабки. В турків наряд на роботу - треба пиляти і копАти. Що їм басурманам - вони весь Львів з землею зрівняють, якщо заплатять. В активістів - цінні дерева, на які до того їм чомусь було насрати. Імпотентам в ментовських мундирах - що дерева, що церква, що активісти - похуй, їм аби їх не рухали.
Активність активістів дуже тішить. Дуже добре, що є люди, яким не байдуже. Не дуже тішить те, що наразі левова частка подібної активності - активність Проти. Мабуть, час навчитись бути активними не лише Проти, але і За. Навели б лад в тому парку, коли він стояв без єдиної доріжки засраний алкашами. Підлатали б "Лічницю Шептицького". Розчистили б від бур"янів "Дитячий майданчик на Лисенка", на який страшно було пустити дитину, чи "Сквер на Сихові", який, підозрюю, був більше схожий на смітник, ніж на сквер. Або змусили б до цього владу міста, якщо самим не виходить. Можливо тоді й не довелося б потім під екскаватори кидатись. Адже такі рейдерські "прикрощі" переважно стаються з занедбаними об"єктами, якими ніхто не опікується. Закон природи.
А так - все це дещо нагадує історію з моїм ЖЕКом і РДА. Насправді, активності Проти з їхнього боку ніколи не бракувало. Встановити код на двері - не можна без купи документів і погоджень. Каналізацію поремонтувати - не можна без купи проектів і ліцензій. Пошпаклювати фасад - та Ви що, тут же потрібна професійна реставрація! Що б не робив - "негайно зупинити роботи" і "самоуправство". А от коли будинок стоїть відкритий всім алкашам і наркоманам, валиться фасад, і під будинок тече каналізація - тоді все зашибісь. Адже жодні закони не порушені. Воно й не дивно, адже неможливо щось порушити, коли нічого не робиш.
На мою думку, ми маємо збільшити долю активності За, і перейти зі стадії війн між громадою і владою до співробітництва між ними. Це значно ефективніше і корисніше для міста і країни. Це звісно не настільки цікаво і динамічно, як війна. Буде доволі сумно. Будувати - завжди трохи сумно і довго. Зате результат - завжди кращий, ніж результат від війни.
No comments:
Post a Comment