Всім по...

Скоро зима - подумав я в листопаді, і цього разу сніг в нашому під"їзді не падатиме. Для цього потрібно тільки закрити вікна на двох поверхах, і посклити два вибиті вікна. Накупивши відповідного реманенту, та озброївшись інструментом, я вийшов на сходову, і взявся до роботи. А треба сказати, що на моєму поверсі і так все ок, а на поверхах, де я це робив - живуть далеко не самі порохняві бабусі - в кожній хаті по одному, а то й по кілька молодих працездатних людей. Ну нічого, я звик, що всім побоку. 

Точніше, не зовсім всім побоку. Всі навіть навпаки - дуже і дуже обурені, і в праведній ненависті бакланять ЖЕКи, Януковича, та інших достойників, і обіцяють з усім цим розібратись - написати в ЖЕК, в прокуратуру, в Лігу Націй, та ще багато куди, бо ж так жити більше не можна. Одна біда - як тільки доходить до якоїсь конкретики - революціонерів фіг знайдеш. Тому я собі виробив таку тактику - коли мене починають грузити, кажу щось таке: 

Яка класна ідея ! Підготуйте листа в ЖЕК на цю тему, внизу підпишіться, я підпишу. Як жеж раніше нікому таке не спало на думку ?!

Після цього - гарантовано чистий спокій, і само собою - жодних листів і дій. 

Але вікна від того не заскляться. Для цього потрібне скло, гачечки, шуруповерт, і теде. Ото стою я на вікні, тримаю в зубах "цвікі", а між ніг - шуруповерт, і чую:

- О ! Нам склять вікна. То Ви ? А я думала це ЖЕК. Але ж вони такі-растакі - не склять.

- Таке життя. Може підключитесь ?

- Та я б залюбки, але зайняті такі всі - просто не просихаємо. А Ви робіть, це добре.

Ну нічого, я звик. І от з цигаркою в зубах до мене наближається будинковий активіст - пацан років 25 на ім"я Сашко. Він живе на цьому поверсі, і завжди помічає всі недоліки і баги, і... каже про них мені. То є корисна і серйозна фігура. Я було подумав, що він хоч цигарку з писка вийме, та запропонує щось потримати, та почув:

- Вікна закриваєш ?

- Так.  (ти чо б...ть не бачиш ??)

(з акцентом через цвяхи в зубах)

- Там ще туйво... внизу шибу вибили.

німа сцена.

- Я вже засклив. 

- А... Знову виб"ють.

- Ще раз засклю. Вибач, незручно говорити. Цвяхи заважають.
- Там ще лампочка перегоріла.
німа сцена
- Я вчора поміняв.
- А. То треба в ЖЕК написати.

- Напиши.

Ще живучи в іншому будинку, я вирішив щось зробити з запахом котячих екскрементів на сходах. Ну всі в курсі - густий такий штинь, аж очі виїдає. А сцяли там постійно в одну точку, прямо як в туалет - прямо під двері сусідці на другому поверсі. Витративши чимало грошей і часу на пошук засобу, я прийшов до дверей сусідки, щоб попередити її про сію акцію. І знаєте, що я почув ? 

"Це ж спочатку помити треба було"

Скільки буду жити, мабуть не зрозумію цього. Не дивно, що сотнями років нас всі гноблять, і ми почуваємось кріпаками навіть у власній країні. І винуваті нам москалі, донецькі, януковичі, але тільки не наша всенародна байдужість, лінь, і пустопорожня балаканина, загорнута у красиві обгортки...