Tikkun Olam: Київ, 9-11 травня 2009 року

Я мільйон разів був у Києві, але жодного разу не був там задля оглядин, тож мало що бачив. Але більше за все хотілося показати столицю Ярославі, хоча вона, мабуть, і не буде цього пам"ятати. Отже, ми нарешті зголосилися на запрошення Ані і поїхали в гості на цілих три дні.
Дорога до чогось хорошого завше важка - вже традиційно забацаний поїзд, в купе собачий холод і вітер як на вулиці. Ледве доїхали, натягнувши на себе все що було в купе. Тої ночі я пошкодував що ми не поїхали літаком, хоча це і вп"ятеро дорожче.
День перший - прогулянка містом. Я ніколи не був на Золотих Воротах, а в Лаврі був останній раз у шостому класі, тож майже нічого не пам"ятав.

Лавра.

Навіть не знав що мій фотік може так класно зловити небо...

Двір Лаври. Ярослава, як завжди, дуже прошена і фотографуватися не хоче.

Ось так роз"їжжаються з роботи (а може з якихось зборів) високі чини церкви. Спиною до нас у мерс сідає не хто інший як Патріарх Філарет. Машини не гірше як під верховною радою :-)

Огромний дзвін з якимись незрозумілими написами. Встановлений у дворі Лаври.

Місто Київ

Пам'ятник Йожику в тумані, наскільки я зрозумів :-) Правда на ньому чомусь написано "Лошадка"... Голки зроблені з шурупів.

Ярослава біля Ярослава Мудрого

От так - замість щита - кулька, замість меча - бляшанка з пивом. Тільки зараз помітив цю аналогію...

Виявляється, у Києві теж є Лиса гора. І не одна, а цілих 5 зі слів нашої куми Ані. На гору ведуть металеві сходи, і Ярослава подолала цю вершину не гірше за львівську Лису гору.

А звідти ми побачили багато всякої краси, і серед решти оцю гарненьку вуличку, або навіть райончик.

Пам"ятник Голохвастову і Пронє біля Андріївської церкви.

"...Єслі би залатой ключ от Вашего сєрдца лєжал у мєня в карманє... то єсть в карманє души маєво сєрдца...".

Мерседес Смарт - зачьотна машинка.

Ми в метро. Метро в Києві вигідно відрізняється від його колег у Ньюйорку і Сан Франциско. Єдине до чого в метро важко звикнути - це вітри і страшний грюкіт при пересуванні.

Ми на Майдані "біля Львова". Є там такі штучки з усіма містами України і відстанями до них.

Я його навіть не впізнав спочатку. Щось зовсім зле виглядає - як з конкретного перепою. Хоча, мабуть, якщо б на мені стільки народу сідало, я б навряд чи виглядав ліпше.

От ми і на Майдані. Ще живі спогади про померанчеву революцію і відчуття єдності і свободи, відчуття власної сили і правоти, що наповнювали наші серця в той час.
Ну і, звичайно, американські валянки з наколотими апельсинками...

Цей клоун на Хрещатику, на відміну від інших, prepaid. Він жонглює, веселить народ, "іспалняє" тільки якщо йому кидають гроші. Гроші наперед, атракція - залежно від кількості кинутого. Пожертву моєї щедрої дружини він оцінив рівно у рух головою вперед з метою роздивитися кількість кинутого. І знову застиг :-)

Київський зоопарк

У часи мого дитинства малими містами їздили т.з. "звіринці", де в клітках смажилися на сонці нещасні тварюки, а периферійний народ це все розглядав. Думаю що після таких відряджень чимало гастролерів передохло. А в справжньому зоопарку я так ніколи і не був, отже пішов туди з великою цікавістю.

Жираф - фантастична тварюка, прямо як у мільтиках:

А це павучки. Є такі страшнючі, волохаті...бррр

"...Уявляєш яка в них тут трава якщо в них такі жуки..."

Нема їм чим тих жуків годувати...

Слон огороджений таким парканом, ніби це не слон, а Годзіла :-)

Цей мордатий чувак, схожий на "мутіровавшу" таксу, всіх здивував. Приходжу - його нема. І всі витріщаються в басейн, деякі намагаються викликати з-під води "пихамотика". Ось і Ярослава декілька раз прокричала "пихамотику, виходь !". Не судилося. Ми вже почали було рахувати скільки ж він без жабрів під водою просидить, аж тут в дальньому кінці апартементів матеріалізувався бегемот - одна з найнебезпечніших, доречі, тварин Африки. Така собі велика такса з обвислою мордою. Пихамотик - просто бомба !

Ще одна цікава тваринка - Herous Vulgaris. Всьо панімає і очі розумні.

Пирогово

Пирогово це величезний парк-музей під відкритим небом, аналогічний львівському Шевченківському гаю, тільки в рази більший. І зібрані там подвір"я-експонати не тільки з західної України як у Львові, а з усієї країни. Доречі, подібний музей є ще в Ужгороді, правда в меншому масштабі.
Отже, недолік Пирогово перед Шевченківським гаєм - нема де сховатися від сонця, а воно пече нещадно. Ми були навесні, уявляю як там влітку :-) Ще одна відмінність - величезні простори.
Ось декілька фотографій. Доречі, на фотографування там потрібен спеціальний платний дозвіл, а дозволу на фотографування всередині будівель і купити, здається, не можна. Публікую в надії на те що такі фото мало кого крім героїв Болграда зацікавлять...

Вулики. Думаю містер Ю. тут пустив сльозу.

Вся наша банда в "карпатах"- є і така ділянка в цьому музеї. Там хоч від сонця можна сховатися. Доречі, крута фіча Пирогово в тому що по парку розставлені краники з водою - в жару просто фантастична річ.