Якась нехороша карма в мене з тими візами. Цього разу ніби все було зроблено і перевірено завчасно, документи 100 раз переглянуті і перераховані, а все одно вийшла історія гідна запису у блог :-)
Отже, в четвер я застрибнув у метро і поїхав на Фрунзе, 60 у візовий центр. Перший посередник спинив мене метрів за 200 від посольства, другий за 180, третій - біля самої будівлі Центру.
"переклади, легалізація, анкетки..." - наспівували вони свої мантри, аж розриваючись від бажання всім кандидатам допомогти в отриманні візи. Пролітаю всіх, відповідаю що всі документи маю, і нічого мені не потрібно, беру номерок, і невдовзі... - "бамммм", і мій номер замиготів на табло.
Підхожу. Не дуже привітна баришня (куди їм до посольства Великобританії), бере в мене всю папку, витягає документи, дивиться поглядом співробітника українського сервісу ("чого прийшов ?!"), питається якось зневажливо що таке Python і що за конференція, і спокійно говорить:
- Анкету переписуєте !
- Чому ?
- Анкета заповнюється англійською мовою. Крім того, у вас не вистачає копії трудової, завіреної роботодавцем, та довідки з банку про наявність коштів.
Хмм, по-перше, всі витрати забезпечує фірма, і про це є лист. По-друге, довідка про рахунок в банку є.
- Це не підходить. Потрібен тільки картковий рахунок, і ксерокопія картки.
Най вас качка копне ! В мене всередині щось клацнуло - я так сподівався, що тут вже жодних проблем не повинно бути, а тут такий облом...
- Будете подавати документи ? Якщо подаєте, пакет документів вважається неповним, і є ймовірність, що Вам відмовлять у візі на цій підставі.
Всі спроби витягнути з сердитої дівчини інформацію про ймовірність відмови нічим не завершились.
- Ладно, я мабуть ризикну. Подаю.
- Ваша справа. Ще є один варіант - Ви можете сьогодні до 15:30 донести необхідні документи.
Блін, копія трудової - не штука. На роботі відсканують, милом перешлють, я тут друкану, і все... Ан нєт, копія має бути перекладена, і завірена печаткою Логіки. Не вийде.
Стоп. У Києві теж є Логіка. Лишається переклад. Дзвоню в офіс, і прошу терміново зробити копію, завезти на переклад, потім переслати на емейл в київський офіс, там на копію шльопнуть печатку, і вийде справжній документ.
За півгодини повідомляють, що трудова книжка відксерена, і офіс-менеджер везе її в агенцію перекладів, включивши проблисковий маячок червоного кольору. Ще через 10 хвилин надходить приголомшлива новина - переклад зробити раніше 3-ї ніхто не може навіть з доплатою - там 7 сторінок. Чому сім ? Чого так багато ? Я в житті мав тільки дві роботи ! Розвертаюсь, і біжу до посередників, які обіцяють трудову перекласти за 5 хвилин, тому що перекладати потрібно тільки першу і останню сторінки. Дзвоню у Львів, обіцяють до пів_на_другу перекласти.
Ну, ніби все. Дізнаюсь номер та адресу київського офісу, і на щастя він опиняється на одній гілці метро з візовим центром, та ще й лише 7 зупинок - біля 15 хвилин часу. Це дає шанс !
Набираю номер нашого менеджера в банку, пояснюю ситуацію, він обіцяє довідку замутити, і вислати на емейл. Дзвоню в київський офіс, пояснюю ситуацію, і даю емейл офісу банкіру.
Ффух, ну, процеси запущені, люди працюють, треба б віддихатись. Але знову київ - якась піцерія пропонує дорогущу піцу, або сендвіч за 40 грн. Ну їх нафіг.
Ахх, блін, мені ж сьогодні додому - у Львів. Треба поміняти квитки. Знову в метро, добігаю до вокзалу - там довжелезні черги, а часу вже мало. Розвертаюсь, і їду в офіс - на Либідську. І тут дзвінок - переклад трудової готовий, і пересланий на мило в Київ. Ура ! Ледве знайшов наш офіс на 19-му поверсі, там напився кави, поговорив зі знайомою, поксерив свою робочу зарплатну картку, бухгалтер шльопнула на копію печатки, поставила підписи, і я знову набрав банкіра.
- Нічого не можу зробити до 14:30 - все начальство на обідах, довідку підписати нема кому.
Уууууу, ну чому так ?? 14:30 - це зовсім пізно. Ок, чекати більше не можу - вибігаю з офісу, на ходу СМСкою кидаю Олі - київському менеджеру - свій емейл на гмейлі, та біжу в візовий центр. Часу не лишається зовсім - беру таксі від метро, добігаю, беру талончик. Переді мною ще 28 людей. Проходить хвилин 20, і тут дзвінок від банкіра - довідка готова ! Але що тепер з неї толку - де я її роздрукую ?!
Домовившись з охоронцем, вирішую йти до посередників під будинком і просити роздрукувати довідку. Мене розуміють з півслова - ведуть в якийсь офіс, де за 10 грн друкують довідку з банку, дають свою візитівку, і я знову біжу в чергу.
Ця баришня ще крутіша за першу. Якщо перша нагадувала поведінкою сувору вчительку, то друга ближче до госпожі або співробітниці гестапо з садомазохічних рольових забавок. Проте вона приймає всі документи, зрозуміло що їй не подобається довідка з банку без мокрої печатки, але теж ок. І тут несподівано - мабуть моя галицька ввічливість і вроджений шарм розтопили серце залізної леді - вона сказала, що мені краще взяти виписку з банкомату ("тільки дуже швидко !") по моїй картці. Те, що місцевий банкомат спромігся мені видати, було просто жалюгідним - стрічок з п"ять, але там був залишок на рахунку, і дівчині за склом таке підішло ! Мало того, вона сказала, що довідка з банку взагалі не потрібна, хоча "сувора вчителька" наполягала на її наявності лише чотири години тому.
