Краків

Оскільки Львів знаходиться на кордоні світів, до Європи нам - близько - гріх не поїхати туди. Тим більше, що Лємбєрг має пряме залізничне і автобусне сполучення з Краковом, і нам туди ближче, ніж до Києва. Ще б візи відмінили, і взагалі було б "сильно Ок". Але візи відміняти зі зрозумілих причин не можна - не буде куди їздити, бо перетворять співвітчизники Еуропу на Україну дуже і дуже хутко. Добратись можна двома шляхами - автобусом і потягом. Потяг набагато краще - він швидко проходить кордон, в ньому комфортно і безпечно їхати, але з квитками вийшла накладка - оскільки потяги йдуть в 23:59 і 00:59, я заплутався в розкладах, і, нажаль, довелось їхати автобусом.

Доречі, про потяг. Український стандарт ширини рейок відрізняється від європейського, тому на кордоні вагони потрібно переставляти на нові рейки, що раніше займало дуже багато часу. Але тепер є нові "гнучкі" вагони, для яких це займає лічені хвилини.

Автобус - це пічалька. Я знав, що це буде жопа, тому особливих ілюзій щодо комфортної дороги не мав. Водії - два дуже молоді брати - ще у Львові подивились наші візи, бо, кажуть, що за доставку на кордон пасажирів без віз їм світить штраф у 3.000 євро. На питання чому моє сидіння лежить на колінах у сусіда ззаду, хлопець відповів, що рейс все одно нічний, тому все одно "будете спаЛИ". "Будете спали" - не помилка, це такий галицький час, який для себе я давно назвав "future in the past" - "майбутнє в минулому". Означає, що з великою ймовірністю станеться те, що сказано в минулому, і станеться воно в майбутньому ! Потім я побачив, що таких сплячих місць в автобусів вистачає.

Жопа починає затискати у свої ворожі щелепи на етапі сну. Вона підступна, бо спочатку її не видко - сидиш собі та й сидиш. Але варто тобі заснути, і - ось вона. Спина болить, шия після години сну в Н-ній позі йоги не розгинається, тіло хаотично розповзається по жопо-місцю, бо прагне відпочинку. Між іншим, голову на ранок потрібно піднімати повільно і обережно, бажано допомагаючи собі руками, а то зламається шия. Далі нас чекає головна частина жопи, яка зветься...

Кордон !

Кордон - це головний етап і невід"ємна частина частина Жопи. Перехід триває близько 3-4 годин, якщо все ок, і перехід не завантажений. В сальон заходить прикордонник, який збирає всі паспорти і зникає десь на годину. Декількох людей викликають і ...ть їм мозок перевіряють їх додатково. Одному дядькові-заробітчанину паспорт польські "стражі" просто не ,віддали, поки, як я боюсь припустити, він їм не заплатив. Якщо так, жирнющий мінус їм в карму. Проходиш наших, і в салон заходять їхні, і процедура повторюється. Все це часом тягнеться до ранку.

Краків в транспортному плані надзвичайно зручне місто. Авто- і залізничний вокзали знаходяться поруч, а до старого міста від них до нєпрілічія близько - просто гріх чимось їхати. Головна Мекка шопоголіків - Галерея Краківська - теж тут, на одному плацу з вокзалами.
Нажаль, руки в мене ростуть із жопи погода була погана, і тому фотографії вийшли не такі гарні, як хотілося б. Перепро.

Огромний торгово-офісний центр, який, як не дивно, згідно Вікіпедії, має однакову площу з львівським Кінг-Кросс Леополіс. Хоча візуально вона в рази більша.

Галерея збоку. Кінця їй не видно.

Краків Головний і привокзальна площа.

Пункт зарядки мобільників :)

Навпроти вокзалу

 Ну що ж - перекусили, і в готель. Іванка все соромилась їсти на вокзалі нашу каубасу. Ми ж у Європі, маємо представляти країну з кращого ракурсу ! Врешті решт голод пересилив, і ми, забившись у куточок, таки поїли. На виході висить отакий вказівник, але куди йди по даному вказівнику - визначити важко. Центр міста і старе місто, яке очевидно і є центром - в різних сторонах.

Реально там все дуже просто і близько, але паніка, яка охоплює людину в незнайомому місці - страшна річ.

На 15-ти хвилинний шлях до готелю в нас пішло більше години, і то допомогла якась дівчинка в огромних шкарах, яка знала англійську. Персонал готелю виявився дуже люб"язним, і поселив нас одразу, не чекаючи 2-ї години - стандартного часу поселення в готелі.

Готель - це будинок, в якому здаються апартаменти. Він має ресепшн, хоч і не цілодобовий, а в номерах прибирають, хоч я і не зрозумів періодичності і процедури як такої. Загалом - дуже приємне місце - величезний номер і розкішною ванною і повністю обладнаною кухнею. Живеш як вдома.  Готелі в кракові досить дешеві - у Флоренції я платив 69 євро за Bed&Breakfast, і той номер був разів так в 5 менший за краківський, а краківський коштував 1274 злотих за 5 діб зі сніданками на трьох. Тобто біля 3200, что єсть халява :-) Правда, виглянувши вранці у вікно, ми побачили російський прапор, що майорів просто навпроти наших вікон. Загуглили, і  виявилось, що ми живемо через дорогу від російського консульства у Кракові. "І тут москалі" - сказала Іванка, хоча реально це був плюс, бо біля нас цілодобово чергував пост поліції.

Наш номер.

 

Взагалі, поліції в Кракові багато, навіть на площі Ринок є окрема "станція". І це - поліція, а не  пузаті майори і пацанчики-дистрофіки, яким видали гумову палку і форму на 2 розміри більше, ніж треба. Центр постійно патрулюється машинами і пішими патрулями, полісмени атлетичного вигляду, обвішані спецзасобами, і виглядають досить вражаюче - бажання щось порушувати зникає від одного їх вигляду. Є ще якісь "міські стражі", здається якась муніципальна поліція.

Не дивлячись на неймовірно погану погоду перших двох днів, коли мене не рятував від холоду ніякий одяг, ми все ж таки багато гуляли і досліджували центр. А досліджувати там є що - центр великий навіть в порівнянні зі Львовом. Що і не дивно - Краків на протязі сторічь був столицею могутньої в минулому Польщі. Весь центр оточений т.з. плантами - вузенькою зеленою зоною з фонтанчиками і лавочками - дуже приємне місце. Правда, не в таку осінньо-зимову погоду, яку застали ми.

На підході до площі Ринок. Площа більше львівської разів так в 5.

Площа Ринок і "Суккеніци". Не звучить мені щось ця назва, може щось і переплутав.

Двір Маріацької церкви. Тут просто як у казці.

 

В Кракові теж трапляються мешканці з гарним смаком, і бажанням утеплити свій фасад :)

Екскурсійний "Омнібус", яких тут дуже багато. Вміщає штук 6-7 людей.

Будівля Суккениці вдень. Всередині - декілька кафе і сувенірний ринок, на якому чомусь дуже багато янтаря - "амбера".

Вся площа і околиці рясно зайняті ресторанами, їжа в яких зовсім недорога навіть за львівськими мірками. А найприємніше те, що нема такого дикого розвалу між цінами. В нас ти йдеш в ресторан і ніколи не знаєш - заплатиш ти 100 грн чи 100 баксів, бо бізнес в Україні має окупатися швидко:-) Якось читав відгуки москвичів про Львів, де вони в ресторані влетіли на суму 3500 на 4-х. Довго думав як це могла статись, а потім зрозумів, що напевне вони сиділи у Найдорожчій Кнайпі, де ціни в рахунку завищені в 10 разів. Якщо ти в темі - просто платиш в 10 разів менше, а ні - ну то платиш як є :-)
Тут великої різниці між ресторанами я не помітив, та й меню практично у всіх закладах вивішено на вулиці - ну дуже зручно. Їжа недорога, щоправда напої - недешеві. За чай і сік можна заплатити як за другу страву. Для довідки - найбільший рахунок за ресторан, який ми оплатили - був 90 злотих - в районі 220 грн. І великі порції. Часом - дуже великі:

Піца з піцерії Циклоп в самому центрі. З гарним обслуговуванням і інтер"єром - справжній ресторан.

 

Ми цю Кальчоне втрьох їли їли, їли їли..., але таки доїли, не те що їжу в ресторані Хлопське Ядло - довелось запакувати і забрати із собою. Завершуючи тему їжі, хочеться відзначити, що їсти в ресторанах не обов"язково - в номері була повністю обладнана кухня, а ціни на продукти тут ніби навіть нижче ніж в нас.

Через 2 дні погода покращилась - зник противний вітер, який дуже виснажує тіло і душу, і можна було гуляти комфортніше. Ось ще трохи старого мяста і центру:

Чому слон ?? Тут, як і у Львові, скрізь леви, слонів не зустріти.

Дім Легенд по-Краківськи

Вулиця Канонічна по дорозі з центру до замку Вавель. Дуже класна і затишна.

Дівчинка на кулі :-)

 

Ох і заріс же цей будинок - час голитись.

Оця рослинка мабуть його і знищила...

Відрубана голова прямо під ратушею. Судячи з її вмісту в ній часом бухають.

Готель Копернік, вулиця Канонічна. Взагалі, все що оточує нас у старому Львові, є і тут. Копернік, Костюшко, Матейко, і багато-багато іншого. Що і ни дивно - Львів років 500 був польським.

Список валют в цьому канторі складає 27 елементів !!

Колонки. Мусять бути у будь-якому звіті. На площі Ринок є навіть колонка на честь якогось дядька, який вчинив самоспалення у 1980-му році з політичних міркувань.

 

"Бейрут Телеком" відкрив філіал у Кракові :-) Кабельне і напевне інтернет кидали просто зі "стріха" у вікна... Ох руки б повідбивати майстрам.

Ще площа Ринок.

 

На цій фото добре видно, яка вона величезна.

 У Кракові дві площі Ринок - Головний Ринок і Малий ринок. Ось малий.

І тут Apple :-)

Класний старий будинок.

Центральний офіс інквізиції міста Кракова. Жарт :-)

Краківська опера. Дуже схожа стилем на львівську, але масштабніша.

У Львові такі речі відкриті майже завжди, а заізольовані ізолентою силові дроти висять мало не з кожного стовпа. Тут - все закрито. Доречі - практично всі будинки в старій частині міста закриті сучасними електронними замками. При цьому двері не міняють на залізні, замки чіпляють на існуючі - історичні. Зовсім як нещодавно зробили ми :-)

На свій сором я не знаю що це таке. Назвемо його просто "Замок".

Вокзал Краків-Головний.

Транспорт Кракова заслуговує окремої згадки. Тут нема набитих скотовозок з хамовитими водіями, замість того курсують великі автобуси і трамваї, які їздять дуже швидко. Є система проїздних, разовий квиток коштує в районі 3-х злотих. Квитки потрібно "валідувати". Пхаєш квиток в пащу валідатора, він його - клац - все, провалідовано. За безквитковий проїзд - штраф, і з контролерами тут сперечатись не заведено. За інформацією з Інтернету, при відмові оплатити штраф (в районі 100 злотих) водій замикає всі двері, і на місце пригоди викликається поліція, яка за свої послуги додасть ще 800 злотих. Краще заплатити...
Трамваї дуже довгі, часом як потяги - по три вагони. На кожній зупинці висить розклад з точністю до хвилини для кожного номера.

Дуже і дуже зручно. В тому автобусі, в якому їхали ми, було табло з інформацією про поточну зупинку, подальший маршрут, і т.і. Колись і в нас так буде. Ехх, хочеться зацитувати класика:

Жаль только жить в эту пору прекрасную,
уж не придется ни мне, ни тебе...

Щодо приватного автотранспорту, то з цим у Кракові, як і багато де в Європі - чорна бідося. Де автомобілі, які давно стали в Україні народними - Лексус, Кемрі, Прадо, Мерседес ? Де довжелезні напівпредставницького класу седани ? Чому вони всі такі скромні, маленькі ? Їздять на якихось сраних малолітражках і сімейних авто, за кермо багатьох з яких середньостатистичний айтішнік в Україні і сісти б погидував. Про мерів, владу, багатих митників, та інший непотріб - і мови нема. Як двадцятирічні польські кобіти обходяться без огромних джипів, де можна розмістити 10 таких як в неї жоп - не розумію. Де правильні пацани, які пихтять у пробках Н-літровими двигунами довжелезних седанів ? Нема :-( Хоча ні, брешу. Одного ранку Іванка покликала мене до вікна - під вікнами паркувався здоровезний джип. Я придивився і заспокоївся - номери львівські, все ок.
Можливо, тому я не побачив в них на вулицях того транспортного піздєца апокаліпсіса, на який ми так нарікаємо у Львові ?
І да, ще вони пригальмовують на пішохідних переходах, що для культурного центру України Львова - щось вже геть небачене - як слони на фасадах будинків :-)

Замок Вавель

Одним з найвизначніших місць Кракова є замок Вавель, де сторіччями містилась резиденція польських королів. Місце дуже зручне з точки зору фортифікації - гора, яка з одного боку виходить на Віслу. Замок сторіччями розбудовувався, і в його архітектурі присутні, здається, всі стилі, через які він пройшов за багато сотень років існування.
Якщо до цього Ярославу у Кракові цікавили в основному МакДональдси і картопля фрі, то в замку рот в неї не закривався - її враженням і запитанням не було меж. Ми відповіли на всі :-) Тут принцеси, королі, лицарі, і є навіть дракон Смок, який вимагає собі жертви - що ще потрібно дитині ?

Підхід до замку з боку вулиці Канонічної.

Стіна огорожі замку, на якій викарбовані імена людей, які внесли пожертви на відновлення замку

Церква на території. Всередині в підвалі є могила Леха Качинського і його дружини, які разом з іншою елітою Польщі загинули у авіакатастрофі.

Вхід у внутрішній двір замку.

Дракон Смок. За легендою він вимагав жертви, аж поки його не обдурив син короля Крака, на честь якого і названий Краків. Обдурив наступним чином - напхав тушу жертви сіркою, дракон її обжерся і почався в його дикий сушняк. Кажуть, пів Вісли випив, ну а хто таке витримає ? Лопнув змій кароче. Лишилась лише оця модель, яка час від часу викидає з рота вогонь.

Дорога в замок.

Духовна семінарія біля підніжжя замку.

Згори відкривається чудовий вид на Віслу. Чи на "Вістулу", як її називають поляки.

Мури замку. Виглядають абсолютно неприступними, хотів би я подивитись як вороги брали такі фортеці штурмом :-)

У внутрішньому дворі.

На першому поверсі одного з корпусів замку облаштований офіс продажу квитків, сувенірів, та невеличке кафе з відкритим майданчиком. Влітку там має бути дуже класно. Деякі експозиції доступні тільки по квитками, ми придбали екскурсію в королівські покої - приватні і державні. Ярослава все шукала трон, і дещо розчарувалась, коли побачила гарний, старий, але все ж стілець, який при всій моїй красномовності і безсоромності я не зміг впарити їй як трон, на якому сиділи королі :-) В результаті сказали, що трон стирили (десь так воно ніби і було), а лишили стілець, щоб король мав на чому сидіти. Нажаль, фото- і відео-зйомка всередині суворо заборонені, тому фотографій звідти нема.

Соляні копальні, Величка

Десь в 20 кілометрах від Кракова знаходяться соляні шахти Велички. Туризм тут розвинений сотні років. Спочатку він був елітарним, згодом став масовим. Сіль тут видобувають з доісторичних часів, нарили за цей час 350+ кілометрів ходів на глибину до ~200 метрів. Наскільки я зрозумів зі слів екскурсовода, зараз з семи горизонтів відкрито для огляду три, і це дуже, дуже вражаюче видовище. Всередину пускають лише з екскурсією, яка триває 3.5 години і коштує недешево - в районі 150 грн.Коридори, де стіни, стеля, підгога - соляні - переходять у соляні зали, в яких стоять вирізані з солі скульптури. Трапляються підземні озера, церкви, гроти... неймовірне місце. Все це можна лизнути і переконатись, що Ярослава неодноразово робила. Сіль !

Копернік з солі

Одна з легенд Велички. Шахтар підносить королеві дар - знайдену сіль. У стародавні часи сіль була дуже цінним товаром. Згадайте чумаків

Шахти по всьому світу досі вибухають через газ, який накопичується під землею. У стародавні часи добровольці спалювали газ, що піднімався під стелю шахти отакими факелами. Якщо вчасно не спалити, можливий вибух.

 Взагалі, робота копачів була дуже важкою і небезпечною, але разом з тим престижною і добре оплачуваною. Крім оплати, вони завжди мали сіль, яка в ті часи була вільно конвертованою валютою. Як зараз спирт :-)

Суворий король. Теж із солі.

Один з механізмів підйому солі на поверхню досі працює - його запускають для туристів.

Вниз і вниз. Екскурсія починається з -60 метрів, закінчується на -135.

Типовий коридор, з усіх боків - сіль.

Укріплений коридор. Вони дуже пишаються безпекою об"єкту, в це вкладено дуже багато сил і грошей.

Підземна капличка.

А це - найбільш глибока церква на світі. Крім того, все тут зроблено з солі - від сходів і стін до ікон.

Якщо задерти голову в одному з великих залів, можна побачити такі конструкції з велетенських дерев"яних брусів.

Такі таблички з різними цифрами розвішані по всій шахті. Їх призначення лишилось для мене загадкою

Екскурсія закінчується у величезному залі метрів 50 висотою, де нагору можна піднятись ліфтом за 5 злотих. Разом з ліфтером причому, який ще й все вам розповість, що спитаєте. Доречі, тут встановлено рекорд книги Гінеса - найбільша глибина, на якій здійснили стрибок роуп-джампери.

Стара колія, якою колись возили сіль.

Туалет на глибині 135 метрів. Мені було дуже цікаво куди зливають каналізацію. Відкачують нагору ?

А це рекордно глибоке кафе з абсолютно нерекордними цінами. Там ми перекусили, купили сувеніри, і ліфтом нас вивезли нагору.

В цьому підземному концертному залі відбуваються концерти. Кажуть, тут чудова акустика.

Ліфт стилізований під старовину, кабіна дуже тісна.

Це місце вартує кожного гроша, заплаченого за екскурсію. І навіть значно більше ! 

Підсумовуючи, треба сказати, що Краків - дуже добре місце, щоб побачити і відчути Європу задешево. Це поруч, тут дешеві готелі, тут нема Євро, гарна недорога кухня, ну і головне - чудове і дуже історично цікаве місто. Всім раджу !

На всякий випадок, кому цікаво - бюджет:

Візи: 35*2 = 70 євро = 800 грн
Квитки до Кракова і назад (на трьох): 1500 грн
Готель і сніданки: 1274 злотих = 3000 грн
Їжа: ~ 150 злотих в день на кафешки. 2000 грн
Музеї, місцевий транспорт:  300 злотих 750 грн
-----------------------------------
Підсумкова сума - в районі 8000 грн.

П.С.
Розрахунки приблизні, програмісти як відомо гроші не рахують :-)