Впевнений, що ця тема вже була на шпальтах, але все ж. Знову почало лізти в голову питання - чому більшість людей нічого в житті не досягають, і межа їх здобутків і мрій - хороша родина і висока зарплата?
Чому ті, хто чогось крім цього досягнув - наприклад, створив успішний бізнес - все життя сидить на рівні мікроібізнесу, який ледь підтримує штани, і не росте вгору? Чому власник магазинчику з канцтоварами не створив мережу типу Близенько? Чому власник Близенько не зрівнявся з власником мережі АТБ чи Сільпо? Чому автори Сільпо не вийшли на рівень Макдональдса чи Волмарта? Ну ладно звичайні-пересічні, але цих людей навряд чи можна запідозрити в недостатній сміливості чи відсутності авантюризму і мотивації. З політиками те саме - чому одні ростуть від голови колгоспу до президента держави, а інші - досягають максимум районного рівня і на цьому зупиняються? Чого їм бракує? Чому один чувак дві тисячі років тому може зібрати купку маргіналів, і за триста років дійти до того, що його визнають Богом, а тисячі інших при спробі оголосити себе Богом заробляють хіба пожиттєву підписку на галоперидол?
В мене раніше була теорія, що в світі є певна к-ть Енергії, яка розподілена Творцем нерівномірно, і тому комусь капнуло кілограм, а комусь ну%уя, і оце що капнуло - визначає твої досягнення. Але. Тут піднімається ще одне питання - це ж є один Ілон Маск, але поряд є і 100500 людей, які проявляли шалену активність, все життя качали свої стартапи і особисті бренди, але так нічого і не досягли. Що з ними всіма не так? Чому 99% ютуб-каналів так і не досягають аудиторій, які можна мінімально монетизувати, маючи при цьому суперкласний контент, а інші проводять відверто дебільні двогодинні інтервью, і стають всесвітньо відомими? Чому абсолютна більшість гарних голосистих дівчат ніколи не виходять за рівень корпоративів і весіль? Тільки не кажіть, що це тому, що вони просто не сплять з продюсерами :) Чому абсолютна більшість людей, які все життя стартаплять - навіть не виходять в ноль, хоча їх мотивація і енергія - вражають?
І мабуть, найголовніше питання - чи можна цьому навчитись? Чи може власник Сільпо Кастельман прочитати якусь книгу, яка дасть йому такий буст мотивахи, що він почне конкурувати з Маском за колонізацію Місяця? Я бачив достатньо людей, які пробували - не сиділи на жопі рівно, спали на стосах книжок "Як стати Ілоном Маском", голили башку під стиль кумира, носили гольф а-ля Стів Джобс, курили драп як Ілон Маск, мутили свої стартапи і качали свої "особисті бренди", і в результаті здобували на свою лису голову хіба що ранній інсульт і депресію. Чому? Їм же наче не бракувало мотивації і енергії! Знання, старанність, впертість - теж штанга. Мільйони людей рвуть жопи в універах і школах, здобувають високі бали, і чим це все закінчується? Позицією "Степан Срака - главний інженер" в якійсь конторі, садок_вишневий-діти-хата-пес вдома, і більше нічим.
От було б круто, якби можна було навчити цьому дітей і молодь, вдихнути в них мотивацію, насипати їм енергії, і штовхнути їх на інший рівень! І я навіть сам щось таке пробував. В мене все життя був надлишок енергії, я робив до бісової матері всяких ініціатив, але всі спроби поділитись цією енергією і мотивацією закінчувались лише емоційним виснаженням і розчаруванням, а всі спроби самому вистрибнути на інший рівень завалювались через лінощі і відсутність мотивації і енергії. І разом з тим, поруч хтось будує свою релігію, де люди готові за відверто дурну ідею помирати. Що є такого в них, чого немає в інших? Як все це працює...
27 comments:
Так а нащо? Хороша сімя не так вже й погано, хороша сімя вимагає часу, який ти вже не потратиш на бізнес. І мікробізнес теж непогано, бо скейлап вимагає значно більше часу і ти не виділиш його сімї чи просто не матимеш часу потратити гроші які заробиш. Всі рішення це компроміс як потратити наявний час, а от час і справді обмежений. Це вже не кажучи що всі починають з різного рівня, в когось в батьків золоті рудники, а хтось взагалі сирота.
"І мікробізнес теж непогано"
так а чому одним просто поїсти і вже "непогано", тобі мікробізнес непогано, а комусь підкорення Марсу непогано? І головне питання - чи це хардварне обмеження всередині людини, чи це піддається корекції. І якщо перше - то в чому саме обмеження, а якщо друге - то яким чином.
Тільки не кажи що люди не хочуть більшого, інакше б не було величезної індустрії книг Як стати Ілоном маском, і бескінечних курсів росту.
В Маска батьки були заможні, освіта в пенсильванії, сам він добряче психопат і йому плювати на сімю, дітей та й загалом на весь соціум. Всі ми наполовину гени наполовину оточення/виховання. Виріс би він в шахтарському містечку був би маньяком чи просто спився б.
Поставлю питання ще простіше, чисто для наочності. Нам хочеться заробляти більше. Що блочить нас від 2х? 20х? 200х? Те, що ми не психопати?
нас блочить а) не готовність жертвувати чимось заради більшого заробітку б) не готовність переступати власну систему цінностей яка б вона не була. Ну і треба не забувати що є вікно можливостей - в 70 готовність жертвувати чи переступати мораль тобі вже не поможе заробити більше :)
Ну тобто якби тобі запропонували зараз зп 10х і працювати замість 8 годин 10 - ти б відмовився? Якщо твоя теорія вірна, то по ідеї - потрібно відмовлятись
що значить запропонували? Це якась типу лотерея? В середньому щоб хтось таке запопронував ти маєш мати унікальну експертизу на яку ти маєш потрати час який ти маєш забрати в сімї чи свого сну чи відпочинку. Напевне в когось одного на тисячі та трапляється але в середньому прибуток росте від закладених зусиль, твоїх чи твоїх близьких
Що таке забрати в сім'ї? Якщо ти попрацював по 10 годин а потім на 2 міс укотив на зароблене в грецію на 20м яхті, і віддав дітей в кращі школи світу - це ти забрав чи дав сім"ї?
Я не думаю що ми рухаємось в праильному напрямку, але така думка не менш ок ніж будь-яка інша. Хоча перевірки на перший погляд не витримує.
просто - постукались в лінкедін, і сказали - треба твоя експертиза, але перші 2 роки треба працювати по 10 годин замість 8. Платимо 10х. Я думаю ти б і за 2х погодився, як і я :)
Маск так і робить, запліднює жінку і дає на дитину 30к щомісяця. Чи він дав чи забрав в дитини і в себе це залежить суто від світогляду маска.
Ну а щодо прийшли і запропонували. Винятки звичайно бувають, але як правило мільярдери успадкували мільйони від батьків в додачу до хорошої освіти і звязків. Впевнений є дослідження які підтверджують мою думку щодо прямої залежності статків людини від того де вона почала, а вже наступний крок це чи зможе людина примножити чи втратить, це власне той момент чи особа буде грати в казино на батьківські гроші чи пахати по ночах в намірі примножити прибутки. В от в межах цих двох точок ми живемо. Більше працюєш більше маєш. А те що ти кажеш про доброго наївного дядька який заплатить 10х це просто аномалія в статистиці. Так само як і шанс попасти під авто.
"Більше працюєш більше маєш"
Тобто якийсь умовний Цукерберг працює в 10 мільйонів разів більше за мене? Ну і лишається питання чому він так робить. Тому що мені непотрібен фейсбук і 10.0000.000х?
ні умовний цукерберг почав працювати зі значно вищої стартової точки, він множить умовний стартовий мільйон на два а ти умовну стартову тисячу на два, щороку розрив між вами росте навіть якщо ви працюєте однаково
і так якщо ти маєш на увазі що він удачливий то так, бо всі його гарвардські однокурсники ймовірно примножили їхній стартовий мільйон в десять разів а він в сотні тисяч разів. Проте всі його гарвардські однокласники багатші за тебе бо як я вже казав в них була краща стартова позиція. Ти береш межові випадки але ж в масі все не так. Візьми наших айтішників, хто нагліший ризиковіший розумінший, той навіть тут має більше а якщо він напрягся і виїхав, а якщо напряся і попав у якийсь нетфлікс, а якщо напрягся і працює по ночах замість того щоб гойдати немовлят? Ну то такі зараз буквально доларові мільйонери. Колись його/її дитина підросте отримає освіту в гарварді і як цукерберг чи може трохи скромніша версія перетворить татові два мільйони в 20. В нас такого нема через "чудове" комуснітичне минуле, наші діди і батьки не отримали жодного стартового капіталу. Та й наше покоління в середньому теж не дуже багато отримало хоч і більше ніж наші батьки і діди.
Я не можу з цим погодитись, але позицію зрозумів. Не можу тому, що є мільйон прикладів коли нащадки багатих родів не досягали абсолютно нічого, і мільйон прикладів коли навпаки. Щодо більше працюєш - більше маєш - це працює так лише на нашому рівні, який є найнижчий в ієрархії. Та й навіть тут не працює - скільки ти не тренуйся як Карлсон - чемпіоном світу з шахів не станеш, а якщо впрешся щоб стати - закінчиш в дурці.
так питання не в абсолютних цифрах а відносних, ти думаєш що це випадковий роподіл а я впевневний що там нормальний розподіл - є невеликий відсоток лузерів, невеликий відсоток мега удачливих, а всі решта (більшість) це спадщина + зусилля. Всі ці історії про попелюшку дуже медійні, але якщо оглянутись довкола то ти бачиш більшість
Якби я знав відповідь, я б не писав пост. Я думаю її не знає ніхто.
Зусилля це ти добре сказав. Але це не дає відповіді на питання чому на ці зусилля здатна абсолютна меншість. Тільки не кажи що це тому що вони прагнуть в цей час "гойдати немовлят" :)
кажеш так наче гойдати немовлят легко :) , зусилля це мабуть як генетика так і виховання. Насправді багато людей здатні на зусилля і докладають їх, але що з тих зусиль якщо ти в школі провтикав все, якщо не отримав освіти і що більше не отримав знань, зусилля в тяганні ящиків чи підмітання вулиць не дадуть тобі значного збільшення прибутку.
Ну прогуляв, доклади зусиль і стань як Ейнштейн або хоч як Бронштейн. Чому не докладають?
діти не мислять так, доклади зусиль зараз щоб десь колись щось , в той час ось як зараз є солодке дитинство де б воно не було. Батьки рішають. Хороша школа з ввічливими вчителями, поїздки в Лондон щоб попрактикуватись в англійській, музеї і виставки, техніка і врешті власний приклад і ось дитина навіть якщо не так щоб вроджений талант а все одно значно краща освіта ніж в самоучки зі Яблунівки. А далі більше у 18 тобі раптово треба заробити на життя, а в тебе в наявності тільки міцний хребет. А у сина ректора можливість пошукати себе, спробувати різне, отримати вищу освіту в хорошому закладі, ризикнути кілька раз не своїми грошима і ось в 25 отримуємо перспективного бізнесмена чи хоча б спеціаліста в одном випадку і роботягу який щойно навчився норм плитку ставити. А працювали вони однаково. Це звичайно в середньому бо є випадки і рівно навпаки де син ректора присяде на траву а дівчина з Яблунівки, попаде в програму для талановитої молоді. Але питання що трапляється зазвичай? Ну от тут я думаю що в середньому діти ректорів в 25 мають кращі кращі перспективи ніж діти селян. На жаль.
А якщо залишити абстрактних дітей ректора і подивитись на наше коло спілкування? Наче всі вчились, всі не в яблунівці, і що? Хтось створює умовний софтсерв, хтось конторку на 4х людей, а хтось все життя кодить.
Не можна ж сказати що це тому що всі вони саме цього і хочуть.
Ну от те що ми в школі вчились, дало нам шанс заробляти більше ніж в середньому. Більшість керівників айтішних компаній реальні трудоголіки, вони розумні, частина з них мудаки які витискають з людей максимум таким чином розвиваючи бізнес. Частинаризикнули мвого часу і аідмовились від стабільного заробітку віддавши перевагу почати власний бізнес. Дехто поїхав в чужі краї і сидів ночами щоб попасти у фаанг. Дехто випіштв що 4к в Україні і так норм і краще потратити життя на сімю і хоббі ніж пахати по ночах. Тобто саме те що я кажу. Опора при старті від батьків в потім праця і власні пріорітети. Я не бачу людей яким впали гроші з неба і не бачу людей які багато працювали аде не можуть вийти за межі зарплати джуніора
Та шо ви всі з тим фаангом - це та сама наймана праця - дефолт шлях для 99% людей. Зп трохи вища але і локація пздц дорога. Вапще не досягнення, як на мене.
Йдеться про те, що в людей таке враження що є стеля. От в наших колег стеля - тепле місце в якійсь конторці, наприклад. Те, що люди обрали цю стелю свідомо, бо їм хочеться рибалити чи когось там гойдати - можливо такі люди є, але я їх ніколи не бачив - всі хочуть більшого.
Стосовно того що хочуть але сили витрачати не готові, так я не думаю що власник якогось магазину сильно більше працює і сильно менш щасливий ніж власник жопомісця на галері.
Навпаки, в нього є щось що він створив сам, це геть інший рівень сатисфакції від праці. Що може бути важливішим в плані власних пріоритетів?
в кожного свій рівень потреб і сатисфакції, багатьом людям треба визначеність і стабільність - їм нафіг не треба магазин ні маленький ні навіть великий. Чому так? А чому ні? Їхні потре би задовлені. Чесно я не дуже розумію до чого ти ведеш :) Хочеш дізнатись мотивацію людей. Ну люди на цьому професорами стають. Сапольскі взагалі каже що всі наші дії наперед визначені ми просто біокомпютери
можемо продовжити деінде, в мене ще скайп лишився (мстімс). тут тісно
Post a Comment