Острів Еспальнола знаходиться недалеко від Флориди і Куби, і поділений на дві частини. Cхідна частина хоч і бідна, але вкрита курортами, де сьорбають ароматний мохіто з кокосів туристи. Вона відома всім як Домініканська Республіка. Туди літають літаки, там вирує життя, і там є гроші. Західна частина зветься Гаіті, і є чи не найбіднішою територією на шаріку. Домінікана вкрита горами і лісами, Гаіті - майже гола земля, хоча це один острів з однаковими умовами. Поки в Домінікані туристи гріють сракки на сонці, за парєбріком їдять кизяки гаітянські діти. Одним словом, кричущий приклад різного ставлення людей до своєї землі - з одного боку крєпкі хазійствєнікі, з іншого - розпиздяї і злодії.
Цукор і Кава
Чи все не так просто? Острів Еспаньола почали засвоювати ще іспанці, і з 149х року він був включений у склад іспанскої імперії. Доречі, були часи, коли ця імперія домінувала в Європі, і до її складу входила навіть Голандія. Так от - все було стандартно, аж поки іспанія не зрозуміла, що французи все одно заберуть собі половину Острова, і не передала його французам сама без особливих війн у 1697 му році. Це - для орієнтації в часі - вже після Хмельниччини - щоб можна було порівняти масштаб європейського "гуманізму" з тим, що інша імперія в цей час робила в нас. Отже, французи назвали Колонію Сан Домінг, і взялись до справи чотко - розгорнули на острові цукрову і кавову промисловість. Навезли з Африки рабів, і почали наповнювати всю Європку цукром і кавою, які тоді набули серед просвітленої частини євросуспільства масової популярності, і давали плантаторам грубі гроші. Царювали вони там більше ста років, причому ця колиска європейських цінностей, на яку в ті часи молився всюй світ як на зразок культури, відзначилась на Гаіті особливо лютими, навіть як на ті часи, порядками. Раб жив в середньому сім років, і кажуть що найгіршим що могло статись з рабом - "розподіл" на Сан Домінг. Відпусток, профспілок, і корпоративів для рабів не було, і від такого прекрасного життя сталась в історії Сан Домінга революція рабів - до слова, єдина в історії успішна революція такого роду.
Гаітяни спочатку наваляли любителям солодкого і кохве, потім присланій французькій армії, потім ласим до нічийного англійцям, потім таким самим іспанцям, і трохи згодом - каральній експедиції самого Наполеона. І оголосили незалежність. А ще прописали в конституції відміну рабства, рівність, свободу, та братерство. І вже можна було б царювати у своїй Богом даній, та була одна проблема - колоніальні імперії боялись цього прецедента, і тому ввели на молоду республіку... ага, їх величність Санкції. Кораблям було заборонено заходити на Гаіті, в результаті чого продаж цукру і кави був обмежений контрабандою, чого для процвітання було дуже мало. Острів задихався економічно, і справи його були кепські.
Свобода в Кредит
В цей час Наполеон просрав всі полімери, і відправився в круіз на інший Острів - Ельба. У Франції було відновлено монархію, і королю нагадали про втрачені папєрєдніками прибуткові землі Сан Домінга. Король вирішив - ніхера, мейк франс грейт егейн!, зібрав флот, і прибув до берегів Гаіті домовлятись. Домовлялись так - направили на місто сотні гармат, і відправили на берег шниря з пропозицією, від якої неможливо відмовитись - або розносимо тут все до бісової матері кукли Вуду, або вертаєте нам бабло за все що ми тут лишили, і визнаємо вашу незалежність. І сума внизу написана - 150 млн франків. Сума така, що можна було за неї всю молоду країну десять разів продати і купити. Взагалі-то, якщо подумати, нахабство нечуване - вимагати в чужої землі компенсацію за себе ж самих і свою ж землю. Але то таке. Культура-с. Нам нє понять-с.
Почав новий президент репу чухати як борг виплатити, і французи кажуть - давайте гроші на перший транш ви візьмете в кредит під %%. В кого брати? Не хвилюйтесь - наші ж банки вам його і дадуть. І дали. Здається, тридцять перших лямів, з яких шість одразу зжерли комісії цих же самих банків. А далі почались виплати і обслуговування боргів, яке супроводжувалось вижиманням з населення останніх соків своїм же урядом, з метою виплатити борг, що ще більше вганяло країну в безпросвітну бідосю. А не платити було ніззя - погрожували знову прислати флот. І тому тиснули як могли нещасних і без того худющих гаітян, вибиваючи з них податки, і розбудовуючи на них Францію замість розбудови Гаіті. Забігаючи наперед, останній платіж за кредитом був проведений в 1947 році, через 120+ років після укладення угоди. П'ять поколінь громадяни однієї з найбідніших країн світу платили борг одній з найбагатших. Причому, борг апріорі несправедлвий.
Геополітичні забави і Тонтон-Макути
Тим часом, почалась перша світова війна, і на Острів прийшли американці. Чому прийшли - їм здалось, що там почнеться якась буза, і чому б не висалити туди морських котиків. І висадили, окупувавши Гаіті на двадцять років. Насправді, мета була - не дати потенційним противникам захопити Острів, ну і, звісно, убезпечити борги американським банкам, яких гаітяни на той момент набрали для розрахунку з банками французькими. Американці осідлали митницю і фінансову систему Гаіті, переписали тупим гаітянам конституцію, в якій зокрема дозволили вільний продаж землі іноземцям. Але американці гаітянам сильно не подобались, і в 193х вони пішли геть, лишивши по собі свободу, демократію, і процвітання диктатора з мелодійним питомо французьким прізвищем Дювальє.
Дювальє, на прізвисько Папа Док, був нащадком рабів, і сильно хотів пожити по-людськи, тому грабував і пиляв американські бабки, відправляючи їх на свої рахунки в європейських банках. А щоб спухлий з голодухи мудрий нарід сильно не репетував, влаштував абсолютно людожерську диктатуру, частиною якої була особиста півлегальна гвардія під назвою Тонтон-макути, Щоб довго не пояснювати, це по-нашому Т%К. Доречі, тонтон-макутів апрувнула влада США, їх навіть тренували американські морпіхи. Терор тривав десятиріччями, і підтримували цей режим вгадайте хто? Як не "дивно" - саме ті, хто в боротьбі за свободу і звільнення народів нещадно скидає диктаторів по всьому світу, насаджуючи цінності вільного світу. Тобто США. Так-так. Підтримували і активно спонсорували, бо забезпечував стабільність і можливість безперешкодної викачки боргів і ресурсів. А після смерті Дювальє, до влади прийшов інший демократ - його 19-річний синуля, який доцарювався аж до Майдану, і був вивезений - куди б ви думали? У Францію за допомоги США! Де і прожив в розкоші на Лазурному березі до самої смерті. І жодних претензій до нього як до кривавого диктатора - не було.
Сьогодення
Після династії цих прекрасних правителів в гаітян з'явилась надія - Жан-Бертран Арістід, який пообіцяв бандитам тюрми, владу народу, і всяке таке. Його обрали, але він зробив фатальну помилку - почав заводити підозрілі крамольні промови про те, що Франція торчить Гаіті несправедиво нав'язаний борг, і навіть до копійки порахував його суму і почав цю ідею лобіювати. А ще оголосив реституцію. Дивовижним чином, невдовзі спалахнув на Гаіті Майдан, і під приводом "для Вашої ж безпеки" сильно вумного Президента вивезли американським літаком з країни геть, і тримали десь там в Африці під домашнім арештом. Він стверджував, що його вивезли силою, але як там було насправді - нам не дізнатись. Але важливо те, що першим ділом нова влада зняла будь-які претензії до Франції, і відмінила реституцію.
Далі було повернення Аристида, знову Майдан, бандитизм, безвладдя, і інший піздєц, який триває донині. Але фабрики, де люди за пару доларів на тиждень, живуть дотепер, винесені подалі від бідності, зі своєю охороною і інфрою. МВФ вимагає від гаіті "структурних реформ", скасування субсидій скорочення державних витрат, ПДВ для ФОПів, заперечує проти підняття мінімалки, і все це ще більше вганяє країну в безпросвітну бідність. Так і живуть.
Епілог
В 2015 році на Гаіті прилетів президент Франції Оланд, заліз на трибуну, і сказав, що він сорі за історію з кредитом, і він прийшов заплатити борг народу Гаіті. Гаітяни було збудились, і почали рахувати скільки на кожного припадає, але мосьє Оланд поправився, що він не хотів би щоб між старими друзями стали гроші, і він мав на увазі моральний бік справи...
No comments:
Post a Comment