Лоуренс Аравійський

Тож кордони якісь надто рівні, нє? 
Ну прям як в Африці. Дивний збіг...

Триває перша світова війна. Османська імперія, на той момент вже Sick Man of Europe, обрала не ту сторону, але все ще щось може, і зокрема - перекрити Суецький канал. Що геть не підходить англійцям, і з тим треба щось робити. Але що? Ну як що - те, в чому вони давні спеціалісти - потрібно зруйнувати Імперію зсередини. А як? А ось як!

    На той момент практично весь ісламський світ був під владою Османської Імперії, і Мекка з Мединою - також. В Мецці правив місцевий "Шериф" (не жарт, так і називався), в було в Шерифа три сини. Чи скількись там, не знаю, але сини були. І ось британці через резидентуру в Каірі підкотили до нього, і запропонували ідею. Він реалізує арабську весну, а після того як все завершиться - буде правити об'єднаним арабським світом, вільнім від османського впливу. Що не кажи - звучало це надзвичайно спокусливо, і Шериф, не довго думаючи, погодився. 

Лоуренс Аравійський 

    Жив собі в Британії хлопець-романтик Томас Лоуренс. Взагалі-то Томас був очкарік-археолух, який по молодості багато їдив і копав на Близькому Сході, вивчаючи замки хрестоносців. Хрестоносці - це такі дядьки, що тисячу років намагались звільнити Єрусалим від панування арабів. Так от - якось йшов Томас чистою вуличкою Оксфорда з книгою з археології під пахвою, коли ззаду зненацька підкотив бусик на естонських номерах. Вистрибнули з бусика двоє із ларца одінакових с ліца, і спитали чи оновив Томас дані. А потім, не дослухавши відповідь, дали під дих, і завезли на підвал. Там швиденько кров з пальця, флюрографію, ВЛК підмахнули - придатний!

    Почали возити його по частинах - ніде не беруть. Вже хотіли було в 425й полк Скала, але тут проходив повз місцевий особіст, і каже - арабську хто знає? І Томас такий - Я! Звідки він знав арабську - він до війни вивчав замки хрестоносців в тих краях, і взагалі був фанатом місцевої культури. Забрали його, розпитали, бачать - тямущий, мову знає, і направили його в розвідку. 

    Та не просто в розвідку! Він потрапив прямо до Шерифа Мекки з завданням допомогти і очолити арабську революцію. Лоуренс виявився хлопець здібний, він визначив лідера - сина Шерифа Фейсала, і почав підготовку до повстання. У визначений час Шериф вийшов на балькон в Мецці, шмальнув з Аврори гвинтівки в небо, і почалась революція, в якій роль радника-іхтамнєта виконував Томас Лоуренс, що бився пліч-о-пліч з арабами за їх незалежність. Або, принаймні, він так думав...

Угода Сайкса-Піко 

    А поки османи з арабами натхненно різали одне одного, в тихих кабінетах Лондона і Парижа збирались два дипломати - француз Піко і англієць Сайкс, і розмірковували що їм робити після того як араби відіб'ють від османів для них Близький Схід. Обох цікавили в основному речі, які завжди цікавлять імперії - логістика, нафта, і всяка інша геополітична хрінь. Що там на тій землі зараз, і які інтереси в місцевих - їх традиційно мало хвилювало - проблеми індіанців шерифа не ї%уть, як то кажуть у народі. Вони взяли в руки навіть не курвиметри (не те що ви подумали), а просто лінійки, і розділили плюс-мінус порівну весь регіон. Мусульман змішали з християнами, шиітів з сунітами, одвічних ворогів поселили під одним дахом, а одвічних сусідів - розділили під різні. Ну точно як з Африкою.

    А війна йшла своїм ходом. Лоуренс тим часом почав здогадуватись, що його "грають" втемну, і не буде арабам ніякої обіцяної об'єднаної суверенної держави. Фронт наближався до Дамаска, туди ж йшли і французи, іЛоуренсом і Фейсалом було прийняте рішення якомога швидше самим без французів взяти Дамаск, щоб показати себе як реальну силу і заявити про свою незалежність. І вони взяли. 

Аравійські Крути  

    Було проголошено Арабське Королівство Сирія на чолі з еміром Фейсалом, і вже можна було б святкувати перемогу, якби не одне Але. Проти були французи, які дали новому Еміру зрозуміти, що правити він звісно може, але як проксі, а не як самостійне керівництво незалежної держави. Фейсалу було висунуто ультиматум, а поки він думав, на Дамаск поперли війська Муравйова французи. Організовного війська як такого в нової держави не було, точніше, складалось воно в основному з студентів доброовольців, і загинуло їх дивовижно схожа на бій під Крутами кількість - біля 400 вояків.  

    Після того арабські землі перейшли під "мандат" Франції і Англії. Арабам це дуже не подобалось, виникали численні повстання, які зазвичай придушувались армією без жодних сентиментів і реверансів. Лоуренс ходив-бродив високими кабінетами, намагаючись вибити щось добре для арабів, але зрештою з горя звільнився, усамітнився, і написав якусь там книгу про мудрість і ці події. 

Лоуренс поїхав. Фейсал програв. Сайкс і Піко померли. Імперії пішли. А накреслені ними прямі лінії — живуть досі. І досі є одним з джерел вічно вибухонебезпечної ситуації в регіоні. Доречі, євреям Палестину пообіцяли також бритоси, паралельно обіцяючи незалежність палестинцям на тій самій землі. Але це вже абсолютно інша історія...