Після Другої Світової в Британії ще залишались якісь крихти колишнього жиру, і одним з таких жирних об'єктів був НПЗ в Ірані. Цей нафтопереробний завод був на той момент одним з найбільших в світі, приносив стабільний дохід, і належав і керувався зрозуміло ким - британцями. В принципі в ті часи Іран мав дуже умовну незалежність, і фактично був під вирішальним впливом імперій - Британської і російської. Британія як завжди забрала собі найцікавіше що там було - нафту, і десятиріччями отримувала під цього ніфіговий кешфлоу. Аж поки не з'явився при владі Мохаммед Мосаддик. Як з'явився - оскільки в Ірані тоді бавились в ідеали демократії, там були вибори, і Мухаммеда обрали цілком собі легітимно і демократично, шляхом голосування.
І от він поглянув на діяльність дорогих партнерів, і зрозумів, що хоча доступу до бухгалтерії компанії іранці не мали (ну прально, навіщо їм знати скільки на їх нафті намолотили бабла, іш чіво удумалі!), і на око було ясно, що білі господа їх найобують. Поки англійці в Ірані жили в своїх резерваціях з кондюками і басейнами, більшість іранців світили вдома каганцями, не маючи навіть лампочки Ілліча. Тому вирішив Мухаммед що це несправедливо, і важко з ним не погодитись. І націоналізував НПЗ і взагалі всю галузь.
Британці від такої наглості офігіли, і почали думати що з тим робити. Оскільки сил на військову операцію не було, та й США були проти, почали діяти стандартним способом - шатати владу зсередини за допомогою великої кількості шпигунів і різних агентів впливу, що гніздились зокрема і в посольстві Британії в Тегерані. План мав кодову назву Операція Boot - це копняк по-нашому, і передбачав розхитування ситуації зсередини, і зрештою арешт Мосадика. Все це шпигунське кубло під боком сильно не сподобалось іранцям, і посольство згодом закрили, а дипломатичні зв'язки з британцями - розірвали. Без посольства британці осліпли. Легального прикриття підривної діяльності в Ірані більше не було, і операцію можна було б згортати. Якби не прийшов в цей час до влади в США Ейзенхауер...
Знаючи попаяність нового президента США на протидії комунізму, т-щ Черчіль підкотив до нього з проханням допомогти. А для цього потрібно було переконати президента США в тому, що Мосадик якшається з комуністами, і це неминуче призведе до того, що Іран потрапить у сферу впливу СРСР. Черчіль напевне знав, що Мосадик ні разу не комуніст, а навіть зовсім навпаки, але він знав і те, що Ейзенхауер на відміну від Трумена схиблений на боротьбі з комуністами, і тому свідомо "продав" йому цей жупел. США проніклісь, розробили свій план - Аякс, і взялись до роботи. З боку США операцію очолив агент ЦРУ Керміт Рузвельт молодший, внук Теодора Рузвельта. Доречі, він згодом напише про все це книгу.
Роботи було багато, працювали люди натхненно, грошей було вбухано море, але в момент Х Мосадику хтось стуканув про його арешт, і замість нього на цюпі опинились самі арештовувачі-заколотники. Операція з тріском провалилась, Шах втік до Європки, а ЦРУ дали наказ Керміту валити з Ірану. Та він був хлопець завзятий! Замість згортатись, він сказав, що зв'язок поганий (жарт), і продовжив свою роботу. Наступні дні йому вдалось замутити в Тегерані справжній Іран-Майдан, причому методи були вічні і прості. А саме - потрібно було організувти вуличні заворушення, показати неспроможність влади з ними впоратись, і таким чином розхитати владу Мосадика. Для цього масово підкуповувались "активісти", наймались титушки і різні провокатори з числа кримінальних елементів, задачею яких було влаштовувати погроми і хаос. Частину заворушень навмисно маскували під комуністичні, нападали на мечеті, релігійних діячів, і загалом всіляко бузили. Потрібно сказати, що основна маса людей брала участь у простестах будучи щиро переконаною у вірності свого вибору, і не підозрюючи про режисерів з МІ-6 і підвалів посольства США в Тегерані (щось це мені нагадує).
Критичний момент настав, коли в процес почали втручатись армійські частини, які до того намагались тримати нейтралітет. Чому почали - знову ж таки - через підкуп і обробку режисерами операції ключових фігур в армії, з метою переконати їх підтримати Шаха як єдину легітимну владу, здатну перемогти хаос і повернути країну до нормального життя. Втручання армії вирішило хід справи за лічені години, хаос було подавлено, Мосадика заарештовано, і владу повернуто до Шаха - протеже британців і США. Операція Аякс - вдалась.
Британці вже потирали руці, і якраз на банкеті з приводу успішної Революції (про банкет - метафора) американці відкликали в сторонку Черчіля, і повідомили, що раз вони мутили майдан на двох, то і ділити трофеї будемо на двох. Британія було запручалась, але було пізно - їх вже ніхто не питав. Замість одноосібного керування іранську нафтову галузь передали міжнародному консорціуму, доля в якому США була 40+%. Британії ще раз нагадали, що вона більше не рівня США. Ірану частку від нафтових доходів суттєво збільшили, щоб більше нічого не націоналізовував. Влада Шаха повернулась на довгі 20+ років, аж поки не прийшла довлади ісламська революція.
Але це вже геть інша історія...
No comments:
Post a Comment