Auch sprach Butomusho & Tayakbe. Терпіння

    Все моє життя переконує мене, що 90+% людей будуть до останнього вірити і чекати, і найрозумніші з 90% почнуть щось розуміти коли вже одна нога буде в газовій камері. Люди до останнього будуть вірити, що все це помилка, що такого бути не може, що скоро все закінчиться, і нарешті заживем! Що треба що трохи потерпіти, що лишилось 2-3 тижні, що найтемніша ніч перед світанком, і всяке таке.

    Євреї Львова в 1941р зібрались у вказаних місцях без всякого примусу по оголошенню, хоча на той момент нацисти нищили євреїв вже роками. Вони не вірили що німці прийдуть. Потім не вірили, що німці їх нищитимуть. А потім ті хто прийшов, смирно прослідували під проводом кількох конвоірів з рушницями в місця їх масового знищення. І я впевнений, що 90% з них вже в концтаборі вірили, що все це - помилка, і зараз все повернеться на кордони 91го. Деякі навіть знищували одне одного під проводом німців, сподіваючись, що за це не знищать їх.

    Люди будуть вірити і чекати до останнього, будуть чекати і сподіватись навіть коли вже закриють кордони, заберуть залишки прав, заберуть свободу, волю, коли поруч буде гора трупів, коли над головою літатимуть ракети, коли в твоїй хаті вилетять вікна, коли страшно буде винести сміття, страшно буде лягати спати, коли будуть обсератись від дзвінка у двері чи по телефону. Ось-ось стане краще. Ще трохи. Не може бути. Мене не зачепить...

    Аби тільки нічого не міняти. Аби все лишилось як є. Тільки б не руйнувався маня-мірок. А руйнується він поступово. Як організм. В 26 ти не бачиш різницю з 25, в 30 - з 26, а 60 ти такий самий як в 58. А потім ти дивишся назад на 25ту клітинку, і розумієш, що все. І вже пізно. Ефект жаби в окропі. Від перших тренувальних тривог у Львові страшно. Ти пишеш скарги - як сміє міська влада без попереджень проганяти юніттести з сиренами, це ж лякає людей! Потім нормою стають реальні тривоги, потім вибухи у Львові, потім зенітки по небу, потім вибиті шибки, потім загиблі поруч...
А за деякий час ти вже спиш в окопі з мишами під канонаду, і це "ок".

Блть. Скільки, с-ка, можна? Дайте пожити спокійно хоча б останні +- молоді роки. Дайте хоча б кудись с'є%атись, хоча б тимчасово...