Зрадники йопть

    Попри те, що в Марафоні в нас черги з добровольців в військомати, в реальності все, м'яко кажучи, не зовсім так. І тут виникає питання - а чому?     

    Якщо викреслити тих, для кого це "не моя війна", "нехай воює син Зеленського", прихильників теорії жидівської змови, і просто людей з альтернативною морально-етичною основою, більшість наче усвідомлює, що йде війна зі Злом, що є обов'язок, і що все це реально потрібно. І тим не менш, часто люди, говорячи дипломатично, не прагнуть йти в ТЦК, і проявляють дива винахідливості для законного і не дуже уникнення цієї долі. Можна було б внести всіх їх у списки ссикунів, не_мужиків, а то і просто зрадників, якби це явище не було настільки масовим, причому в тому числі серед свідомої частини людей. А воно саме масове. Чому так відбувається?

    Уявіть, що Ви припаркувались під знаком "не 5 хв", до Вас підійшов інспектор, і сказав - "ну шо ж це Ви пане_водій, паркуєтесь де не треба? Штраф 100 грн!". Ваша реакція? Ну, це просто. Припускаю, що Ви, як будь-яка свідома людина, скажете - "винен, перепрошую, ноу проблем". А як же? Адже Ви прекрасно розумієте, що ставати під знак недобре, це правило придумане не просто так, і всяке таке. Згідні? Йдемо далі. Та сама ситуація, але штраф - 1000 грн? А 10000 грн? Що, Ви далі такий самий шляхетний і правильний, як при штрафі 100 грн? Якщо Ви скажете "Так" - Ви або дуже правильна людина, або просто боїтесь собі зізнатись, що чим більша буде сума штрафу, тим менше буде у Вас бажання визнавати свій косяк і платити цей штраф. Ваш мозок миттєво нагенерує цілий букет дуже логічних аргументів і виправдань чому ви не маєте цього робити. Він проявлятиме в цій справі неабиякі здібності. Не такий знак, "нікому не заважаю", "дурні закони", "он той паркується а мені ніззя", "доведіть що за кермом був я", не так підійшов інспектор, "вам аби доє%атись", і так до нескінченності.

    Нічого не нагадує? Вірно! "Нехай присилають під розпис", "Та я ж не служив", "Та мені ж вже 40", "А чому не воюють діти Данілова?", "та в мене ж діти", "та в мене ж ще нема дітей" і т.і. Те саме, що у попередній серії, тільки замість нещасних десяти тисяч гривень - сума "штрафу" - ваше життя і здоров'я. Звісно, обов'язок захисту держави не прирівняти до правил паркування. Але ж і ціна геть інша! Що дивного в тому, що величезна кількість абсолютно свідомих і патріотично налаштованих людей, прагнуть уникнути потрапляння на війну? Можна скільки завгодно розмірковувати на тему як би воно мало бути, і чому воно не так як в кіно, не так як на Марафонах, і не так як в солодких промовах Данілова і подібних. Але люди є такі які є, і вони здебільшого мають природній інстинкт самозбереження, і природнє почуття страху. Завдяки цьому вони і вижили як біологічний вид. А ще свідомі люди мають доволі природнє, я вважаю, почуття обов'язку, яке властиве лише вищим формам Життя. І те, що відбувається в головах більшості свідомих людей зараз - це такий собі коктейль з природнього почуття страху, інстинкту самозбереження, і почуття обов'язку. Причому, обов'язку не лише перед державою, а й перед родиною, для якої ти - опора і основа. Коктейль цей не завжди гарно пахне, часто він має гіркий смак відчуття невиконаного зобов'язання, провини перед тими хто тебе замінив, страху за майбутнє своє і близьких, і ще багато чого.

    Комусь плювати, хтось навіть тішиться як він всіх нає%ав і які дебіли всі хто не зміг зробити так само. Але більшості свідомих адекватних людей жити з цим присмаком усе своє життя. Чи стали вони через це зрадниками, боягузами, і негідниками - риторичне питання, яке не має універсальної відповіді. Надто багато таких "зрадників". Напевне, вони просто люди, якими створив їх Бог. І напевне не було б потрібно Законів про мобілізацію, якби люди були лицарями в блискучих обладунках, якими малює їх його величність Телевізор...