Rabbit hole

    Минулого року десь наприкінці літа я вирішив щось зробити з вікном на другому поверсі. Вікно виглядало жахливо, не відкривалось, не закривалось, і по суті трималось лише на якихось кутничках, якими я притис його до рами кілька років тому на початку зимового сезону. Я з певним острахом підійшов до вікна, почав його акуратно оглядати, щоб вікно не вивалилось вниз, і врешті з великою обережністю зняв. Спочатку я вирішив його просто пофарбувати, потім - спочатку почистити, потім - вирівняти геометрію, потім - відновити фурнітуру, потім - поміняти скло... Прийшов я до тями лише восени, коли сам відновив дев'ять вікон, які я завжди вважав абсолютно безнадійними і хворими в термінальній стадії.
    В якийсь день я вирішив, що мені потрібна шліфмашина, і краще за все випробувати її на великій поверхні. я замовив машинку, спустився до однієї з брам (в будинку їх всього п'ять!), і спробував пошліфувати ділянку просто щоб спробувати як воно працює... Прийшов я до свідомості за два місяці, повністю відновивши просто велетенську старовинну браму висотою напевне метрів п'ять. як це сталось - гадки не маю. А потім я зняв браму поруч, про неї я вже писав вище.
    Так от! Коли я працював з вікнами, в якийсь момент я зрозумів, що мені потрібно місце для роботи. Засмічувати під'їзд щоразу не будеш - це заважає людям і псує будинок. І я переніс хворе вікно на горище, поклав його просто на підлогу, вчепив на голову ліхтар, купив наколінники, і почав проводити ремонт там - просто на підлозі. В якийсь момент я зрозумів, що мені потрібен стіл, потім - що довкола забагато пороху, потім - що замало світла, потім - що холодно, потім...
    Прокинувся я вчора :) Коли зрозумів, що відновив, очистив, поремонтував величезну ділянку горища, і збудував на її одній з його ділянок - повноцінну майстерню. Вчора я вирішив зупинитись на певному рівні цієї кролячої нори, і влаштував невеличке паті з нагоди закінчення робіт і відкриття воркшопу!

Моя найулюбленіша частина, і місце, де була перша майстерня. Просто "шоб панімать", раніше не всі знали, що підлога встелена цеглою - її покривав шар бруду і сміття. Доречі. Домовились випити тут з пацанами коли завершиться війна.

Розрізання стрічки!

Завжди хотів відкрити шампаньолу способом як у кіно,
і ось тепер настав цей час! Реально працює :)

Так, працює!

Ольга Євгеніївна розглядає реставроване вікно,
що чекає на повернення додому

Дарт - спеціальний гість!

Все відбувалось як на вечірках у кіно - люди розходились
по залі, спілкуючись з келихами в руках.
Бракувало лише офіціантів з розкладкою спиртного в руках.

 

 

А тепер, власне, майстерня!

Ця робота - класична кроляча нора, і в процесі просування потрібно вміти вчасно спинитись. Але це іноді важко через цікавість процесу і наявність прогресу. Тим не менш, я зміг. В цю нору я не повернусь до осені. Довкола чекають нові і не менш захопливі стежини Країни Чудес...