Друга третя фаза

Говорили-балакали. Три місяці розповідали як в нас все добре, про останній наступ кацапів, про останні резерви, останню техніку 40х років, про те що ось-ось приїде допомога, і тоді всім капєц, хоча капєц їм і без допомоги. Про те що всі вони дебіли, як ми валимо їх пачками, і як взагалі все круто. Причому говорили це тупо всі - від Карася до Арестовича.
І от тепер раптом кажуть - на Донбасі жоппа. Жмуть по всім напрямкам, зброї немає, пахне оточенням. Окуповано 20+% території України, немає купи портів, зерна, і 50% економіки. І так далі.

Це називається - приїхали...

Якась черепашка пиздить...

Перше. Арестович, який щодня розповідав нам що все під контролем, виявляється, перші 10 днів був на 90% впевнений що нам пи%да. Потім на 75% до 20го дня. Ну то таке - те, що при цьому він розповідав як все круто і як ми перемагаємо - хоча й більш ніж дивно, але можна якось пояснити бажанням уникнути паніки.

Rabbit hole

    Минулого року десь наприкінці літа я вирішив щось зробити з вікном на другому поверсі. Вікно виглядало жахливо, не відкривалось, не закривалось, і по суті трималось лише на якихось кутничках, якими я притис його до рами кілька років тому на початку зимового сезону. Я з певним острахом підійшов до вікна, почав його акуратно оглядати, щоб вікно не вивалилось вниз, і врешті з великою обережністю зняв. Спочатку я вирішив його просто пофарбувати, потім - спочатку почистити, потім - вирівняти геометрію, потім - відновити фурнітуру, потім - поміняти скло... Прийшов я до тями лише восени, коли сам відновив дев'ять вікон, які я завжди вважав абсолютно безнадійними і хворими в термінальній стадії.
    В якийсь день я вирішив, що мені потрібна шліфмашина, і краще за все випробувати її на великій поверхні. я замовив машинку, спустився до однієї з брам (в будинку їх всього п'ять!), і спробував пошліфувати ділянку просто щоб спробувати як воно працює... Прийшов я до свідомості за два місяці, повністю відновивши просто велетенську старовинну браму висотою напевне метрів п'ять. як це сталось - гадки не маю. А потім я зняв браму поруч, про неї я вже писав вище.
    Так от! Коли я працював з вікнами, в якийсь момент я зрозумів, що мені потрібно місце для роботи. Засмічувати під'їзд щоразу не будеш - це заважає людям і псує будинок. І я переніс хворе вікно на горище, поклав його просто на підлогу, вчепив на голову ліхтар, купив наколінники, і почав проводити ремонт там - просто на підлозі. В якийсь момент я зрозумів, що мені потрібен стіл, потім - що довкола забагато пороху, потім - що замало світла, потім - що холодно, потім...
    Прокинувся я вчора :) Коли зрозумів, що відновив, очистив, поремонтував величезну ділянку горища, і збудував на її одній з його ділянок - повноцінну майстерню. Вчора я вирішив зупинитись на певному рівні цієї кролячої нори, і влаштував невеличке паті з нагоди закінчення робіт і відкриття воркшопу!

Моя найулюбленіша частина, і місце, де була перша майстерня. Просто "шоб панімать", раніше не всі знали, що підлога встелена цеглою - її покривав шар бруду і сміття. Доречі. Домовились випити тут з пацанами коли завершиться війна.