В дитинстві я дивився багато детективів. І тому, звісно, хотів стати міліціонером. Розплутувати хитромудрі злочини, і бути шляхетним лицарем в білому, що служить в ім'я Вищої Справедливості. Добре, що мама вчасно навчила мене, що робота в міліції - це не те, що показують у кіно, а прибирання всілякого лайна і відходів з людського суспільства, з усіма відповідними наслідками.
Нашому президенту мама, нажаль, вчасно нічого такого не пояснювала. І тому він щиро думав, що щоб в державі були гроші, потрібно просто тупнути ніжкою і припинити красти, щоб не було війн - просто припинити стріляти, а щоб не було епідемій - просто припинити хворіти. І він, схоже, сприймав свій вибір як кіно, а себе - як Шерлока Холмса, що розплутує хитромудрі справи, розкурюючи сигару вранці. Тільки на посту Президента, а не детектива.
І тут сталось "несподіване". Виходить містер Холмс перший день на роботу, а замість ранкового чайку місіс Хадсон, йому на чергуванні плює прямо в пику туберкульозний бомж. Шерлок, звісно, щиро о%уїває. Дійсно,
Де, бл%ть, лорд Баскервіль?! Де Доктор Ватсон? Де злий геній Моріарті?! Я ж у кіно бачив!
Нема ні%уя. Лише плювок на пиці, дільничий з запухшим фасадом, і замість професора Моріарті в елегантному циліндрі, перед тобою сидить тричі судимий алкаш, що під час п'янки заширяв кухонним ножем у брюхо собутильника Зеника "на грунті раптово виниклих неприязних стосунків"...
Зеленський для мене - оцей наівний пацан, що надивився романтики на екрані. Який мав і має найкращі наміри, але абсолютно не розуміє на що він підписався, і що з цим далі робити. Не схожий він ні на крадія, ні на ворога, ні навіть на ідіота. Просто наівна молода людина, яку мені особисто щиро шкода. А замість з нею і всіх тих, хто в це все повірив, вірив попередникам Зе, і віритиме його наступникам. А вірять жеж такі самі наівні люди, просто по той бік урядового кварталу. Люди, що вважають всесильними президентів, вірять у хорошого царя, мир до нового року, і найкращу медицину з поліцією при найнижчому ВВП...
No comments:
Post a Comment