Tikkun Olam: Греція, круіз, і... котлетки

Круіз

Котлєткі. Пачіму котлєткі? Греція же! Має бути грецький салат, сангрія, і що там ще? А, сири! Багато і різні. Але ні - на питання чи годуватимуть готельний гід впевнено відповіла - так. Перекус котлетками від шкіпера яхти! Ми подумали, що котлєткі то ок, і згодились. Круїз завтра. Потрібно раніше лягти спати, то ж я звично перетравив вечерю, лежачи на пляжі, і ми полягали. Цей момент я любив в нашому відпочинку найбільше - процес перетравлення і засвоєння їжі. Не те що вдома - хапнув щось, і побіг, дожовучи на ходу. Ні. Вино, вечеря, солодке, фрукти, а потім - аби стало сил доповзти до пляжу, плюхнутись на лежак, і насолоджуватись процесом перетравлення їжі в компанії Егейського моря і зірок. Мрія.

Перетравлення

З вечора на небі хмарилось. Потім греміло. Потім блискало. Потім греміло і блискало так, що здавалося, що від готелю на ранок лишиться лише спогад. Такої страшної грози, таких блискавок, і такого грому я не бачив ніколи в житті, причому тривало все це безобразіє геть усю ніч. Навіть на сніданок ми йшли отак:

Круїз відмінили дзвінком у номер, а весь наступний день ми провели отак:

Шо нє гаварітє, а в цьому був свій кайф. Ми бігали під зливою в абсолютно спорожнілому готелі, я грівся халявним бренді, і споглядав оскаженілу грецьку природу.

Наступного ранку гід запевнила - погода буде супер. Ето тут у нас тучкі, а там - вот посмотрітє - фоткі скінулі только что - солнишко. І ми поїхали в містечко Неос Мармарас, сіли на зістарену по-грецьки аскетичну яхту, і вирушили назустріч солнишку. Серед пасажирів інтерес являв собою схожий на Джигарханяна дід з двома супутницями, і дві родини якихось олєнєводів з купою дуже симпатичних дітей, яких Іванка одразу назвала "оленятками". Оленятка миттєво вибрались на підвищення по центру яхти, і розсипались на ньому наче горошинки. Ми приєднались до них - звідти краще видно. І попливли. Точніше, "вийшли", бо як то кажуть моряки, плаває гівно по трубах, моряки ходять.

Хмаритись почало практично одразу, і прохолодно стало одразу після того як сонце сховалось. Ми набрали крему - дуже боялись обгоріти. Все прийшло добре - не обгоріли.

Ось і перша зупинка - "один з найгарніших пляжів Греції".

На пляжі - бар.

Пляж, якщо чесно, повна срань - в нас подібне було в гідропарку в Житомирі. На пляжі якась трава, сміття, вузько, купа людей, так до того ще й холодно. Пляжний бар чомусь особливо вивів з себе діда-джигарханяна. Він сидів на носі яхти під пледом, і постійно бухтів, викликаючи в нас періодичні напади істеричного сміху. Взагалі, так багато і так щиро я не сміявся вже давно. Здавалося б - пропало всьо. Купа грошей, настрій, день відпочинку. Ан нєт. Замість стандартного круізу була кльова пригода! Дід далі бухтів на носі яхти:

Бл-дь... Ето что, йоб твою мать, завєдєніє?! Чьоета, бл-дь?! Грязно бл-дь. Криші нєт бл-дь. Вся страна такая! Как свіньї, бл-дь...

Дождь бл-ть. Холод бл-ть. Что оні нє зналі бл-ть?? Всє зналі бл-ть, а оні нє зналі бл-ть...

А потім почався дощ. Гіди не знали що робити, збираючи людей, що встигли розійтись околицями, наче вівці. А ми повернулись на яхту.

Згодом зігнали всіх, і ми вирушили назад. І тут принесли гвоздь програми, кіллер-фічу круізу. Котлєткі! З рисом! На синій пластиковій тарілці. Мушу сказати, такого лайна я вже давно не їв. Навіть якщо б шкіпер насрав нам в тарілки і то запік, не думаю що було б сильно гірше. Викинули. Все.

В той момент ми остаточно зрозуміли, що круіз гівно, і єдине що нам лишалось - реготіти з буркотливого діда, оленят, і молитись, щоб дощ не посилився.

Але він посилився. Причому до такого ступеню, що люди повтікали з палуби (критої!) до рубки. Батьки позбирали задубілих оленят по палубі, і сховали їх в каютах внизу. Самі мужествені вікінги стояли назовні, а я стояв взагалі без тапок - згубив їх коли тікав з палуби. Ми жартували, що тепер всім точно пздц, що Бог збирав нас на цій палубі по всьому світі щоб потопити, а в найдраматичніший момент шкіпер голосно включив трек з Титаніка.

Нас висадили в Неос Мармарасі, пообідали, перечекали дощ, і кінець круізу пройшов гладко і сумно. Хоча й дуже красиво.

Шкіпер кидав хліб за борт, і чайки зграєю летіли за кораблем. Вражаюче видовище.

Купання біля черепашого острова. Я навчився стрибати за борт прямо з яхти.

А поза круізом все було стандартно ідеально. Як завжди. Ярік знайшов собі компанію з Сербії, Білорусії, Волині, і шалено тусив з ними до ночі. І ми не відставали. Щастя. Прожив би там все літо...