Безвідповідальність помножена на скупість

- Ярослава, пристібнись будь ласка.

- Це обов"язково?

- Так. Це небезпечно.

- Знаєш, тато, я ще ніколи не їздила в машині, де пристібають дітей. 

Таке враження, що це робиш лише ти...

Це повторюється постійно. Коли я везу чужих дітей, і прошу їх пристібнутись - на мене дивляться як на ідіота, а на обличчях написано повне нерозуміння ситуації. Безвідповідальність і жадібність - наша, курча, національна вибухова суміш. Пристібання забирає дорогоцінний час, а дитячі крісла - дорогоцінні гроші і місце в салоні, яке можна з користю зайняти бульбов. Безпека для наших людей знаходиться на останньому місці. Чи часто траплялось Вам бачити батьків, які пристібають в машинах своїх дітей? Мені - ні. Значно частіше я бачу як дитина сидить на airbag (!), на колінах, чи біля керма. Батьки не розуміють, що при аварії це - гарантований трупень? Що в цих людей замість мізків? Чому їх не штрафують? Невже нікому не цікаво зробити з шести тисяч трупів на рік - п"ять? 

Коли нашій людині потрібні гроші - вона забуває про все. Готова їхати 180 по слизькій дорозі з 25 дітьми в 18-місній маршрутці, набитій під зав"язку багажем. І потім ще хвалитись як швидко доїхав, і ні разу не попався ненависним даішникам. Бо ж час дорогий! А більший автобус коштує на 100 грн більше, а ймовірність аварії така маленька! Піздєц! Хочеться взяти якогось дрина і вбити в тупі голови дорослих речі, які розуміють навіть діти!