Гриби

"Хочу грибів !" - заявив я Іванці на базарі, під час новорічних закупів, побачивши бабцю, обвішану сушеними грибами, мов білка зі старого мультика про ліс. Я давно їх хочу, адже нормальних не-шампіньонних грибів толком не їв з часів дитинства. Ну добре, було пару раз в карпатах після того, але запам"ятались чомусь саме гриби мого дитинства - з села на Хмельниччині. Перший раз ми з батьком назбирали їх в лісі повний кульок, а бабця як побачила що ми принесли - жахнулась, і викинула навіть ті кілька добрих, що випадково опинились у кошику. Сказала, що після такого сусідства вона їх дітям не дасть, і тата з нами в ліс не пустить. Чомусь серед всіх грибів я найкраще пам"ятаю саме решетняки - такі смачнющі гриби з зеленим низом і стовбуром - ну просто неймовірно класні були ! Щодня ми ходили з бабцею в ліс, збирали там гриби, і смажили. Ті гриби з картоплею і цибулею я не забуду ніколи...

І от через багато років я захотів повторити старі відчуття, тож ми підійшли до схожої на білку бабці, і купили в неї грибів на 80 гривень.

Прийшовши додому, я відкрив Інтернет, і знайшов рецепт грибів своєї мрії. Все дуже просто. Цибуля, власне гриби, сметана - ну просто як два байти переслати. Поки гриби апетитно шкварчали на пательні, я зварив картоплю, і став чекати свій main course, передбачаючи фантастичний обід. Треба віддати належне, рецепт виявився чудовим - на вигляд і запах - смакота, і сильно нагадує дитинство. 

Отже, поклавши  гриби і картоплю на тарілку, я сів за стіл. А на столі в мене стояв ноутбук, і відкрито на ньому було... ну прально - Гугль. 

Думаю, блін. А що таке взагалі сушені гриби ? Наскільки їх варто їсти, і яка ймовірність ними отруїтись ? І рука потягнулась до чорних кнопочкофф. 

Гугль вважав, що отруїтись сушеними грибами можна на раз-два, навіть якщо вони куплені в супермаркеті, не те що на базарі. І взагалі, що зараз отруїтись можна геть усім. Ну, думаю, чорт із ним, не відмовлятись жеж від мрії через якусь малу ймовірність отруєння. Тим більше, що відкачають, якщо вчасно помітити симптоми і проригатись. І я з деякими сумнівами відправив до рота три грибочки... Вау ! Смак дитинства ! Яка смакота !

Але мозок не спав. Отруїтись-то можна, але як отруїтись ? 

"симптоми отруєння грибами Enter"

Гугль знав про це все. Першим ділом він видав мені статтю, під час читання якої апетит почав зникати з блискавичною швидкістю.

Конечно, отравиться можно и нормальным грибом, если это перестарок. Утверждают, что в старости каждый гриб немного ядовит. Но по-настоящему ядовит и беспощаден в наших лесах один только гриб. Называется он бледная поганка. Если сравнивать со змеями, то остальные ядовитые вроде гадюки, после укуса которой человек чаще всего выживает. Бледную поганку можно сравнить только с гюрзой или коброй. Пожалуй, даже она страшнее, потому что бывали все же случаи, когда после укуса и этих змей человека вылечивали при помощи специальных сывороток. Такие случаи, вероятно, редки, но они были. Зато не удалось еще спасти ни одного человека, съевшего бледную поганку. Все лекарства мира бессильны против нее...

Красиво написано, з душой какгріцца. Хмм. Шлунок щось стисло, я закрив гугль, вигріб поганки назад у пательню, ледве доїв картоплю, та став думати чи достатньо мені трьох грибів для переходу у кращий світ. За декілька хвилин я зайшов в кімнату:

- Як гриби ? Готові ?

- Знаєш, я так почитав - може не треба їх їсти. Чорт його знає що там за гриби. Пишуть, що отрута поганок не знищується ані сушкою, ані температурою. Просто вбивця, а не гриб.

- Євген, ти дурний ? Які поганки ? Ми купили грибів на 80 гривень, щоб ти їх зготував і не їв ?

- Страшно ! Я тільки подивлюсь чи не скручусь до завтра від тих трьох, і якщо ні - завтра всі з"їм.

- А якщо виявиться, що ті, що ти з"їв на пробу, були нормальними, а нові - поганки ?

- Хммм. Ну не знаю.

Іванка сказала "добре", і хвилин за десять, зайшовши на кухню, я помітив, як вона з насолодою споживає мої поганки - аж за вухами лящить. Тарілка була повна грибів, до яких вона додала ще й солені огірки, куплені на тому ж таки базарі, які на мою думку являють собою самостійну небезпеку. 

- Та припини, які поганки, ти б вже відчув що тобі погано.

- Сонце ! Симптоми проявляються через десять годин, а може і пізніше !

- Добре. Принаймні я помру ситою і щасливою.

"Яка смілива жінка" - подумав я, і сів за стіл навпроти. Іванка ж почала мене тролити, розпитуючи про пін-коди моїх карток, чи є в мене золоті зуби, і інші важливі речі, які тепер мали велике значення.

І тут зайшла Ярослава. Вона чула частину розмови, і підключилась до неї з властивою дітям безпосредністю і безжальністю:

- Тато, чому ти не їж гриби ?

- Вони можуть бути отруйні, боюсь.

- А чому мама їсть ?

- Мама не боїться.

- А що буде якщо вони отруйні ?

- Я помру.

- І тебе поховають ?

- Так, поховають.

- В тебе буде могила ?? Я піду розповім бабці !

- О ! Йди, все розкажи, і попроси в неї будь ласка горілки, щоб отруту нейтралізувати.

- Хм. Добре !

І з цими словами вона з великим натхненням і шаленою швидкістю зникла у сусідів, і через деякий час повернулась з пляшкою горілки. Я накапав собі дозу, випив, шлунок трохи відпустило. Іванка доїла гриби, сказала що я просто хотів бухнути, а я віддав Ярославі пляшку, попросив занести бабці, а сам  ліг на підлогу в кухні - вирівняти спину після ранкових трудів.

І тут повернулась Ярослава, зайшла на кухню, глянула на мене, побачила що я лежу, і  поцікавилась:

- Тато вже помер ?

- Ні. Помираю. Давай попрощаємось.

- "Давай до-свіданья !" (потиснувши мою руку). Мама ! Тата потрібно занести до могили. Тільки спочатку його потрібно роздягнути.

- Навіщо ? Звідки ти це взяла ?

- А навіщо йому одяг ?

сказала донечка, і почала підважувати мені голову рученятами.

І тут я не витримав - мене вже давно душив сміх. Спочатку я пробував реготіти лежачи на спині, та потім довелось перевернутись на бік, щоб не захлинутись.

- Тато ! Так не помирають. Склади ручки, ляж тихенько, і чемно помирай !

Після того в мене сталась істерика. Грибів я так і не їв,вирішив почекати наслідків, Ярослава була трохи незадоволена тим, що я неправильно помираю, а Іванка єдина серед нас була щаслива - вона наїлась грибів, ні на хвилинку не переймаючись можливими наслідками...