Суворі будні айтішника

Треба ж було мені йти у програмісти !!

Говорили ж коли вступав в політех - є чудова спеціальність - радіотехніка. Припой, каніфоль - будеш жити спокійно.
Не послухав...

Це мав бути останній день в офісі на вул. Залізничній, 7. Чутки, що власнику не дуже до вподоби переїзд жирного орендаря, циркулювали давно, і згідно них, він сказав, що нас живими не випустить.

І ось підхожу я до офісу в п"ятницю, і дізнаюсь, що всередину нас не пускають, електропостачання офісу відключено, будинок повний якихось гоблінів в цивільному. А всередині в офісі забарикадовані наші адміни, прибиральниці, охоронець, яких не випускають назовні. Перше відчуття - я потрапив у телепередачу про рейдерство.

Стоїмо. Потихеньку починають збиратись рєшали всіх марок і систем, і розводящі - наша охорона, їх охорона, ДСО, райвідділ, керівництво фірми. Через деякий час приїздять інкасатори і забирають гроші з наших офісних банкоматів.

Рішають-рішають, труть-труть - нічого не допомагає.

Ну, думаємо, треба перетравити, і скласти підступний плян. А яке найкраще для цього місце ? Ну звичайно - Бімбер ! Заходимо, всі столики крім одного зайняті нашими, швиденько сьорбаємо по 50 грам, і повертаємось на місце подій. 

Власник будівлі - вусатий різкий відставник з щирим і чесним обличчям - стверджує, що ми висимо йому 1.7 млн грн - за ліфт, і за зруйнований офіс. Ліфт почали робити 2 тижні тому, а Логіка вже чи не рік як робить ремонт в новому офісі. Стан офісу на момент заїзду був як стан Києва на момент звільнення від німецько-фашистських загарбників. Крім того, наші адміни ввечері побили вахтерку (хоч не згвалтували - і то добре), і вкрали в себе дизель за 1 млн. грн. Дизель затримала міліція, відвезла його на штрафмайданчик, а вранці КамАз чомусь притєгнув його назад.

Стоїмо. Інформації мало, керувати намагаються наші ейчери (!!!), керівництва не видно - рішають.

От кому добре - то це сварщикам. Вони працюють в поті чола - їм поставлено задачу заварити аварійний вихід з будинку. І заварили. То такі хлопці - скажуть заварити вхід в обласну міліцію - заварять на раз.

Приїхав Марк - CTO. В очах - ахуєніє, мову відняло.

- Mark, is this possible in USA ?

- Nnno...

Хтось подзвонив на ЗІК, і за деякий час приїхала дівчинка з камерою, яка порішала більше за всіх рішал разом узятих. На камеру заступник директора спілкуватись відмовився, зате охоронці заметушились, випустили наших з офісу, а директор дав команду дозволити нам забрати особисті речі. Забрали, під кінець двоє героїв отримали в фейс за намагання винести сервери як особисті речі. Знову приїхала міліція. Наші написали заяви про побиття, охоронці сказали що це ми побили їх.

Вже ввечері надійшла інфа, що наших в офіс збираються штурмувати, і працівники почали стягуватись на місце подій. Знову купа міліції, купа якихось гоблінів, ну і звичайно сварщики, які всі гуртом штурмом взяли офіс, розпилявши двері болгаркою. Всіх вивели, офіс опломбували.
Вийшов начальник опергрупи, попросив всіх розійтись - на сьгодні екшн закінчився, а ще раз сюди їхати (5-й раз за день) вони не хочуть.
Сказав, що на ранок будуть перемовини між серйозними людьми, і розійшлись по домівках. Під кінець дня від головного болю не допомагала жодна таблетка...

Картинко:

Наступного дня приїхав шеф з Києва, великі дядьки позасідали, напевне кому там хтось подзвонив, і вміст офісу нам віддали. Поки що частково.

Виглядав весь цей цирк як операція по звільнення заручників:

- Шаміль, ти же мужьчіна, атпусті єщьо адін сєрвєр. Там домен-контроллер !

- Хорошо. Но я хочу штоп за нім ти прішол адін, і імєнно ти ! Єслі нєт - переформатую фсєх сєрвєров накуй !

P.S.

Ми живемо в бандитській країні, де мало важать закони і правила цивілізованого бізнесу. Тут вас можуть замурувати в офісі, не віддати вам вашу техніку з інтелектуальною власністю фірм світового рівня на дисках, вирізати двері в ваш офіс.

Тікайте звідси поки випускають.

P.P.S.

Такого класного тімбілдінгу в мене ще не було. Цікаво було спостерігати як поводять себе різні люди у екстремальній ситуації. Приємно було відчувати підтримку колег. Неприємно - байдужість деяких.