MBTI

ISFJ

Kinder Surprise !

Ви ніколи не просили в магазині зважити вам кіндер-сюрприз ? Я теж, отже був здивований, коли продавець поклала кіндер на вагу перед тим, як віддати його мені.
- Ви що їх на вагу продаєте ??
- Ви розумієте, вони є по 30 грам - там іграшки простенькі, є по 32 - там цікавіше, а найцікавіші кіндери з найважчою іграшкою - важать 34 грами. Я вам саме такий шукаю !

От би нам лідера, який спрямував би хитрість і своєрідний розум наших людей на благо країні... швейцарці були б в нас швейцарами...

Велика чистка

Чистили із тестем підвал. Це таке приміщення 12 м.кв., яке він собі виділив з бомбосховища під будинком, закидане сміттям "по самоє нєхочу". Чистили 7 годин безперервно, було знайдено декі артефакти (фото coming soon). Після 7 годин я ледве приплентався додому, з годину відмивався і виколупував із носу чорні смолі, нарешті ліг і внутрішньо присягнув, що хай хоч інопланетяни нападуть на Землю з метою захопити мій підвал - я не встану до вечора.
І тут - тук-тук-тук - заходить тесть і діловим таким тоном:
- Євгене Михайловичу, я трохи поспав, випив кави, зараз іду на дах ! Як Ви дивитесь, щоби сьогодні зробити чистку на даху ? Я завтра не матиму часу - маю багато роботи...

Хмм. Хто бачив старий дах, той сповна оцінить підступність цієї пропозиції. Якщо після підвалу чорні тільки соплі у носі, но після даху чорні і сльози в очах - там шар пороху років за 50 і кілька тон найрізноматнішого сміття :-)
Я стримано відмовився, чесно сказавши, що якщо ми сьогодні приберемо і дах, то його дочка лишиться вдовою. Відвісивши мені комплімента, що я дохляк, і повинен в свої роки вйо...ти 24х7х365, старий солдат пішов на дах і чистив його до глибокого вечора.

Да, были люди в наше время,
не то что нынешнее племя
богатыри ! не вы...

Прикол

Вчора забирав Ярославу з садочка. Все було добре, діти бавились на майданчику в дворі. Але коли мені вже вдалося вмовити її йти додому (бо тато хоче їсти), дитина підійшла до мене, і зі словами "тааатооо" замкнула мене у своїх міцних обіймах... Такі напади ніжності в неї бувають, але раптом я почув тихий плач. Блін, ХТО МОЮ ДИТИНУ ОБРАЗИВ ??! Порву як мавпа газету !!
Тримаючи її на руках (причому обійми не розжимаються і плач не припиняється), кажу:
- Сонечко, тебе хтось образив. Зараз я тебе покладу на землю і ти все мені розкажеш, добре ?
- Не тут, там ! (крізь сльози і схлипування)

Таак, думаю... залякали, фашисти, дитя ! Боїться в полі зору вихователів і дітей говорити. Що ж таке сталося ??
- Добре, йдем звідси

Не міняючи положення, несу її за кут будівлі садочку, ставлю на землю:

- Сонечко, тут нас ніхто не бачить, кажи що сталось ??
- Ти мені ніжку ліктем прищемив !!!

Дивлюся, дійсно, її коліно притиснуто моїм ліктем. Відпустив - плакати перестала :-)