В День Незалежності

    Коли ще як не в світлий День Незалежності хотів би запропонувати нову Національну Ідею. Останні років двадцять ми займаємось не тим, і наша національна ідея це або лизати сраку москалям, або лизати євросракки, і плювати на москалів. Тобто, умами (якщо вони взагалі є, що вкрай сумнівно) наших еліт править одна з ідей - приєднуємось до Заходу, посилаємо на%уй Схід, чи навпаки. Але в обох варіантах нам потрібно обрати сторону. Ми або в НАТО або під рашкою. Третього варіанту немає. "Свій Шлях"  нехай також не варіант, серед великих гравців це можливо і сумнівна ідея. Можливо й не вийде послати нахєр обидві сторони, як це в своїх прекрасних фільмах зробив найвеличніший Лідер. Доречі, в фільмі, здається, це закінчилось погано, а цей серіал, як не крути, пророчий.

   Тому пропоную нову Ідею. Вона аналогічна ідеї ефекту "золотої акції" в парламенті, коли жодна з великих фракцій не може забезпечити більшість без фракції, чисельність якої 20 голосів, але саме ці 20 голосів потрібні обом гігантам для проходження рішень. І оці величезні гравці змушені співпрацювати і дружити з маленькою фракцією, яка стриже дивіденти з обох, як то ласкаве телятко, що смокче двох тьолок. 

    Ми знаходимось на перехресті цивілізацій, на тектонічному розломі між двох світів, які завжди будуть в натягнутих стосунках між собою. Мистецтво полягає не в тому, щоб віддатись одній зі сторін і насрати на іншу, як ми це робимо останні двадцять років. Ми маємо усвідомити, що в України  в даному випадку ота сама Золота Акція. Адже для рф зайняття Україною прозахідної позиції є важким ударом, а для Заходу зміщення позиції України в бік рф є геополітичною небезпекою найвищого порядку. Політика полягає в тому, щоб триматись центру, заохочуючи великих гравців не давати позиції України сповзти в інший бік. На зовсім простому рівні - можна отримувати з рф дешеві енергоносії, а з Заходу - дешеві технології. І вони їх даватимуть, бо інакше одна сторона канату ослабне, і позиція України зміститься від центру, розбалансовуючи Систему не на користь того хто слабо тягнув.

    Наскільки я розумію, так живуть чимало країн. Без війн...