Святкувати чи не святкувати

Вирішували на батьківських зборах моральне питання - чи можна святкувати випускний під час війни. 

З одного боку - якось не пасує тусити коли в країні війна, і люди гинуть сотнями щодня. Краще віддати ці гроші на гуманітарку чи армію. Оркестр на Титаніку, пір во врємя чуми, і отетавсьо.

А з іншого?

Випускний - один раз у житті. Спочатку два роки не було нічого, бо була пандемія. Тепер почалась війна. За останні десять років вже друга, і явно не остання яку вони побачать. Тут спокою не буде ніколи, забудьте і запийте. І скільки їм ще жити в залитих сльозами віртуальних хіджабах? І чи довго вони так тут витримають? Чи скажуть "А є%ись воно конем", зберуть чемодани, і виїдуть туди, де гуляють випускні? Як це зробили мільйони і ще мільйони зроблять. І нічого їм не дорікнеш - не бачу причин для них марнувати своє життя на одвічну журбу народу, пробачте за цинізм.

А може бути ще й інакше. Дівчина не виходила з дому два роки під час пандемії, потім сиділа вдома два роки під час війни, потім не тусанула на випускному, замість весілля задонатила на армію, потім...

А далі що? Мало того що далі вона вже не дівчина, так ще й в будь-який момент їй у вікно може прилетіти ракета, яка позбавить її всього. І вийде так, що короткий час, який вона могла б пожити і порадіти життю (заради чого ми напевне й живем), вона провела, чекаючи на перемогу, до якої ще потрібно дожити. І доживуть до неї далеко не всі, і не факт, що серед них буде вона і її близькі. 

Хрінзна що з цим робити...