Музей Терору

Якось мені не було куди йти під час шопінгу Іванки з Ярославою у Форумі, і я вирішив потинятись кварталом біля Логіки. Зараз ідея потинятись може видатись дивною і ризикованою, але тоді це було можливим. Пройшовши міст, я зупинився біля музею Терору під мостом, і наважився зайти всередину. 

Музей - пушка! Він розташований біля залізниці на місці колишньої пересильної в'язниці сталінських часів. Він сучасний, ідеально охайний, і креативний. Музей зачаровує тим, що він збудований довкола людських доль, а не на сухих фактах. Тому він "читається" на одному диханні, і в кожному залі хочеться лишатись і досліджувати. Завдяки людино-центричній ідеї за деякий час починаєш наче відчувати те, що відчували люди, яких в різні часи різні режими у Львові знищували і принижували сотнями тисяч. Від людей залишались лише понищені часом гребінці і ложки, а сама людина з усією її божественою сутністю і фізичним тілом - зникала навіки. В безкрайньому Сибіру, в примітивній пічці на машинному маслі, чи в брудній залитій водою ямі. 

А ще - крім ложок і гребінців - лишилась пам'ять. Завдяки цьому музею зокрема.

Я провів там біля двох годин. Коли Іванка вирвала мене звідти дзвінком про завершення шопінгу, я не хотів звідти йти. Шкода, що мало людей відвідують подібні місця...

На територію тимчасово вивезли кілька пам'ятників радянських часів.

Вагон. В таких вивозили людей на Сибір.